Милорадович Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Милорадович Михайло Андрійович
Miloradovich.jpg
Народився 1 (12) жовтня 1771
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 14 (26) грудня 1825 (54 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
умисне вбивство
Поховання Олександро-Невська лавра
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність серби
Ім'я при народженні Михаил Андреевич Милорадович
Діяльність військовослужбовець
Учасник Наполеонівські війни
Звання генерал від інфантерії
Батько Милорадович Андрій Степанович
Автограф Mikhail Miloradovich Signature 1811.png
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Андрія Первозванного
Георгіївська зброя
Орден Святого Георгія
Order of the Red Eagle 1st Class
Орден Святого Георгія
Order of the Saint John of Jerusalem
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)

Милорадович Михайло Андрійович (* 1 (12) жовтня 1771(17711012), Вороньки (Бобровицький район, Чернігівської області) − † 15 (27) грудня 1825, Петербург) — російський військовий діяч, генерал, граф1813).

Родина Милорадовичів[ред.ред. код]

Три брати Милорадовичі (за походженням серби) на початку 18 століття підняли на Балканах повстання проти Османської імперії, але потерпіли поразку і перейшли під опіку російського царя Петра І, який оселив їх у Гетьманщині. Милорадовичі стали частиною козацької старшини, а потім − малоросійського дворянства.

Вигідні шлюби пов'язали Милорадовичів з багатьма родами України: Стороженками, Полуботками, Скоропадськими, Тарновськими та ін. Рід Милорадовичів було внесено до дворянських родоводів Катеринославської, Полтавської та Чернігівської губерній. Один із родових маєтків в Україні — садиба Милорадівка (не збережена, назва перейшла на залізничну станцію біля сучасного міста Кривий Ріг).

Ранні роки і навчання за кордоном[ред.ред. код]

Народився 1 жовтня 1771 року. Щодо місця народження, то історики пишуть: «народився він начебто на Україні. Принаймні в формулярі штабу Окремого гвардійського корпусу написано, що Милорадович походив „з дворян Полтавської губернії“»[2]; «в Полтавскій губернії на Україні»[3]. Сам М. А. Милорадович вважав своєю батьківщиною та родинним маєтком село Вороньки в Полтавській губернії (згідно сучасному адміністративному поділу — це село знаходиться в Чернигівській області). Це село Катерина II подарувала його батькові за перемоги у війні з турками.

Був правнуком одного з перших Милорадовичів, який з 1715 року був полковником міста Гадяч Війська Запорізького Михайла Ілліча Милорадовича, який оселився на Україні в 1711 році, а остаточно переїхав з Герцеговини в квітні 1712. Дід і батько Михайла Милорадовича були військовими. Михайла за звичками російських дворян рано внесли до списків гвардії, з семи років хлопець — на навчанні в університетах Німеччини та Франції під наглядом гувернера Івана Данилевського. Разом із двоюрідним братом вивчали фортифікацію, артилерію, іноземні мови, математику, юриспруденцію, історію тощо. Михайло обрав військову кар'єру. Навчався в університетах Кеніґсберга (4 роки), Ґеттінґена, Страсбурґа.

Військова кар'єра[ред.ред. код]

В квітні 1787 року отримав чин прапорщика. Брав участь в російсько-шведській війні 17881790 років. З 1798 року — генерал-майор и шеф Апшеронського мушкетерського полку.

Учасник швейцарського походу російської армії (1799), війни проти Франції (1805), Османської імперії (18061812). В 18091812 роках — київський губернатор. Брав участь в гасінні київської пожежі в липні 1811 року, коли вигорів Поділ, забудований дерев'яними помешканнями. Клопоти по наданню державної допомоги погорілим родинам відхилив сам імператор. Тоді Михайло Милорадович звернувся до місцевого дворянства, що і вирішило проблему.

Герой війни 1812—1814 рр[ред.ред. код]

22 жовтня 1812 року відбулась баталія під містом Вязьма авангарда російської армії під керівництвом генерала Милорадовича та донського атамана М. Платова (25 тыс. осіб) із Четвертим французьким корпусом (всіх 37 тис. осіб), що закінчилась перемогою вояків Милорадовича та Платова. Вояки Наполеона втратили 8,5 тис. убитими, пораненими та взятими у полон. Російські вояки втратили близько 2 тис. осіб. У Бородінській битві 1812 року командував правим крилом 1-ої армії.

В битві під містом Лейпціг М. А. Милорадович керував російською та и пруською гвардіями. За успіхи у військових операціях на початку 1813 року М. А. Милорадович першим отримав право носити на еполетах вензель імператора Олександра I, а за сукупність військових успіхів в закордонному поході з 1 травня 1813 року — титул графа Російської імперії. Власним девізом граф образ слова: «Прямота моя мене підтримує».

В 18131814 роках брав участь у закордонних походах російських військ. З 1818 року — петербурзький генерал-губернатор. У грудні 1825 року під час повстання декабристів був смертельно поранений П. Каховським на Сенатській площі.

Був похований в Олександро-Невській лаврі Санкт-Петербурга. 1937 року відбулося перепоховання праху в Благовіщенську усипальницю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Милорадович Михаил Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Бондаренко А. Милорадович. — М., 2008. — С. 12.
  3. Нерсесов Я. Н. Русские генералы 1812 года. — М.: Аст, 2012. — 336 с.

Література[ред.ред. код]

  • Довідник з історії України
  • Покровский Н. В. Герой Отечественной войны 1812 г. Милорадович и его родственные связи. // Калужская губерния на II этапе Отечественной войны 1812 г. − Малоярославец, 1998