Микола Шпак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шпаківський Микола Іполітович
Микола Шпак 2.jpg
Поет у 1930-ті
Псевдо Микола Шпак,
Пилип Комашка
Народився 23 лютого (8 березня) 1909
Липки, Київська губернія, Російська імперія
Помер червень 1942 (33 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність українець
Діяльність поет
Мова творів українська
Роки активності 1928-1942
Партія КПРС (з 1941 р.)
Батько Шпаківський Іполіт Степанович
Мати Шпаківська Неоніла Василівна
Діти Неоніла Братунь,
Тетяна Лебединська

Мико́ла Шпак (справжнє ім'я Мико́ла Іполі́тович Шпакі́вський[1]; 23 лютого 1909, Липки – червень 1942, Київ) — український радянський поет, письменник і перекладач, партизан часів Німецько-радянської війни. Член Спілки письменників України, офіцер Червоної армії.

Походив з небагатої селянської родини дрібношляхетського походження. Перші твори почав друкувати у газетах та журналах, підробляв у редакції. В різні роки писав та працював у Києві, Харкові та Запоріжжі. З початком війни виступав по радіо, працював у кореспонденції. Безпосередньо брав участь у боях під Києвом, де потрапив у полон, з якого пізніше утік. На Житомирщині організував підпільну групу опору і партизанський загін, готував бійців. Після провалу підпільної організації перебрався до Києва задля продовження боротьби, проте за доносом зрадника був схоплений та страчений гестапівцями.

Тематика творчості поета різна – Микола Шпак писав про природу та село, про людей та життя, закликав до боротьби з німецькими загарбниками, складав дитячі казки. Пробував себе у прозі та художньому перекладі. За життя автора було видано п'ять його збірок. Про творчість митця позитивно відгукувалися сучасники, відомі літератори та критики.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Школа в Липках, де навчався М. Шпак

Народився 23 лютого 1909 року в селі Липки Корнинської волості Київської губернії у селянській родині. Батько поета був незаможним садівником. Рід Шпаківських мав шляхетське походження і належав до гербу Одинець[2].

Після закінчення Липківської семирічної школи у 1926 році вступив до Київської художньо-індустріальної школи (відділ малярства), в якій навчався близько двох років. Згодом перейшов до Київського сільськогосподарського інституту. Також навчався в Запорізькому інституті профосвіти. Приблизно в ці роки Микола почав друкувати свої вірші у журналі «Молодняк» та на сторінках інших періодичних видань.

Ще навчаючись в інституті, працював редактором літературної сторінки газети «Молодий більшовик», був відповідальним секретарем журналу «Темп»[3]. В 1930 році переїхав до Харкова на постійну роботу в редакції. З 1931 до 1932 року перебував у лавах Червоної армії, готував до друку свою першу поетичну збірку «Наркому рапорт», яка вийшла у 1933 році в Харкові. У 1933 році перебував в Запоріжжі, співпрацюючи з газетою «Червоне Запоріжжя»[1].

В 1934 році став членом Спілки письменників України, переїхав до Києва і повністю віддався літературній діяльності. Тут він мешкав у будинку письменників Роліт (кв. 15). За шість передвоєнних років він видавав збірки поезій, багато перекладав і писав твори для дітей[4]. Завідував Всеукраїнським кабінетом робітничого автора при видавництві «Український робітник».

В 1941 році вступив до Комуністичної партії[5].

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

В перші тижні війни Микола з групою письменників поїхав до Тернополя у розпорядження політвідділу Південно-Західного фронту. Звідти частину з них розподілили в різні військові і армійські газети. Поета і решту направили в резерв до Полтави, де він став старшиною. Письменник Микола Шеремет згадував: «Людина м’якої, лагідної вдачі, одягнувши шпалу на петлиці, одразу переродилась. Він став суворим і вимогливим»[6]. Після Полтави Шпак недовго перебував у Харкові, а потім повернувся до Києва. Певний час був військовим кореспондентом газети 37-ї армії Південно-Західного фронту[1], виступав з патріотичними віршами по радіо.

Як офіцер Червоної армії, брав безпосередню участь у боях на підступах до столиці, але наприкінці вересня 1941 року в районі Борисполя потрапив у полон, згодом – у Дарницький концтабір. Після втечі Шпак вирушив на рідну Житомирщину. Після полону поет ледве ходив, але оговтавшись, він почав гуртувати навколо себе молодих патріотів, організував підпільну групу опору і на її основі партизанський загін «За свободу». Підпільники розгорнули широку агітаційну роботу в Липках та інших селах району: розповсюджували повідомлення радянської влади та вірші поета, залучали до організації нових членів, готувались до збройної боротьби з ворогом[6].

