Микільське (Білозерський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Микільське
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Білозерський
Рада/громада Микільська сільська рада
Код КОАТУУ 6520384501
Облікова картка Микільське 
Основні дані
Засноване 1783
Населення 2576
Площа 2,589 км²
Густота населення 994,5 осіб/км²
Поштовий індекс 75023[1]
Телефонний код +380 5547
Географічні дані
Географічні координати 46°43′22″ пн. ш. 32°48′15″ сх. д. / 46.72278° пн. ш. 32.80417° сх. д. / 46.72278; 32.80417Координати: 46°43′22″ пн. ш. 32°48′15″ сх. д. / 46.72278° пн. ш. 32.80417° сх. д. / 46.72278; 32.80417
Середня висота
над рівнем моря
17 м
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру
27,5 км
Відстань до
районного центру
40,2 км
Найближча залізнична станція Херсон
Відстань до
залізничної станції
27,5 км
Місцева влада
Адреса ради 75033, с. Микільське, вул. Репринська, 13, тел. 43-5-48
Сільський голова Руденко В'ячеслав Гаврилович
Карта
Микільське. Карта розташування: Україна
Микільське
Микільське
Микільське. Карта розташування: Херсонська область
Микільське
Микільське

Микі́льське (в минулому — Репринка) — село в Україні, в Білозерському районі Херсонської області.

До складу Микільської сільської ради входить села Микільське та Понятівка.

Населення становить 2575 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Микільське розташоване на березі р. Інгулець.

Топоніми[ред. | ред. код]

Вулиці села Микільське: Слобідська, Мелюги, Центральна, Першотравнева, Гагаріна, Українська, Профспілкова, Івана Франка, Слов'янська, Свято-Троїцька, Затишна, Футбольна, Героїв Плахотників, Вишнева, Прогресивна, Української Козацтва, Репринська.

Історія[ред. | ред. код]

Деякі дослідники вказують на знаходження центру Інгульської паланки Перевізки у Микільському.

Заснування[ред. | ред. код]

Засноване у 1783 р. під назвою Репринка переселенцями з Тульської губернії. У 1795 р. чисельність мешканців становила 198 осіб.

Микільська волость[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік у селі, центрі Микільської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 902 особи, налічувалось 160 дворів, існували православна церква та школа[2]. За 2 версти — рибний завод. За 6 верст — рибний завод. За 8 версти — 2 рибних заводи. За 16 верст — трактир. За 24 версти — рибний завод.

У 1905 р жителі села брали участь у розгромі поміщицьких маєтків Микільської волості.

Українська Народна Республіка[ред. | ред. код]

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки. Втім, внаслідок поразки українців під час національно-визвольних змагань, село окуповане більшовиками.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У німецько-радянській війні в складі Червоної Армії брали участь 800 жителів села. З них 118 загинуло, 500 було нагороджено радянськими орденами і медалями.

Радянська окупація[ред. | ред. код]

На території Микільського була розміщена центральна садиба радгоспу ім. Тельмана, за яким було закріплено 7608 га сільськогосподарських угідь, з них 6356 га орної землі, в т. Ч. 861 га - зрошуваної. Господарство мало овоче-молочний напрямок. За доблесну працю 48 передовиків були нагороджені орденами і медалями СРСР, в т. ч. Орденом Леніна - комбайнер І.А. Скороход, орденом Жовтневої Революції - тракторист І.Т. Солодких, орденом Трудового Червоного Прапора - трактористи П.А. Дмитрук та Н.І. Ухов. Директору радгоспу ім. Тельмана В.Я. Іванівському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної Української держави.

Економіка[ред. | ред. код]

В селі діють підприємства з різних галузей:

Вирощування зернових культур — СТОВ «Колос», фермерські господарства, м'ясо-молочне скотарство — СТОВ «Микільське», виробництво борошна — Микільська філія МПП «Кардинал», ТОВ «ВКФ Ілас-3», виробництво цегли та черепиці — ТОВ «Стройінвєстсервіс», послуги кафе — ТОВ «Малс ЛТД», аптека — ДП «Апогей» ТОВ «Епоха».

