Микільське-на-Дніпрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Микільське-на-Дніпрі
Місце загибелі Святослава Ігоровича
Місце загибелі Святослава Ігоровича
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Солонянський
Рада/громада Микільська сільська рада
Код КОАТУУ 1225084301
Облікова картка Микільське-на-Дніпрі 
Locator Dot2.gif
Розташування села Микільське-на-Дніпрі
Основні дані
Колишня назва Миколаївка
Населення 887
Поштовий індекс 52470
Телефонний код +380 5669
Географічні дані
Географічні координати 48°12′22″ пн. ш. 35°10′24″ сх. д. / 48.20611° пн. ш. 35.17333° сх. д. / 48.20611; 35.17333Координати: 48°12′22″ пн. ш. 35°10′24″ сх. д. / 48.20611° пн. ш. 35.17333° сх. д. / 48.20611; 35.17333
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми р. Дніпро
Місцева влада
Адреса ради 52470, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 4; тел. 6-05-72
Сільський голова Копильцов Віталій Миколайович
Карта
Микільське-на-Дніпрі is located in Україна
Микільське-на-Дніпрі
Микільське-на-Дніпрі
Микільське-на-Дніпрі is located in Дніпропетровська область
Микільське-на-Дніпрі
Микільське-на-Дніпрі

CMNS: Микільське-на-Дніпрі на Вікісховищі

Микільське-на-Дніпрі (в минулому — Миколаївка) — село в Україні, в Солонянському районі Дніпропетровської області.

Орган місцевого самоврядування — Микільська сільська рада. Населення — 887 мешканців.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Микільське-на-Дніпрі знаходиться на правому березі річки Дніпро, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Олексіївка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Військове, на протилежному березі - село Василівка-на-Дніпрі (Синельниківський район).

Археологія[ред.ред. код]

Поселення Сурсько-дніпровської культури нової кам'яної доби. Поблизу села знайдений могильник Маріупольського типу дніпро-донецької культури біля села Олексіївка.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Біля села місце загибелі від печенізької кінноти князя Курі київського князя Святослава Ігоревича (945-972 роки), що є історичною пам'яткою національного значення.

Село Микільське-на-Дніпрі засноване козацьким полковником І. Синельниковим в 1774 році біля найбільшого порога на Дніпрі, який називався «Ненаситець» і про який згадується в багатьох історичних описах (зараз він прихований під водами Дніпровського водосх.). Село названо на честь сина засновника Миколи.

В 1787 р Синельників у своєму маєтку приймав російську імператрицю Катерину II. Тут бували художники І. Рєпін, І Сєров.

На 1859 рік Микільське та сусідня Нижня Олександрівка були панськими селами. У Микільському було 81 подвір'я, православна церква з 857 мешканцями, а у Нижній Олександрівці 16 подвірь з 110 мешканцями.[1]

Колишній центр Микільської волості. Станом на 1886 рік в селі мешкало 522 особи, налічувалось 95 дворів, православна церква, 2 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 909 осіб (436 чоловічої статі та 473 — жіночої), з яких 910 — православної віри[3].

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 760 осіб.

Економіка[ред.ред. код]

  • ТОВ «Прогрес».

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Дитячий садочок.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Будинок культури.
  • Школа.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Могильник ІІІ-ІV тисячоліття до н.е.
  • Меморіальна плита на місці загибелі київського князя Святослава Ігоревича, який пав в 972 році в битві з печенігами.
  • Неподалік знаходиться Микільський кромлех, також відомий як "Храм семи врат" (за одними джерелами X-XII тис. до н.е., за іншими датуваннями - часи бронзи, а це приблизно 2 тис. до н.е). Кромлех виявив в свій час і досить докладно описав в одній з своїх численних праць Д.І. Яворницький. Кромлех - купа каміння викладених у вигляді кола, овалу, вісімки. Святе місце язичників, де вони спілкувалися з Богом, Космосом. Де вони приносили жертвопринесення. Часто, на місці таких ось капищ, пізніше християни будували церкви (як наприклад на Монастирському острові на Дніпрі). Знаходиться за 200 м від річки. Камені, з яких виготовлений кромлех, швидше за все були парканами Дніпра. Багато з них мають форму овалу (відполірувала річка, коли вони перебували в ній). Діаметр кромлеха - близько 9 м. Камені вкопані в землю. Кромлех має вигляд овалу. Знаходиться на покинутій галявині. Як казав один місцевий житель, неподалік від головного кромлеха є другий, трохи менше, від якого залишилося всього 4 камені ... Свого часу люди розібрали його для госппотреб. Але насправді від другого кромлеха залишився тільки один камінь. З книги Д.І. Яворницького "Дніпрові пороги": "...То мегалітичний пам'ятник назвичайної рідкості; всередині його поставлено стійма 24 великі плоскі камені кругом, один за одним, заввишки як росла людина, 16 саженів навкруг; всередені круга покладено людину, але кістяк остільки перетлів, що його ні взяти, ні виміряти ніяк не можна було..."
  • Затоплений в наш час Поріг «Ненаситець». Один з найстрашніших в старовину порогів на Дніпрі, розташований поблизу сіл Микільське-на-Дніпрі (по правому березі) і Василівка на Дніпрі (по лівому березі). Він мав 12 уступів. Сотні судів і безліч людей знайшли свій кінець в його вируючих водах. За це він і був прозваний "ненаситним". Це був єдиний з усіх дніпровських порогів, який, через швидкість течії, не замерзав зимою.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-61)

Джерела[ред.ред. код]