Микільське-на-Дніпрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Микільське-на-Дніпрі
Місце загибелі Святослава Ігоровича
Місце загибелі Святослава Ігоровича
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Солонянський
Рада/громада Микільська сільська рада
Код КОАТУУ 1225084301
Облікова картка Микільське-на-Дніпрі 
Основні дані
Колишня назва Миколаївка
Населення 887
Поштовий індекс 52470
Телефонний код +380 5669
Географічні дані
Географічні координати 48°12′22″ пн. ш. 35°10′24″ сх. д. / 48.20611° пн. ш. 35.17333° сх. д. / 48.20611; 35.17333Координати: 48°12′22″ пн. ш. 35°10′24″ сх. д. / 48.20611° пн. ш. 35.17333° сх. д. / 48.20611; 35.17333
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми р. Дніпро
Місцева влада
Адреса ради 52470, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 4; тел. 6-05-72
Сільський голова Копильцов Віталій Миколайович
Карта
Микільське-на-Дніпрі. Карта розташування: Україна
Микільське-на-Дніпрі
Микільське-на-Дніпрі
Микільське-на-Дніпрі. Карта розташування: Дніпропетровська область
Микільське-на-Дніпрі
Микільське-на-Дніпрі
Locator Dot2.gif
Розташування села Микільське-на-Дніпрі

Микільське-на-Дніпрі у Вікісховищі?

Микільське-на-Дніпрі (в минулому — Миколаївка) — село в Україні, в Солонянському районі Дніпропетровської області.

Орган місцевого самоврядування — Микільська сільська рада. Населення — 887 мешканців.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Микільське-на-Дніпрі знаходиться на правому березі річки Дніпро, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Олексіївка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Військове, на протилежному березі - село Василівка-на-Дніпрі (Синельниківський район).

Археологія[ред. | ред. код]

Поселення Сурсько-дніпровської культури нової кам'яної доби. Поблизу села знайдений могильник Маріупольського типу дніпро-донецької культури біля села Олексіївка.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Загибель князя Святослава[ред. | ред. код]

Біля села місце загибелі від печенізької кінноти князя Курі київського князя Святослава Ігоревича (945-972 роки), що є історичною пам'яткою національного значення.

Ненаситецький ретраншемент[ред. | ред. код]

На правому березі Дніпра, супроти Ненаситецького порога, зроблений був 1737 року «от росіян ретраншемент з редутами, котрий займав 50 десятин».

1741 року коло цього Ненаситецького ретраншементу виникло поселення «из малоросійських козаків й крестьян».

Року 1776, після скасування Запорізької Січі, одведено було «провіянтмейстеру Синельникову на річці Дніпро, при усті річки Вороної по течії її з лівої сторони, 3000 зручнної й 1700 незручної землі». На тій землі Синельников заснував село Василівку на ім'я старшого сина свого Василя на лівому боці Дніпра, якраз супроти Ненаситецького порога.

Року 1780 Івану Синельникову пожаловано нові землі на правому березі Дніпра, коло Ненаситецького ретраншементу, 3536 десятин і 750 квадратних саженів, де він заснував нове село Миколаївку на ім'я другого свого сина Миколи. В тому селі «підданих малоросіян чоловічої статі 20 душ, жіночої - 15».

В 1787 р Синельників у своєму маєтку приймав російську імператрицю Катерину II. Тут бували художники І. Рєпін, І Сєров.

На 1859 рік Микільське та сусідня Нижня Олександрівка були панськими селами. У Микільському було 81 подвір'я, православна церква з 857 мешканцями, а у Нижній Олександрівці 16 подвірь з 110 мешканцями.[1]

Колишній центр Микільської волості. Станом на 1886 рік в селі мешкало 522 особи, налічувалось 95 дворів, православна церква, 2 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 909 осіб (436 чоловічої статі та 473 — жіночої), з яких 910 — православної віри[3].

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 760 осіб.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Прогрес».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Дитячий садочок.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Будинок культури.
  • Школа.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Могильник ІІІ-ІV тисячоліття до н.е.
  • Меморіальна плита на місці загибелі київського князя Святослава Ігоревича, який пав в 972 році в битві з печенігами.
  • Неподалік знаходиться Микільський кромлех, також відомий як "Храм семи врат" (за одними джерелами X-XII тис. до н.е., за іншими датуваннями - часи бронзи, а це приблизно 2 тис. до н.е). Кромлех виявив в свій час і досить докладно описав в одній з своїх численних праць Д.І. Яворницький. Кромлех - купа каміння викладених у вигляді кола, овалу, вісімки. Святе місце язичників, де вони спілкувалися з Богом, Космосом. Де вони приносили жертвопринесення. Часто, на місці таких ось капищ, пізніше християни будували церкви (як наприклад на Монастирському острові на Дніпрі). Знаходиться за 200 м від річки. Камені, з яких виготовлений кромлех, швидше за все були парканами Дніпра. Багато з них мають форму овалу (відполірувала річка, коли вони перебували в ній). Діаметр кромлеха - близько 9 м. Камені вкопані в землю. Кромлех має вигляд овалу. Знаходиться на покинутій галявині. Як казав один місцевий житель, неподалік від головного кромлеха є другий, трохи менше, від якого залишилося всього 4 камені ... Свого часу люди розібрали його для госппотреб. Але насправді від другого кромлеха залишився тільки один камінь. З книги Д.І. Яворницького "Дніпрові пороги": "...То мегалітичний пам'ятник надзвичайної рідкості; всередині його поставлено стійма 24 великі плоскі камені кругом, один за одним, заввишки як росла людина, 16 саженів навкруг; всередині круга покладено людину, але кістяк остільки перетлів, що його ні взяти, ні виміряти ніяк не можна було..."
  • Затоплений в наш час Поріг «Ненаситець». Один з найстрашніших в старовину порогів на Дніпрі, розташований поблизу сіл Микільське-на-Дніпрі (по правому березі) і Василівка на Дніпрі (по лівому березі). Він мав 12 уступів. Сотні судів і безліч людей знайшли свій кінець в його вируючих водах. За це він і був прозваний "ненаситним". Це був єдиний з усіх дніпровських порогів, який, через швидкість течії, не замерзав зимою.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-61)

Джерела[ред. | ред. код]