Мирне (Підгаєцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мирне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підгаєцький
Рада/громада Мирненська
Код КОАТУУ 6124884001
Основні дані
Засноване 1440
Населення 657
Площа 17,057 км²
Густота населення 38.52 осіб/км²
Поштовий індекс 47530
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°21′12″ пн. ш. 25°06′36″ сх. д. / 49.35333° пн. ш. 25.11000° сх. д. / 49.35333; 25.11000Координати: 49°21′12″ пн. ш. 25°06′36″ сх. д. / 49.35333° пн. ш. 25.11000° сх. д. / 49.35333; 25.11000
Середня висота
над рівнем моря
410 м
Водойми Коропець
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 48010, с.Мирне
Карта
Мирне. Карта розташування: Україна
Мирне
Мирне
Мирне. Карта розташування: Тернопільська область
Мирне
Мирне

Ми́рне — село Підгаєцького району Тернопільської області. Розташоване в північній частині району, на річці Коропець. До 1990 року належало до Бережанського району. Центр сільради. До Мирного приєднано хутір Стадниця (проживають 5 родин).

До 1964 року село називалося Теляче.

Населення — 657 осіб (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 8 лютого 1440 року в протоколах галицького суду [1]. Зміст запису доводить існування села задовго до цієї дати.

1919 польські поселенці вилами вбили 19 поранених січовиків.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші товариства, коператива.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква св. Параскевії (початок 20 століття, мурована), капличка, «фігури» св. Анни з Пречистою Дівою Марією, Ісуса Христа на честь 2000-річчя Різдва Христового, Ангела-Хоронителя.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецьо-радянській війні (1966), пам'ятник «Тризуб» на честь 5-річчя незалежності України (скульптори В. і Я. Тихі), встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини (відновлено 1990), на захист від градобиття (1903, відновлено 1990), на пам'ять про Євгена Коновальця, на честь освячення полів (1990), на пам'ять про давню церкву, замок і колишнє село з невідомою назвою (1991, руїни замку і церкви зберігалися до кінця 19 ст.), на честь врятування від посухи (відновл. 1990-ті), на місці боїв УСС, пам'ятний знак Борцям за волю України (1992), тоді ж насипана могила УСС (поховано 19 січовиків, вирізьблена історія могили).

На місці старої церкви оо. Францисканців знайдено Біблію (зберігається у Бережанському музеї книги), встановлено пам'ятний хрест.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення пошти, кімната «духовності» (зібрані репродукції з давніх образів села).

Відомі люди[ред. | ред. код]

У Мирному народилися[ред. | ред. код]

  • громадські діячі Г., О. і С. Бойки,
  • скульптор О. Волюх,
  • художник Р. Дмитришин,
  • провідник УПА Ж. Івашків,
  • провідник УПА Прокопишин Іван, відзначений Срібним хрестом бойової заслуги 1-го класу (20.06.1952), Срібним хрестом заслуги (25.07.1950), Бронзовим хрестом заслуги (6.06.1948), медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах» (5.09.1950)[2].
  • кінорежисер, видавець, редактор, громадський діяч П. Кардаш,
  • художник, скульптор Б. Карий,
  • громадський діяч, меценат І. Кочак,
  • вишивальниця М. Прокопишин,
  • перекладач, драматург І. Савка,
  • сотник УСС М. Саляк,
  • радіожурналіст Б. Суровець-Кузишин,
  • режисер П. Телюк та ін.

Проживав композитор, скрипаль В. Билов, перебував Богдан Лепкий, загинув діяч ОУН і УПА О. Безпалько.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.78, №760
  2. Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949–1956. – Кн. 3 / упоряд. Михайло Романюк. – Київ; Торонто, 2017. – С. 578; Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2013. – С. 808

Джерела[ред. | ред. код]