Перейти до вмісту

Микола (Бичок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кардинал-священник
Микола Бичок
Кардинал-священник з титулом церкви Санта-Софія а Віа Боччеа
Герб
Герб
3-й Єпископ Мельбурнський
з 12 липня 2021
Обрання: 15 січня 2020
Інтронізація: 12 липня 2021
Церква: УГКЦ
Попередник: Петро Стасюк
 
Діяльність: католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 13 лютого 1980(1980-02-13) (46 років)
Тернопіль, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Священство: 3 травня 2005
Єп. хіротонія: 7 червня 2020
В сані кардинала: 7 грудня 2024
Титулярна церква: Санта-Софія а Віа Боччеа
Проголошений: Франциском

Нагороди:

Лицар Великого Хреста Честі та Відданості Ордену Святого Івана

CMNS: Микола у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Микола Бичок (нар. 13 лютого 1980, м. Тернопіль) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, з 15 січня 2020 року єпископ Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра й Павла УГКЦ. Належить до Згромадження редемптористів. Кардинал-священник з 2024 року. Наймолодший кардинал-електор на Конклаві 2025 року.[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола Бичок народився 13 лютого 1980 року в Тернополі. У липні 1997 року вступив до Згромадження Найсвятішого Ізбавителя. Навчався в Україні та Польщі, здобув ліценціят з душпастирського богослов'я. 17 серпня 2003 року склав довічні обіти, а 3 травня 2005 року отримав ієрейські свячення.

Отець Микола здійснював душпастирські служіння в храмі Матері Божої Неустанної помочі в Прокоп'євську (РФ), був настоятелем монастиря Отців Редемптористів та парафії в Івано-Франківську, провінційним економом.

Від 2015 року служив на парафії святого Івана Хрестителя в Ньюарку, США, Філадельфійської архиєпархії УГКЦ.

Єпископ

[ред. | ред. код]

15 січня 2020 року Папа Франциск призначив отця Миколу Бичка єпископом Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра й Павла УГКЦ[2].

Єпископська хіротонія відбулася 7 червня 2020 року в архикатедральному соборі святого Юра у Львові. Головним святителем був предстоятель УГКЦ Верховний архієпископ Святослав Шевчук, а співсвятителями — владика Ігор Возьняк, архієпископ і митрополит Львівський, та владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії[3].

Варто зазначити, що єпископська хіротонія відбувалася в умовах пандемії коронавірусу, про що також підкреслив наприкінці Глава Української Греко-Католицької Церкви: «Дух Святий нам хоче сказати сьогодні: не бійтеся, пандемія раніше чи пізніше закінчиться. Смерть, розпука, хвороба ніколи не мають останнього слова в житті людини. Ми знаємо і переконані, що кордони знову відкриються і новий Христовий апостол прибуде до свого єпископського осідку. А до всіх нас сьогодні звертається Господь Бог: живіть духовним життям, справжнім духовним життям, не шукайте його деінде, бо нічого духовного і святого без Духа Святого, якого носить у собі Христова Церква, людині не подасться»[4].

У зв'язку з жорсткими карантинними обмеженнями, введеними урядом Австралії, владика Миколай Бичок не зміг прибути до місця свого служіння відразу, а потрапив лише через рік, у травні 2021 року[4].

12 липня 2021 року у катедральному соборі Святих Петра і Павла в Мельбурні відбулася інтронізація третього правлячого архиєрея єпархії Святих апостолів Петра і Павла УГКЦ в Австралії, Новій Зеландії та Океанії владики Миколи Бичка. Архиєрейську Божественну Літургію до моменту інтронізації нового єпископа очолював владика Петро Стасюк, єпископ-емерит Мельбурнської єпархії УГКЦ. Чин інтронізації владики Миколи Бичка звершив високопреосвященніший владика Пітер Коменсолі, архиєпископ Мельбурнської дієцезії Римо-Католицької Церкви[4].

Кардинал

[ред. | ред. код]

6 жовтня 2024 року після молитви «Ангел Господній» Папа Франциск оголосив про іменування владики Миколи Бичка кардиналом[5][6].

На консисторії 7 грудня 2024 року папа Франциск проголосив його кардиналом-священником, а як титулярну церкву передав йому храм Санта-Софія а Віа Боччеа[7].

Микола Бичок став наймолодшим (у віці 44 років) членом Колегії кардиналів[8][9] від часу призначення Джорджо Маренґо (народжений 1974, призначений кардиналом у віці 48 років).

11 січня 2025 року папа Франциск призначив кардинала Миколу Бичка членом Дикастерії у справах культури та освіти[10][11].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Cardinals electors // VATICAN PRESS OFFICE
  2. Rinunce e nomine. press.vatican.va. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 15 січня 2020.
  3. Нині у Соборі св. Юра звершили Архиєрейську хіротонію Владики Миколи Бичка. ФОТО. Духовна Велич Львова (укр.). 7 червня 2020. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  4. а б в У Мельбурні відбулася інтронізація єпископа УГКЦ Миколи Бичка. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 15 лютого 2023.
  5. Annuncio di Concistoro l’8 dicembre per la creazione di nuovi Cardinali. press.vatican.va. Процитовано 6 жовтня 2024.
  6. Папа оголосив імена нових кардиналів, серед них – єпископ УГКЦ в Австралії - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 6 жовтня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
  7. Concistoro Ordinario Pubblico: Assegnazione dei Titoli e delle Diaconie ai nuovi Cardinali, 07.12.2024.
  8. Ще один голос України у світі: владику Миколу Бичка призначили кардиналом - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 13 грудня 2024.
  9. Who are the 21 new cardinals chosen by Pope Francis?. La croix international (англ.). 7 жовтня 2024. Архів оригіналу за 10 жовтня 2024. Процитовано 13 грудня 2024.
  10. Nomina di Membri di Istituzioni Curiali. press.vatican.va. Процитовано 12 січня 2025.
  11. Папа призначив кардинала Миколу Бичка членом Дикастерії культури та освіти - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 11 січня 2025. Процитовано 12 січня 2025.
  12. Il cardinale designato Mykola Bychok, C.Ss.R., Balì Gran Croce e Devozione dell’Ordine di Malta. Sovereign Military Order of Malta (it-IT) . Процитовано 7 грудня 2024.
  13. Владика Микола Бичок у Римі отримав найвищу нагороду від Мальтійського ордену. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 4 грудня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]