Минуле і думи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Минуле і думи»
«Былое и думы»
BeloeGerztn.jpg
Автор О. І. Герцен
Мова російська
Опубліковано 1868 рік

«Минуле і думи» (рос. «Былое и думы») — автобіографічна хроніка Олександра Івановича Герцена, за формою близька до роману. Представляє безприкладну в російській літературі панораму вітчизняного та європейського життя середини XIX століття. Твір визнано вершиною літературної творчості Герцена та однією з ключових творів російської літератури ХІХ століття. Написана в 1852-1868 роках, присвячена М. П. Огарьову[1].

Історія створення[ред. | ред. код]

Написанню книги передувала важка смуга у житті Герцена: руйнувалися як його революційні погляди, а й сім'я[2].

Успіх перших розділів (про юнацьку клятву на Воробйових горах, університетські роки тощо) був надзвичайний[3].

Окремі глави писалися з розривом у кілька років і публікувалися в "Полярній зірці", головним чином у 1852-1855 року, хоча дописувати та переглядати свою головну книгу[4] Герцен продовжував практично до кінця життя (до 1868 року).

Вже посмертно побачила світ найбільша, мабуть, відверта і знаменита глава «Кружіння серця» про відносини Герцена та його дружини з парою Гервегів[4].

Зміст[ред. | ред. код]

  • Частина перша «Дитяча та університет» (1812-1834) - життя в будинку батька
  • Частина друга «В'язниця і заслання» (1834—1838) — справа образи його величності
  • Частина третя «Володимир-на-Клязьмі» (1838—1839) — історія кохання Герцена та Наталії Олександрівни Захар'їної
  • Частина четверта "Москва, Петербург і Новгород" (1840-1847) - про західництво і слов'янофільство
  • Частина п'ята "Париж - Італія - Париж (1847-1852): Перед революцією і після неї" - перші роки, проведені Герценом в Європі, у тому числі під час "весни народів"
  • Частина шоста "Англія (1852-1864)" - період життя письменника в Лондоні після смерті дружини
  • Частина сьома "Російська еміграція" - нариси про М. Бакуніна та В. Печеріна
  • Частина восьма (1865-1868) - враження А. Герцена від подорожі Європою
  • Частина дев'ята «Старі листи» - листи від Бєлінського, Чаадаєва, Грановського та ін.

Художні особливості та значення[ред. | ред. код]

Для большинства читателей эта автобиография остаётся главной книгой Герцена. Её привлекательность главным образом в её свободе и очевидной искренности. Не то, чтобы в ней вовсе не было позы, — Герцен слишком француз и слишком романтик, чтобы обойтись без позы. Герцен — один из последних великих русских писателей, выросших на французском языке, и ничуть не боится честного и неприкрытого галлицизма. Это язык человека, который одинаково свободно говорит на многих языках. Но это именно его, герценовский язык, и он обладает совершенно стихийной жизненной силой. В нём очарование свободы и непосредственности, это текучая и богатая речь страстного, блестящего собеседника.


Герцен — великий портретист-импрессионист, и его впечатления об отце и других родных, о московских идеалистах и вождях европейской революции незабываемо-живые. Легкость его прикосновения, скользящего, без всякого нажима, сообщает этим портретам на диво убедительную подвижность. Не менее замечательны те пассажи книги, где он подводит под свой рассказ широкую историческую базу; в первых частях, повествующих о его жизни до ссылки, содержится самый широкий, самый правдивый и самый проницательный обзор русской социальной и культурной истории первой половины девятнадцатого столетия. Это великая историческая классика[4].

Д. С. Мирский. История русской литературы

Я. Ельсберг у своїх статтях «Роман про російського революціонера і мислителя» пише: «Колишнє і думи» є складне поєднання різних жанрових форм, мемуару та історичного роману-хроніки, щоденника та листів, художнього нарису та публіцистичної статті, сюжетно-новелістичної прози та біографії. Змішування жанрів усередині мемуарного обрамлення було пов'язане з особливостями всієї стильової структури «Минулого і дум»[5]; «Минуле і думи» можна назвати романом про російського революціонера. Але це роман і про людину з усіма її особистими особливостями, шуканнями і помилками, перемогами і поразками, з усіма протиріччями його внутрішнього світу, це розповідь і про його особисте життя, кохання, захоплення і пристрасті»[1].

Екранізація[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б А. И. Герцен. Былое и думы / А. Козловский и А. Краковская. — М. : Художественная литература, 1969. — Т. 73. — 924 с. — (Библиотека всемирной литературы) — 300000 прим.
  2. Лидия Чуковская. «Былое и думы» Герцена. — М : Художественная литература, 1966. — 1 жовтня. Архівовано з джерела 22 грудня 2016. Процитовано 21 квітня 2022.
  3. Вл. Путинцев. А. И. Герцен и его «Былое и Думы». Архівовано з джерела 10 березня 2010.
  4. а б в Мирский Д. С. История русской литературы с древнейших времён до 1925 года [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] / Пер. с англ. Р. Зерновой. — London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1992. — С. 331—339. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «mirski» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «mirski» визначена кілька разів з різним вмістом
  5. Герцен Александр: Эльсберг Я.: Роман о русском революционере и мыслителе

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]