Мильча
| село Мильча | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район/міськрада | Дубенський |
| Рада | Повчанська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 678 |
| Площа | 1,58 км² |
| Густота населення | 429,11 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35642 |
| Телефонний код | +380 3656 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°21′11″ пн. ш. 25°33′23″ сх. д. / 50.35306° пн. ш. 25.55639° сх. д.Координати: 50°21′11″ пн. ш. 25°33′23″ сх. д. / 50.35306° пн. ш. 25.55639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
217 м |
| Водойми | Повчанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35642, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Мильча |
| Карта | |
  Мильча | |
 Мильча | |
| Мапа | |
| |
Ми́льча — село в Україні Повчанської сільської громади у Дубенському районі Рівненської області. Населення становить 678 осіб.
Розташування[ред. | ред. код]
Село знаходиться у Дубенському районі Рівненської області, у центрі Повчанської височини (частини Волинської височини), по обидва береги річки Повчанка на автошляху Турковичі-Повча.
Перша згадка[ред. | ред. код]
Перша згадка про Мильчу належить до 1570 р. А ще згадується, що під час визвольної війни в 1648 р. селяни розгромили маєток місцевого феодала. На Україні в 1630 р. була прийнята унія на чолі з Касіяном Саковичем, яка не минула і Мильчанський монастир Різдва Богородиці, який заснований в 1602 р. князем Острозьким.
В Почаївському архіві збереглася довідка за 1602 р. «Про передачу поміщиком Яковом Шкодою, Мильчанському монастирю маєтку Дорошнюк». Пізніше поміщики Яловицькі дали цій обителі фундуші, які були затверджені Луцьким єпископом Афанасієм Пузином та Митрополитом Київським Петром Могилою. В 1640 р. на кошти поміщика Олександра Яловицького була побудована Різдво-Богородична кам’яна церква, яка стоїть і донині.
В ХІХ ст. монастир закрили, старий двохповерховий монастирський корпус був розібраний. Однак культова споруда на високому пагорбі не припинила своє існування. Ось вже понад чотири століття вона продовжує збирати людей на богослужіння.
Існує легенда, що на цій землі жив колись пан Милецький, і землю його назвали Милецькою. У пана була одна-єдина дочка, яку називали Мілкою. Після смерті дочки пан Милецький перейменував село на Мілку. З часом почали казати Мільча, а пізніше – Мильча.
Є легенда, що назва села зв’язана з іменем місцевого урочища, яке було дуже барвисте, чаруюче, привабливе, миле.
На мильчанських теренах багато різноманітних пам’яток минулого. Тут є пам’ятні хрести 1895 р., які були споруджені на припинення страшної хвороби – чуми.
На території села до 1910 р. ніяких навчальних закладів не було. Людей, що вміли читати і писати були одиниці. В селі школа була відкрита приблизно в 1910 р. Вона була однокласна та розміщена у звичайній попівській хаті. З 1921–1939 рр. початкова школа була в будинку Лаврентія Панасюка за плату. В 1935 р., за клопотанням жителів села, перед польськими місцевими органами державної влади було побудовано приміщення під початкову школу, яка проіснувала до вересня 1939 р. Починаючи з 1939–1946-ті рр. школа не працювала.
Сьогодні в селі функціонує загальноосвітня школа І–ІІI ступеня, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб.
Новітня історія[ред. | ред. код]
12 лютого 2015 року в Мильчі відбулися збори, проведено опитування серед мешканців села, прихожан трьох конфесій, стосовно конфесійної належності храму, власності сільської громади. 191 людина (90 % від числа громади) підтримала перехід до УПЦ КП, 15 людей проголосували проти.
Мильчанський сільський голова Ю. П. Міщук, він же церковний староста громади УПЦ КП, ініціював через виконком сільради зміну поштової адреси храму та зареєстрував на нову адресу громаду Київського патріархату. Громада УПЦ МП оскаржила це у судовому порядку, ця дія була скасована рішенням Дубенського міськрайонного суду від 03 лютого 2016 року.
18 березня 2015-го на території місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці вірянами УПЦ КП було звершено перше богослужіння українською мовою.[1]
Згідно з даними єдиного реєстру судових рішень, 22 грудня 2015 року Господарський суд Рівненської області підтвердив право громади УПЦ МП села Мильча на користування храмом.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про «захоплення» храму в с. Мильча. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Мильча // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. – Київ : Гол. ред. Укр. рад. енцикл., 1973. – С. 255.
- Мильча // Ткачук Р. Села Дубенщини в народних легендах і переказах / Р. Ткачук, Л. Ганжелюк. – Дубно, 2000. – C. 38.
- Мильча // Пура Я. О. Наш край у назвах. Ч. 1 / Я. О. Пура. – Рівне, 1991. – С. 163–164.
- Малая-Мильча // Теодоровичь Н. И. Волынь в описании городовь, местечекь и сель в церковно-историческомь, географическомь, этнографическомь, археологическомь и друг. отношеніяхь: ист.-статист. описаніє церквей и приходовь Волынской епархіи. Т. 2 : Дубенській уездь / Н. И.Теодоровичь. – Рівне, 2011. – С. 1087.
