Миньковецька волость
| Миньковецька волость | ||||
| Центр | Миньківці | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1797 | |||
| Ліквідовано | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 11 093 (1885) | |||
| Населення | 9 835 осіб (1885) | |||
| Наступники | Миньковецький район | |||
Миньковецька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Ушицького повіту Подільської губернії з центром у містечку Миньківці.
Склад волості[ред. | ред. код]
Станом на 1885 рік складалася з 24 поселень, 16 сільських громад. Населення — 9 835 осіб (4 825 чоловічої статі та 5 010 — жіночої), 1426 дворових господарства[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, десятин | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 7439 | 5726 |
| Приватної власності | 3156 | 1702 |
| Казенної власності | — | — |
| Іншої власності | 498 | 408 |
| Загалом | 11093 | 7836 |
Основні поселення волості:
- Миньківці — містечко при річці Ушиця за 13 верст від повітового міста, 1139 осіб, 162 дворових господарств, православна церква, костел, синагога, 3 єврейські молитовні будинки, школа, 12 постоялих будинки, 23 крамниці, 6 олійниць, базари по неділях через 2 тижні.
- Антонівка — колишнє власницьке село, 188 осіб, 35 дворових господарств, постоялий будинок.
- Велика Побійна — колишнє власницьке село, 1100 осіб, 235 дворових господарств, православна церква, школа, постоялий будинок.
- Городиська — колишнє власницьке село, 268 осіб, 42 дворових господарств.
- Заглосна — колишнє власницьке село, 294 осіб, 40 дворових господарств.
- Катеринівка — колишнє власницьке село, 148 осіб, 60 дворових господарств.
- Кружківці — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 200 осіб, 33 дворових господарств, водяний млин.
- Мала Побіянка — колишнє власницьке село, 707 осіб, 128 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, ярмарок.
- Отроків — колишнє власницьке село, 573 осіб, 85 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
- Притулівка — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 655 осіб, 135 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Сивороги — колишнє власницьке село, 949 осіб, 163 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, ярмарок.
- Сцібори — колишнє власницьке село, 339 осіб, 44 дворових господарств, поштова станція, постоялий будинок.
- Тимків — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 906 осіб, 134 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
Ліквідація волості[ред. | ред. код]
Друга сесія ВУЦВК VII скликання, яка відбувалася 12 квітня 1923 р., своєю постановою «Про новий адміністративно-територіальний поділ України» скасувала волості і повіти, замінивши їх районами. Миньковецька волость була ліквідована, а її територія ввійшла до складу Миньковецького району.
Після укрупнення районів 1959 року більша частина поселень колишньої Миньковецької волості ввійшли до складу Дунаєвецького району, а менша частина (Антонівка, Отроків, Тимків, Кружківці) — до складу Новоушицького району.
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
| |||||||||||