Перейти до вмісту

Микільська Слобідка

Координати: 50°27′05.6″ пн. ш. 30°35′36.3″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. / 50.451556; 30.593417
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Микільська Слобідка (значення).
Микільська Слобідка
Київ
Микільська Слобідка
Микільська Слобідка

Панорама Микільської Слобідки
Загальна інформація
50°27′05.6″ пн. ш. 30°35′36.3″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. / 50.451556; 30.593417
Країна  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Район Дніпровський район
Адмінодиниця Київ Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код 044
Транспорт
Метрополітен   «Лівобережна»
Залізнична інфраструктура Микільська Слобідка,
з. п. Лівобережна
Карта
Микільська Слобідка. Карта розташування: Київ
Микільська Слобідка
Микільська Слобідка
Микільська Слобідка (Київ)
CMNS: Микільська Слобідка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Микі́льська Слобі́дка — історична місцевість на лівому березі Києва. Розташована між сучасними вулицями Микільсько-Слобідською (Євгена Маланюка) і Каховською, пік розвитку території припав на першу половину XX століття[1].

Історія

[ред. | ред. код]

На території Микільської Слобідки розташовувалося поселення неоліту Дніпро-Донецької культури.

Територія Микільської Слобідки згадується з XV століття як «земля напівкнязівська». З 1508 року — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси і походить її назва).

За Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 років, як село Микільське, зазначено у списку населених пунктів Гоголівської сотні[2]. За описом Київського намісництва 1781 року, зазначена вже як слобідка Микільська тієї ж сотні. На той час у слобідці налічувалась 31 хата. За описом 1787 року в ній проживало 128 «казенних людей»[3].

З XVII століття у поселенні існували декілька Миколаївських церков, останню з яких, дерев'яну на мурованому фундаменті із дзвіницею, у районі сучасної школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), збудували 1880 року. 25 квітня 1910 року в ній вінчалися[4] студент-поет Микола Гумільов та Анна Горенко — майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрито у грудні 1935 року та невдовзі знищили.

З XVIII століття — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).

У XIX столітті на території слобідки існував заїзд, де подорожні на диліжансах могли перепочити перед переправою до Києва.

У другій половині XIX століття на Слобідці Бродський заснував дитячий притулок для єврейських хлопчиків, який поліція закрила 1898 року[5].

З 1903 року — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

У 1906 році від Микільської Слобідки в бік Києва було зведено Русанівський міст, який був зруйнований під час німецько-радянської війни. У 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм із Дарницею та містом Бровари.

Поселення складалося з трьох кутків — Пожарище, За кладовищем та Дачна.

У 1920-х роках в селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка[6].

З 1923 року місцевість увійшла у межі Києва.

Навесні 1943 року, під час Другої світової війни, Микільська Слобідка була спалена німецькими військами[7]. Надалі чимало будівель, включно з 2—3-поверховими, не відновлювалися[8].

У 1960-х роках на території Микільсько-Слобідки передбачався проєкт лівобережного громадського центру, який зазнавав чимало змін. Реалізовані частини цього проєкту включають готель «Турист», лівобережний поштамт, Театр драми і комедії[9].

У 1970–1980-ті роки більшу частину Микільської Слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці зведено Лівобережний масив. Водночас чимало старих хат зберігалися у центральній частині Микільської Слобідки, прилеглій до Броварського проспекту, які були знесені лише на початку 1990-х років[8].

У 1984 році (за іншими даними у 1986 році) розпочалося будівництво адміністративної будівлі за адресою вулиця Луначарського (нині — вул. Митрополита Андрея Шептицького), 2. Будівля призначалася для Держкомітету з матеріально-технічного постачання УРСР. Після здобуття незалежності Україною будівництво зупинилося[10]. С 1999 року перебувало у власності «Нафтогаз України». Планувалося розмістити там головний офіс компанії. У 2018 році за розпорядженням Кабінету Міністрів України будівлю безкоштовно передано в управління національної поліції. У ньому планується облаштувати службові приміщення поліції[11]. Станом на листопад 2022 року будівництво не відбувалося.

У 2014 році молочний завод «Галактон» переніс виробництво з Лівобережної, а на його місці зведений ЖК «Галактика».

У 2017 році Євробачення проводили у Міжнародному виставковому центрі на Броварському проспекті; до конкурсу були капітально відремонтовані вулиці Митрополита Андрія Шептицького й Р. Окіпної, станцію метро «Лівобережна».

У 2019 році вулицю Панельну перейменовано на честь Андрія Аболмасова. У 2024 році вулицю Комбінатну перейменовано на честь Дениса Рачінського[12].

Установи

[ред. | ред. код]

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Освіта та культура

[ред. | ред. код]

Заклади дошкільної освіти

[ред. | ред. код]
  • Заклад дошкільної освіти № 691 «Джерельце»
  • Заклад дошкільної освіти № 566 «Іскорка»
  • Заклад дошкільної освіти № 616
  • Дитячий садочок «Країна Дитинства»
  • Заклад дошкільної освіти № 628

Середня та спеціальна освіта

[ред. | ред. код]

Театральні заклади

[ред. | ред. код]

Бібліотеки

[ред. | ред. код]

Релігійні установи

[ред. | ред. код]

Місця відпочинку

[ред. | ред. код]

На Микільській Слобідці розташована «Зона здоров'я» — зелена паркова зона відпочинку біля річки Дніпро.

На території «Зони здоров'я» розташовані:

  • Муніципальний пляж «Веселка»;
  • Скейт-парк[16];
  • Баскетбольний майданчик.

Видатні мешканці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Де знаходиться сучасна Микільська Слобідка?. Микільсько-Слобідська.info (укр.). Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  2. ↑ Генеральний опис Лівобережної України (1765—1769). Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 18.
  3. ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 261
  4. ↑ Ольшанская, Евдокия (1994). Серебряный век (Російська) . Київ: Киевский молодежный центр «Поезия». с. 5—27.
  5. ↑ Хозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1896 г. О закрытии учрежденного Бродским приюта для еврейских мальчиков в Никольской Слободке, Черниговской губернии. // Российский государственный исторический архив, ф. 1287, оп. 19, д. 1878 (рос.)
  6. ↑ Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  7. ↑ Кудрицький Анатолій Вікторович, ред. (1986). Енциклопедичний довідник «Київ» (Російська) (вид. 3-тє). Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії. с. 431.
  8. ↑ а б Семен Широчин (28 Квітня, 2021). Заради масового житла в Києві знищили десятки поселень. Розповідаємо, як це було. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  9. ↑ Яким міг стати Київ: Нереалізовані проекти 60-х-70-х в стилі модернізм. БЖ (укр.). 20 січня 2016. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  10. ↑ Недобудований Київ: чи є шанс очиститися від примар Радянського Союзу?. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  11. ↑ Кабмин согласовал передачу недострана возле станции метро «Левобережная» в Киеве от «Нафтогаза» Нацполиции. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  12. ↑ У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об'єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 14 березня 2025.
  13. ↑ Лівобережний поштамт. kiev-book.narod.ru. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  14. ↑ Левобережный почтамт. Wikimapia.org (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  15. ↑ У Києві розпочала роботу соціально-спортивна школа Фонду Реал Мадрид – Асоціація рітейлерів України. rau.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  16. ↑ Скейт-парк и минирампа "Зона здоровья" Киев | RightPark — скейт-парки, рампы, роллердромы. rightpark.com.ua. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микільська_Слобідка&oldid=45179577