Мироненко Олександр Олексійович

Олександр Олексійович Мироненко
Народження	19 квітня 1918(1918-04-19) с. Івахники (нині Яхники) Лохвицький повіт, Полтавська губернія, УНР
Смерть	17 липня 1999(1999-07-17) (81 рік) Москва, РФ
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВМФ СРСР
Рід військ	Морська авіація
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1937—1987
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	(№ 4015)

Олекса́ндр Олексі́йович Миро́ненко (* 19 квітня 1918(19180419), с. Івахники (нині Яхники) Лохвицький повіт, Полтавська губернія, УНР — 17 липня 1999, Москва, РФ) — Герой Радянського Союзу (1944), генерал-полковник авіації (1965), заслужений військовий льотчик СРСР (1965), кандидат військово-морських наук (1967). Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання.

Могила на Троєкурівському цвинтарі Москви

Життєпис

Учасник німецько-радянської війни: в червні-вересні 1941 — командир ланки 5-го винищувального авіаційного полку ВПС ВМФ, у вересні 1941 — серпні 1942 — командир ланки 71-го винищувального авіаційного полку ВПС ВМФ, в серпні 1942 — січні 1943 — командир авіаескадрильї 11-го винищувального авіаційного полку ВПС ВМФ. У січні—травні 1943 — командир 12-ї окремої винищувальної авіаційної ескадрильї ВПС ВМФ, в червні 1943 — травні 1945 — командир 13-го (з липня 1944 — 14-го гвардійського) винищувального авіаційного полку ВПС ВМФ. Воював у складі ВПС Балтійського флоту.

Брав участь в обороні Талліна і Ленінграда, зняття блокади Ленінграда, Виборзько-Петрозаводській операції, Прибалтійській операції, Східно-Прусській операції і блокаді курляндського угруповання противника.

За час війни здійснив 671 бойовий виліт на винищувачах І-15 біс, МіГ-3, Як-7Б і Як-9, в 74 повітряних боях збив особисто 16 і в складі групи 5 літаків противника.

До жовтня 1945 року продовжувала командувати винищувальних авіаполком ВПС Балтійського флоту.

У 1948 році закінчив Військово-морську академію імені Ворошилова.

З грудня 1948 року командував 7-ю винищувальною авіадивізією (ВПС 5-го ВМФ). З лютого 1949 року — помічник командувача ВПС 5-го ВМФ по ВВС, з вересня 1952 року — командир 106-го винищувального авіакорпусу ППО (ВПС Тихоокеанського флоту), з серпня 1954 року — помічник командувача ВПС Тихоокеанського флоту.

У травні 1956 — січні 1971 року — командувач ВПС Чорноморського флоту. У 1969 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу Збройних сил СРСР.

У січні 1971 — серпні 1974 року — начальник штабу авіації ВМФ, у серпні 1974 — липні 1982 року — командувач авіації ВМФ СРСР.

З 1982 року — науковий консультант в Науково-технічному комітеті ВМФ. З грудня 1987 року генерал-полковник авіації Мироненко — у відставці. Працював референтом в Науково-технічному комітеті ВМФ у Москві.

Помер 17 липня 1999 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі в Москві.

Нагороди та звання

• Герой Радянського Союзу (22.07.1944)
• три ордени Леніна (24.11.1942; 22.07.1944; 31.10.1967)
• орден Жовтневої Революції (21.02.1978)
• три ордени Червоного Прапора (24.09.1941; 3.11.1943; 22.06.1944)
• орден Ушакова 2-го ступеня (23.05.1945)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985)
• два ордени Червоної Зірки (26.02.1953; 9.03.1956)
• орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (30.04.1975)
• медалі СРСР
• Заслужений військовий льотчик СРСР (19.08.1965)

Посилання

• Біографія О.О. Мироненка на сайті «Герои страны» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)