Весною 1942 року стався провал попільнянської підпільної організації, почалися арешти в селі Липки. Партизани на чолі зі своїм керівником з боєм відійшли в ліс. Микола Шпак більше не мав змоги перебувати у рідному селі, тому разом з невеликою групою вирушив до окупованого Києва, де сподівався на встановлення зв'язку з місцевим підпіллям[7]. Проте йому це не вдалося. 19 червня 1942[1][2][5] Миколу Шпака та його товариша письменника Петра Радченка було заарештовано на одній з вулиць Києва за доносом невідомого. Поета було страчено в катівнях гестапо, місце його поховання невідоме.

Був одружений із Зінаїдою Горбатенко, у шлюбі народилося троє дітей. Микола Шпак – батько журналістки Неоніли Братунь та літературної критикині Тетяни Лебединської.

Творчість[ред. | ред. код]

Микола Шпак у юні роки

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Поет казав, що поштовхом до творчості стали прочитані ним в дитинстві твори Т. Шевченка, І. Франка, О. Пушкіна та інших авторів[6].

Перші публікації віршів з'явилися 1928 року. Разом з Ю. Костюком, Шпак працював на Запоріжжі над утворенням міжрайонної групи «Молодняка» Запоріжжя-Дніпрельстан. Певний час входив до літературної організації «ЛОКАФ», яка працювала під егідою Червоної армії і флоту.

Був знайомий з багатьма відомими письменниками, серед них: В. Сосюра, М. Рильський, П. Усенко та інші.

До війни вийшли друком збірки поезій Шпака: «Наркому рапорт» (1933), «В дорозі» (1934), «Моя любов» (1936), «Багатство» (1938), «Сила земна» (1940). На початку 1941 року підготував збірку вибраних поезій «Жита красуюються», яка вийшла вже після смерті поета в 1947. Доробок Шпака у дитячій літературі: «Казка про горе, потоплене в морі», «Сон Захарка», «Казка про лютого царя і мудру вдову». Пробував перо також у прозовому жанрі та вдосконалив власну художню стилістику у царині художнього перекладу (перекладав твори В. Маяковського, М. Огарьова, О. Полєжаєва, К. Хетагурова, М. Некрасова та інших, народні пісні)[6][7].

По смерті письменника виходили його вибрані твори у таких виданнях: «Поезії» (1946), «Вибрані поезії» (1950, 1952, 1956, 1967, 1979), «Три казки» (1980). Частина творів була перекладена російською мовою, переважно з'являється у збірках присвячених Другій світовій війні та поетам тієї пори[7].

Тематика творів[ред. | ред. код]

Тематика творчості Миколи Шпака у передвоєнні роки різноманітна, але все-таки найкращі твори були написані про рідне село. Липківська земля давала силу і наснагу для творчості поета. У цих віршах він описує батьківський край, неповторну красу української землі та Полісся, звичаї та життя простих людей. Серед них вірші «Квітує жито», «Весна» «Гей, піду до клубу я» та інші, які пізніше увійшли до другої збірки. Часто митець звертається до почуття любові, наприклад у віршах «Я люблю», «Чи сміємо?»[8].

Квітує жито хвилями під сонцем,

Снується співом синя далина.

Орем на пар. Лоскоче радість серце...

Шумує буйно літо на ланах.

— Вірш "Квітує жито", 1928 р.

Багато уваги М. Шпак приділяв так званій «виробничій темі», у подібних творах поет зображує працьовитих земляків. Свої вірші він писав стилізуючи під народну пісню чи послання, використовував розмовні інтонації, прагнув максимально наблизити до широкого загалу читачів, зробити зрозумілим кожному[4].

Під час війни Шпак закликав до боротьби з нацистами своїми полум’яними віршами. Його твори в той час поширювались під псевдонімом Пилип Комашка. Їх читали і вчили напам’ять. У них поет уславлює своїх мужніх побратимів, які до останньої краплини крові воюють з загарбниками, просто й ясно показує злочини нацизму, закликає боротися з ворогом. У воєнний період написані вірші «До зброї!», «Забирають окупанти хліб», «На німецьку відозву…» та інші[4].

Піднімайсь, народ! До зброї!

Враз позбудемось лихої

Долі рабської, тюрми!

Піднімайсь, народ, з пітьми!

— Вірш "До зброї!", 31.01.1942 р.

В свою чергу автор вірить у щасливе, вільне повоєнне життя, у те, що перемога на стороні українців. Останні вірші, написані в травні 1942 року, сповнені трагізму, поет звертається до дружини, ніби передчуває свою загибель:

Я в братській буду, Зіна,

Лежати поміж кленів...

