Микільська Слобідка
| Микільська слобідка Київ | ||||||
 Микільська слобідка | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д.Координати: 50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. | ||||||
| Країна |
 Україна | |||||
| Район | Дніпровський | |||||
| Адмінодиниця | Київ | |||||
| Транспорт | ||||||
| Метрополітен |
 «Лівобережна» | |||||
| Залізнична інфраструктура |
Київ-Дніпровський, з. п. Лівобережна | |||||
| Зовнішні посилання: | ||||||
| У проєкті OpenStreetMap | ↑421866 ·R (Київ) | |||||
| Карта | ||||||
  Микільська слобідка Микільська слобідка (Київ) | ||||||
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті. |
Микільська слобідка — історична місцевість, селище на лівому березі Дніпра (в районі Києва). Тепер житловий масив багатоповерхової забудови.
Теперішня Микільська слобідка розташована між сучасними вулицями Євгена Маланюка і Каховською, пік розвитку поселення припав на першу половину ХХ століття.
Історія[ред. | ред. код]
У Микільській слобідці розташовувалося поселення неоліту Дніпро-донецької культури.
Територія Микільської слобідки згадується з XV ст. як «земля напівкнязівська». З 1508 — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси — її назва).
За Генеральним описом Лівобережної України 1765-1769 років, як село Микільське, зазначено у списку населених пунктів Гоголівської сотні. [1] За описом Київського намісництва 1781 року, зазначена вже як слобідка Микільська тієї ж сотні. На той час у слобідці була 31 хата. За описом 1787 року в ній проживало 128 «казених людей» [2]
З XVII століття у поселенні існували декілька Миколаївських церков, останню з яких, дерев'яну на мурованому фундаменті із дзвіницею, в районі нинішньої школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), збудували 1880 року. 25 квітня 1910 року в ній вінчалися студент-поет Микола Гумільов та Анна Горенко — майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрили в грудні 1935 року та невдовзі знищили.
З XVIII століття — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).
XIX століття на території слобідки існував заїзд, де подорожні на диліжансах могли перепочити перед переправою до Києва.
У другій половині XIX століття на Слобідці Бродський заснував дитячий притулок для єврейських хлопчиків, який поліція закрила 1898 року[3].
З 1903 року — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
1906 року від Микільської слобідки в бік Києва було збудовано Русанівський міст (1906), зруйнований у німецько-радянську війну. В 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм з Дарницею і містом Бровари.
Поселення складалося з 3 кутків — Пожарище, За кладовищем, Дачна.
У 1920-х роках у селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка[4].
З 1923 року — у межах Києва.
У 1970–80-ті роки більшу частину Микільської слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці збудовано житловий масив Лівобережний.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769. Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 18.
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 261
- ↑ Хозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1896 г. О закрытии учрежденного Бродским приюта для еврейских мальчиков в Никольской Слободке, Черниговской губернии. // Российский государственный исторический архив, ф. 1287, оп. 19, д. 1878 (рос.)
- ↑ Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Джерела[ред. | ред. код]
- Веб-енциклопедія Києва.
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||