послуги зберігання — Микільський ХПП ВАТ «Херсонський КХП»,

Микільський ХПП. Робоча зернова ємність — 12,8 тис. тонн (шість зернових складів, в тому числі три механізованих); Загальна паспортна продуктивність технологічного обладнання з очищення пшениці (натурою 750 гр/літр) складає 150 тн/год (два сепаратора БСХ-100, БЦС-50). Пропускна здатність автомобілів — 48 автомобілів на добу (два автомобілерозвантажувача ГУАР-30).

Причал Микільського ХПП знаходиться на річці Інгулець, введений в експлуатацію в 1990 році після капітального ремонту. Умовна довжина причального фронту 35,6 м. Фактична глибина біля кордону причалу становить 2,7 … 3,6 м із збільшенням до 4,5 … 5,8 м від кордону. Глибина акваторії р. Інгулець дозволяє завантажувати баржі, вантажопідйомністю до 1000 тонн. Продуктивність навантажувального комплексу на водний транспорт складає 1000 тонн/добу.[3]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Микільский ясла-садок, Микільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (директор - Заікіна Олена Іванівна), Микільський фельдшерсько-акушерський пункт.

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Археологічні[ред. | ред. код]

Репринське поселення (Доба бронзи) розташоване за 300 метрів на південний схід від села Микільське, на корінному лівому березі Інгульця, на розі, утвореному берегами річки та давньої балки. Вперше згадане Володимиром Ястребовим у 1897 р. Обстежувалось В. Гошкевичем (1909), Ю. Крисіним (у 1920-х рр.), Отто Бадером (1950), М. Оленковським (1972, 1974, 1978, 1985, 1997–2003).

Через розташування на розі високого берега, наявності рову й валу, кам'яних споруд воно довгий час трактувалось як городище скіфського часу. У 1984 році Я. Гершковичем здійснено шурфовку, у ході якої виявлено напівземлянкове житло й археологічний матеріал білозерської культури доби бронзи (12-11 ст. до н. е.). Попередню інтерпретацію було заперечено. Ця цінна пам’ятка археології, що належить до періоду раннього розвитку кіммерійців, була частково знищена у 1994-1995 рр. буді-ництвом котеджів (з дозволу сільради). Повного знищення не відбулось після втручання обласного сектора охорони пам’яток археології й ліквідації з площі поселення ділянок забудови.[4]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Братська могила. Розташована в центрі села. Чотирикутна зрізана піраміда встановлена на постаменті. На верхівці піраміди - п'ятикутна металева зірка. На чільному боці постамента закріплені рельєфні цифри "1941-1945". Нижче них - рельєфне зображення каски і лаврової гілки. На верхньому виступі цоколя, прилягаючи до лицевого боку постамента, встановлені дві плити рожевого полірованого граніту з іменами 10 загиблих воїнів. Пам'ятник огороджений дерев'яним штахетником. До пам'ятника веде бетонна доріжка. Встановлено 1975 р.

Заповідники[ред. | ред. код]

Інгулецький лиман. Між селами Микільське та Садове Білозерського району створено ботанічний заказник місцевого значення «Інгулецький лиман», площею 50 га. Заказник створений з метою охорони рідкісних формацій водних рослин, включених до Зеленої книги України: горіха водяного (Trapeta natansis), густі зарості якого збереглися в околицях с. Микільське, сальвінії плаваючої (Salvinieta natansis), латаття білого (Nymphaeeta albae), глечиків жовтих (Nuphareta luteae), плавуна щитолистого (Nymphoideta peltatae).

Спорт, туризм[ред. | ред. код]

Футбол[ред. | ред. код]

В селі сформований футбольний клуб "Темп", який змагається на першість району. Виступи проводить на місцевому стадіоні "Темп".

Туризм[ред. | ред. код]

У мальовничій долині річки Інгулець, на високому березі поблизу села Микільське, щорічно навесні проходять обласні змагання зі скелелазіння та спортивного туризму.

Релігійне життя[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Білозерський район
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»
  4. Оленковський М.П. Археологічні пам’ятки Білозерського району Херсонської облас-ті. Каталог-довідник. – Херсон: Айлант, 2004. – 76 с.

Джерела[ред. | ред. код]