Ти так хотіла сина,

Похожого на мене.

— Вірш "Бажання", 10.05.1942 р.

М. Рильський писав про поета так: "Син садівника із села Липки на Житомирщині, він усе своє коротке життя зберігав кровний зв’язок з землею, з природою..., виявив себе як уроджений і тонкий пейзажист..." [4]

Збірки[ред. | ред. код]

  • 1933 — Наркому рапорт
  • 1934 — В дорозі
  • 1936 — Моя любов
  • 1938 — Багатство
  • 1940 — Сила земна

Микола-художник[ред. | ред. код]

Неабиякі здібності до малювання хлопець виявив ще під час навчання у школі. Саме вони і привели майбутнього поета в 1927 році до Київської художньо-індустріальної школи, куди, маючи талант, він був зарахований до «безплатної категорії». Коли тільки випадала можливість, Микола охоче брав етюдник і йшов, як він казав, «на побачення з красунею природою». Під час німецької окупації значна частина альбомів і етюдів митця, як і віршів, була втрачена.

Віра Єніна, з якою поет здружився на пленері, згадувала Шпака так: «Коли помітила юнака з картоном у руках, мало не випустила мольберт від здивування – що за фарби! Здавалося, невеличкий картончик розправився від того сонячного живопису. Хоч не вистачало міцного рисунка, але фарби він відчував так тонко, що міг видавати з тих немудрих цільних тюбиків, що були в етюднику, несподівано цікаві сполучення кольорів»[6].

Меморіальна дошка М. Шпакові на будинку письменників Роліт у Києві

Нагороди і вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • Іменем Миколи Шпака названа одна з вулиць в Липках та Липківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, де створена меморіальна кімната-музей. На фасаді школи встановлено меморіальну та пам'ятну дошки.
  • 1957 рік – у Києві назвали вулицю іменем Миколи Шпака, а на будинку в Києві, де він жив, встановили меморіальну дошку.
  • 1961 рік – Миколу Шпака нагороджено посмертно медаллю «За оборону Києва».
  • 1967 рік – засновано обласну премію імені М. Шпака, присуджувалася вона представникам творчої молоді[9].
  • У 1979 році відбулися урочистості з нагоди 70-річчя від дня народження Миколи Шпака. У світ вийшла збірка «Ти будеш жить між нас», до неї увійшли вірші, проза, літературні есе та висловлювання критиків присвячені пам'яті поета і написані відомими діячами культури та сучасниками[10]. Випущено пам'ятний знак.
  • 1997 рік – Миколі Шпакові посмертно присуджено Міжнародну премію ім. С. Гулака-Артемовського за «високу поетичну майстерність та активну партизанську боротьбу проти нацизму в роки Великої Вітчизняної війни»[4].
  • У вересні 2009 року в Липках відзначили 100-річчя від дня народження поета[8][11].
  • Український селекціонер Йосип Магомет вивів сорт яблуні «Микола Шпак»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Л. О. Рожкова (2013). Шпак Микола (Шпаківський Микола Іполітович) (1909–1942) український поет (укр.). Архів оригіналу за 6 серпня 2018. 
  2. а б Г. Булах (2004). ДО ГЕНЕАЛОГІЇ РОДУ ШПАКОВИЧІВ (ШПАКІВСЬКИХ) ГЕРБУ ОДИНЕЦЬ. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики (укр.). с. 100 – 104. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 5 серпня 2018. 
  3. а б Шпак Микола Іполітович (фонд №784). 
  4. а б в г д Шпак Микола | ЖОУНБ. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. 
  5. а б ШПАК Микола. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2021. 
  6. а б в г д А. Аксьом (2009). Недоспівана пісня: М. Шпак, О. Десняк, М. Гайдабура (укр.). Огляди джерел та документальні нариси. с. 138 – 145. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022. 
  7. а б в Збірка. Стихи, оборванные пулей. Советские поэты, павшие на Великой отечественной войне (рос.). Litres. ISBN 978-5-04-283075-4. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022. 
  8. а б Савенець М. М. "Література рідного краю. Дорога в безсмертя Миколи Шпака" (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022. 
  9. Шпак віщує відродження: на Житомирщині відновили премію для молодих митців. umoloda.kyiv.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022. 
  10. Ти будеш жить між нас: До 70-річчя М. Шпака : вірші, худож. проза, літ. есе, висловлювання критиків, присвяч. пам’яті поета / В. Сосюра, Ю. Андрущенко, П. Баратинський [та ін.] ; [упоряд., підгот. текстів та прим. К. М. Шпак, Ю. М. Кругляка]. — КИЇВ : Рад. письменник, 1979. — 262 с
  11. Відзначили сторіччя поета-патріота. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]