Микільська Слобідка
Микільська Слобідка Київ | ||||
Панорама Микільської Слобідки | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
50°27′05.6″ пн. ш. 30°35′36.3″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. | ||||
Країна |
![]() ![]() | |||
Район | Дніпровський район | |||
Адмінодиниця |
Київ ![]() | |||
Телефонний код | 044 | |||
Транспорт | ||||
Метрополітен |
![]() | |||
Залізнична інфраструктура |
Микільська Слобідка, з. п. Лівобережна | |||
Карта | ||||
![]() ![]() |
Микі́льська Слобі́дка — історична місцевість на лівому березі Києва. Розташована між сучасними вулицями Микільсько-Слобідською (Євгена Маланюка) і Каховською, пік розвитку території припав на першу половину XX століття[1].
На території Микільської Слобідки розташовувалося поселення неоліту Дніпро-Донецької культури.
Територія Микільської Слобідки згадується з XV століття як «земля напівкнязівська». З 1508 року — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси і походить її назва).
За Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 років, як село Микільське, зазначено у списку населених пунктів Гоголівської сотні[2]. За описом Київського намісництва 1781 року, зазначена вже як слобідка Микільська тієї ж сотні. На той час у слобідці налічувалась 31 хата. За описом 1787 року в ній проживало 128 «казенних людей»[3].
З XVII століття у поселенні існували декілька Миколаївських церков, останню з яких, дерев'яну на мурованому фундаменті із дзвіницею, у районі сучасної школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), збудували 1880 року. 25 квітня 1910 року в ній вінчалися[4] студент-поет Микола Гумільов та Анна Горенко — майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрито у грудні 1935 року та невдовзі знищили.
З XVIII століття — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).
У XIX столітті на території слобідки існував заїзд, де подорожні на диліжансах могли перепочити перед переправою до Києва.
У другій половині XIX століття на Слобідці Бродський заснував дитячий притулок для єврейських хлопчиків, який поліція закрила 1898 року[5].
З 1903 року — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
У 1906 році від Микільської Слобідки в бік Києва було зведено Русанівський міст, який був зруйнований під час німецько-радянської війни. У 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм із Дарницею та містом Бровари.
Поселення складалося з трьох кутків — Пожарище, За кладовищем та Дачна.
У 1920-х роках в селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка[6].
З 1923 року місцевість увійшла у межі Києва.
Навесні 1943 року, під час Другої світової війни, Микільська Слобідка була спалена німецькими військами[7]. Надалі чимало будівель, включно з 2—3-поверховими, не відновлювалися[8].
У 1960-х роках на території Микільсько-Слобідки передбачався проєкт лівобережного громадського центру, який зазнавав чимало змін. Реалізовані частини цього проєкту включають готель «Турист», лівобережний поштамт, Театр драми і комедії[9].
У 1970–1980-ті роки більшу частину Микільської Слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці зведено Лівобережний масив. Водночас чимало старих хат зберігалися у центральній частині Микільської Слобідки, прилеглій до Броварського проспекту, які були знесені лише на початку 1990-х років[8].
У 1984 році (за іншими даними у 1986 році) розпочалося будівництво адміністративної будівлі за адресою вулиця Луначарського (нині — вул. Митрополита Андрея Шептицького), 2. Будівля призначалася для Держкомітету з матеріально-технічного постачання УРСР. Після здобуття незалежності Україною будівництво зупинилося[10]. С 1999 року перебувало у власності «Нафтогаз України». Планувалося розмістити там головний офіс компанії. У 2018 році за розпорядженням Кабінету Міністрів України будівлю безкоштовно передано в управління національної поліції. У ньому планується облаштувати службові приміщення поліції[11]. Станом на листопад 2022 року будівництво не відбувалося.
У 2014 році молочний завод «Галактон» переніс виробництво з Лівобережної, а на його місці зведений ЖК «Галактика».
У 2017 році Євробачення проводили у Міжнародному виставковому центрі на Броварському проспекті; до конкурсу були капітально відремонтовані вулиці Митрополита Андрія Шептицького й Р. Окіпної, станцію метро «Лівобережна».
У 2019 році вулицю Панельну перейменовано на честь Андрія Аболмасова. У 2024 році вулицю Комбінатну перейменовано на честь Дениса Рачінського[12].
- Міжнародний виставковий центр
- Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ — головний собор УГКЦ в Україні та місце розташування Київської архієпархії УГКЦ
- Готель «Турист»
- Лівобережний поштамт та музей поштового зв'язку[13][14]
- Київський академічний театр драми і комедії
- Заклад дошкільної освіти № 691 «Джерельце»
- Заклад дошкільної освіти № 566 «Іскорка»
- Заклад дошкільної освіти № 616
- Дитячий садочок «Країна Дитинства»
- Заклад дошкільної освіти № 628
- Школа № 65 з поглибленим вивченням іноземних мов
- Український колеж імені В. О. Сухомлинського № 272
- На базі колежу діє соціальна спортивна школа Фонду Реал Мадрид[15]
- Школа джазового та естрадного мистецтв
- Київський академічний театр драми і комедії
- Театральна майстерня «Театр маріонеток»
- Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ
- Церква святого Духа
- Храм Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона
На Микільській Слобідці розташована «Зона здоров'я» — зелена паркова зона відпочинку біля річки Дніпро.
На території «Зони здоров'я» розташовані:
- Муніципальний пляж «Веселка»;
- Скейт-парк[16];
- Баскетбольний майданчик.
- ↑ Де знаходиться сучасна Микільська Слобідка?. Микільсько-Слобідська.info (укр.). Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ Генеральний опис Лівобережної України (1765—1769). Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 18.
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 261
- ↑ Ольшанская, Евдокия (1994). Серебряный век (Російська) . Київ: Киевский молодежный центр «Поезия». с. 5—27.
- ↑ Хозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1896 г. О закрытии учрежденного Бродским приюта для еврейских мальчиков в Никольской Слободке, Черниговской губернии. // Российский государственный исторический архив, ф. 1287, оп. 19, д. 1878 (рос.)
- ↑ Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- ↑ Кудрицький Анатолій Вікторович, ред. (1986). Енциклопедичний довідник «Київ» (Російська) (вид. 3-тє). Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії. с. 431.
- ↑ а б Семен Широчин (28 Квітня, 2021). Заради масового житла в Києві знищили десятки поселень. Розповідаємо, як це було. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Яким міг стати Київ: Нереалізовані проекти 60-х-70-х в стилі модернізм. БЖ (укр.). 20 січня 2016. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Недобудований Київ: чи є шанс очиститися від примар Радянського Союзу?. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Кабмин согласовал передачу недострана возле станции метро «Левобережная» в Киеве от «Нафтогаза» Нацполиции. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об'єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 14 березня 2025.
- ↑ Лівобережний поштамт. kiev-book.narod.ru. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Левобережный почтамт. Wikimapia.org (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ У Києві розпочала роботу соціально-спортивна школа Фонду Реал Мадрид – Асоціація рітейлерів України. rau.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Скейт-парк и минирампа "Зона здоровья" Киев | RightPark — скейт-парки, рампы, роллердромы. rightpark.com.ua. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- Веб-енциклопедія Києва.
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
![]() |
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |