Микільська Слобідка
| Микільська слобідка Київ | ||||||
 Микільська слобідка | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д.Координати: 50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. | ||||||
| Країна |
 Україна | |||||
| Район | Дніпровський | |||||
| Адмінодиниця | Київ | |||||
| Транспорт | ||||||
| Метрополітен |
 «Лівобережна» | |||||
| Залізнична інфраструктура |
Київ-Дніпровський, з. п. Лівобережна | |||||
| Зовнішні посилання: | ||||||
| У проєкті OpenStreetMap | ↑421866 ·R (Київ) | |||||
| Карта | ||||||
  Микільська слобідка Микільська слобідка (Київ) | ||||||
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Микільська Слобідка — історична місцевість, селище на лівому березі Дніпра (в районі Києва). Тепер житловий масив багатоповерхової забудови.
Теперішня Микільська Слобідка розташована між сучасними вулицями Євгена Маланюка і Каховською, пік розвитку поселення припав на першу половину ХХ століття. Назва Микільська Слобідка продовжує використовуватися місцевими жителями по відношенню до південної частини Лівобережного масиву. [1]
Історія[ред. | ред. код]
У Микільській слобідці розташовувалося поселення неоліту Дніпро-донецької культури.
Територія Микільської слобідки згадується з XV ст. як «земля напівкнязівська». З 1508 — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси — її назва).
За Генеральним описом Лівобережної України 1765-1769 років, як село Микільське, зазначено у списку населених пунктів Гоголівської сотні. [2] За описом Київського намісництва 1781 року, зазначена вже як слобідка Микільська тієї ж сотні. На той час у слобідці була 31 хата. За описом 1787 року в ній проживало 128 «казених людей»[3].
З XVII століття у поселенні існували декілька Миколаївських церков, останню з яких, дерев'яну на мурованому фундаменті із дзвіницею, в районі нинішньої школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), збудували 1880 року. 25 квітня 1910 року в ній вінчалися[4] студент-поет Микола Гумільов та Анна Горенко — майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрили в грудні 1935 року та невдовзі знищили.
З XVIII століття — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).
XIX століття на території слобідки існував заїзд, де подорожні на диліжансах могли перепочити перед переправою до Києва.
У другій половині XIX століття на Слобідці Бродський заснував дитячий притулок для єврейських хлопчиків, який поліція закрила 1898 року[5].
З 1903 року — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
1906 року від Микільської слобідки в бік Києва було збудовано Русанівський міст (1906), зруйнований у німецько-радянську війну. В 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм з Дарницею і містом Бровари.
Поселення складалося з 3 кутків — Пожарище, За кладовищем, Дачна.
У 1920-х роках у селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка[6].
З 1923 року — у межах Києва.
Під час другої світової війни навесні 1943 року Микільська Слобідка була спалена німецькими військами[7]. У подальшому багато будівель, включно з 2–3-поверховими, не відновлювалися[8].
У 60-х роках на території слобідки планувався проект лівобережного громадського центру. Проект змінювався багато разів. Реалізовані частини цього проекту включають готель "Турист", лівобережний поштамт, театр драми і комедії. [9]
У 1970–80-ті роки більшу частину Микільської слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці збудовано житловий масив Лівобережний. Водночас багато старих хат зберігалися в центральній частині Микільської слобідки, прилеглій до Броварського проспекту. Вони були знесені лише на початку 1990-х. [8]
У 1984 році (по іншим даним у 1986 році) розпочалось будівництво адмінбудівлі за адресою вулиця Луначарського (тепер Шептицького), 2. Будівля призначалась для Держкомітету з матеріально-технічного постачання УРСР. Але після отримання Україною незалежності будівництво зупинилось.[10] С 1999 року знаходилось у власності "Нафтогаз України". Планувалось розмістити там головний офіс компанії. У 2018-му році за розпорядженням кабінету міністрів будівля була безкоштовно передано в управління національної поліції. В ньому планується облаштувати службові приміщення поліції. [11] Станом на листопад 2021 будівництво не продовжується.
Примітні установи[ред. | ред. код]
- Міжнародний виставковий центр
- Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ - головний собор УГКЦ в Україні та місце розташування Київської архієпархії УГКЦ
- Готель "Турист"
- Лівобережний поштамт і музей поштового зв'язку [12][13]
- Київський академічний театр драми і комедії
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Освіта та культура[ред. | ред. код]
Заклади дошкільної освіти[ред. | ред. код]
- Заклад дошкільної освіти №691 "Джерельце"
- Заклад дошкільної освіти №566 "Іскорка"
- Заклад дошкільної освіти №616
- Дитячий садочок "Країна Дитинства"
- Заклад дошкільної освіти №628
Середня та спеціальна освіта[ред. | ред. код]
- Школа №65 з поглибленим вивченням іноземних мов
- Український колеж імені В. О. Сухомлинського №272
- На базі колежу діє соціальна спортивна школа Фонду Реал Мадрид[14]
- Школа джазового та естрадного мистецтв
Театральні заклади[ред. | ред. код]
- Київський академічний театр драми і комедії
- Театральна майстерня "Театр маріонеток"
Бібліотеки[ред. | ред. код]
Релігійні установи[ред. | ред. код]
- Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ
- Євангельська Християнська Церква Agape Church [15]
Місця відпочинку[ред. | ред. код]
На Микільської Слобідці розташована "Зона Здоров'я" -- зелена паркова зона відпочинку біля річки Дніпро. На території "Зони Здоров'я" знаходяться:
- Муніципальний пляж "Веселка"
- Скейт-парк [16]
- Баскетбольний майданчик
Видатні мешканці Микільської Слобідки[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Де знаходиться сучасна Микільська Слобідка? – Микільсько-Слобідська.info (uk). Процитовано 2021-12-08.
- ↑ Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769. Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 18.
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 261
- ↑ Ольшанская, Евдокия (1994). Серебряный век (Російська). Київ: Киевский молодежный центр "Поезия". с. 5–27.
- ↑ Хозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1896 г. О закрытии учрежденного Бродским приюта для еврейских мальчиков в Никольской Слободке, Черниговской губернии. // Российский государственный исторический архив, ф. 1287, оп. 19, д. 1878 (рос.)
- ↑ Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- ↑ Кудрицький Анатолій Вікторович, ред. (1986). Енциклопедичний довідник «Київ» (Російська) (вид. 3-тє). Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії. с. 431.
- ↑ а б Широчин Семен Станіславович (28 Квітня, 2021). Заради масового житла в Києві знищили десятки поселень. Розповідаємо, як це було.
- ↑ Яким міг стати Київ: Нереалізовані проекти 60-х-70-х в стилі модернізм. БЖ (uk-UA). 2016-01-20. Процитовано 2021-11-21.
- ↑ Недобудований Київ: чи є шанс очиститися від примар Радянського Союзу?. Апостроф (uk). Процитовано 2021-11-21.
- ↑ Кабмин согласовал передачу недостроя возле ст. метро "Левобережная" в Киеве от "Нафтогаза" Нацполиции. Интерфакс-Украина (ru). Процитовано 2021-11-21.
- ↑ Лівобережний поштамт. kiev-book.narod.ru. Процитовано 2021-11-21.
- ↑ Левобережный почтамт - Киев. wikimapia.org (ru). Процитовано 2021-11-21.
- ↑ У Києві розпочала роботу соціально-спортивна школа Фонду Реал Мадрид – Асоціація рітейлерів України. rau.ua (uk-UA). Процитовано 2021-11-21.
- ↑ Agape Church.
- ↑ Скейт-парк и минирампа "Зона здоровья" Киев | RightPark - скейт-парки, рампы, роллердромы. rightpark.com.ua. Процитовано 2021-11-21.
Джерела[ред. | ред. код]
- Веб-енциклопедія Києва.
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||