Миронівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миронівський район
UKR Myronivka Raion COA.png UKR Myronivka Raion flag.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Київська область
Код КОАТУУ: 3222900000
Утворений: 7 березня 1923 року
Населення: 34 221 (на 1.2.2016)
Площа: 904 км²
Густота: 39 осіб/км²
Тел. код: +380-4574
Поштові індекси: 08800—08854
Населені пункти та ради
Районний центр: Миронівка
Міські ради: 1
Сільські ради: 23
Міста: 1
Села: 45
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Леніна, 58, 5-47-52
Веб-сторінка: Миронівська районна рада
Миронівська районна державна адміністрація
Голова РДА: Черногод Ігор Іванович
Голова ради: Даниленко Олександр Юрійович

Commons-logo.svg Миронівський район у Вікісховищі

Миро́нівський райо́н — район України у південно-східній частині Київській області на Придніпровській височині лісостепу. Центр району — місто Миронівка. Населення становить 34 927 осіб (на 1 жовтня 2013). Територія району становить 904 км². Утворено 7 березня 1923 року.

Історія[ред.ред. код]

1648 рік — Під час національно-визвольної війни на території Миронівщини разом із своїм військом перебував Богдан Хмельницький

1811 рік — побудовано залізничний роз'їзд біля хутора Мирона Зеленого, чим була започаткована нинішня залізнична станція «Миронівка».

1845 рік — Т. Г. Шевченко відвідав Миронівщину коли навчався в Петербурзькій Академії мистецтв. Під час цієї подорожі багато писав віршів, малював портрети селян та крайовиди України. Жив у селі Потоки у панському маєтку та відвідав села Расаву та Карапиші.

1858 рік — заснування цукрового заводу в період падіння кріпосного права та інтенсивного розвитку цукроваріння в Україні. Завод належав удільному відомству і орендувався «Товариством Романівських цукрових заводів».

18981902 рр. — в селі Потоки вчителював відомий Український письменник Степан Васильченко (Панасенко).

7 березня 1923 р. видано постанову ВУЦВК "Про адміністративно-територіальний поділ Київщини", відповідно до якої 14 повітів Київської губернії були замінені на 7 округів, а 247 волостей - на 111 районів [1], а іншою постановою "Про новий адміністративно-територіальний поділ України" від 12 квітня 1923 р. ВУВЦК затвердив новий поділ республіки на округи та райони [2]. В результаті цього поділу утворився Миронівський район, який увійшов до Корсунського округу.

Постановою ВУВЦК від 3 червня 1925 р. "Про ліквідацію губерній і перехід до триступеневої системи управління" [3] був завершений перехід від чотириступеневої (центр-губернія-повіт-волость) до триступеневої (центр-округ район) системи (з 1 серпня 1925 р.). Таким чином до Київського округу увійшло 25 районів, серед яких був Кагарлицький район, до складу якого і увійшла територія колишнього Миронівського району.

2 серпня 1930 р. ВУВЦК видав постанову "Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління" [4] (область, район), за яким було ліквідовано Київський округ, а 9 лютого 1932 р. ВУВЦК ухвалив постанову "Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР", за якою було утворено 5 областей, у тому числі 27 лютого 1932 р. утворено Київську область. До складу Київської області увійшов й Кагарлицький район разом з територією колишнього Миронівського району.

2 серпня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про увічнення пам'яті заступника голови Ради Міністрів Української РСР В.Ф. Старченка" [5] Миронівський район Київської області перейменований на Старченківський. Під такою назвою він проіснував до 1962 року.

30 грудня 1962 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про укрупнення сільських районів Української РСР" на території Київської області ліквідовано 19 районів, у тому числі й Миронівський , який увійшов до складу Кагарлицького району [6].

4 січня 1965 року Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР", відбулося разукрупнення сільських районів і у складі Київської області утворено 7 районів, у тому числі й Миронівський район [7].

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду та 23 сільську раду, які об'єднують 46 населених пунктів і підпорядковані Миронівській районній раді. Адміністративний центр — місто Миронівка[8].

Економіка[ред.ред. код]

У Миронівці розташовано 8 промислових підприємств, на яких випускають запасні частини до вантажних автомобілів, автобусів, продукти харчування, будівельні вироби. 7 підприємств є переробниками сільськогосподарської продукції: завод по виготовленню круп і комбікормів, крупозавод, завод по виготовленню сухого знежиреного молока, хлібоприймальне підприємство, ВАТ «Кристал-М» (виготовлення цукру), спільне підприємство «Київ-Атлантик».

На початку 90-х років розвивається приватний бізнес. За цей час в районі зареєстровано 74 підприємств недержавного сектора: приватних підприємств 85, товариств з обмеженою відповідальністю 109, акціонерних товариств 28, кооперативів 50, спільних підприємств 5, осіб, які працюють як приватні підприємці 950 осіб.

Основними сферами діяльності даних підприємств є торгово-посередницька діяльність, будівельно-ремонтні роботи, виробництво промислової продукції. Набуває розвитку галузь громадського харчування та сфера побутового обслуговування, як колективної так і приватної форми власності. Серед продукції, що експортується є: сухе знежирене молоко, крупи, цукор, соєва олія та соєвий шрот а також вироби легкої промисловості.

Освіта[ред.ред. код]

У районі функціонує: 24 ЗОШ, в яких навчається 5162 учні, 18 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 816 дітей, а також 2 навчально-виховні об'єднання (школа-сад), де налічується 38 дітей, 1 дитячо-спортивна школа, музична школа, будинок дитячої творчості, Миронівська філія Черкаського інституту управління, Маслівський державний аграрний технікум, Миронівський міжшкільний навчальний-виробничий комбінат, на базі якого учні ЗОШ отримують допрофесійну підготовку за професіями: секретар друкарка, водій категорії «В» та «С».

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

  • Храм Різдва Богородиці (1779-84 рр., с. Тулинці).
  • Храм Покрови Пресвятої Богородиці (1904-1911 рр., с. Македони).
  • Свято-Михайлівський храм (1863 р., с. Шандра).
  • Свято-Миколаївський храм (1752 р., с. Росава)
  • Храм Різдва Богородиці (1910 р., с. Владиславка)

Пам'ятки монументального мистецтва[ред.ред. код]

Меморіали, пам'ятники[ред.ред. код]

  • Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941-1945 років (с. Ходорів)
  • Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941-1945 років (с. Букрин)
  • Меморіал радянським воїнам та місцевим мешканцям, які загинули та були розстріляні під час німецько-радянської війни 1941-1945 років (с. Юхни)
  • Пам'ятник на братській могилі воїнів Червоної Армії, які загинули під час оборони с. Юхни в липні 1941 р. від німецько-фашистських загарбників (с. Юхни)

Пам'ятні знаки[ред.ред. код]

Меморіальні дошки (пропам'ятні таблиці)[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Дерев'яний водяний млин (поч. ХХ ст., с. Яхни)

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

Кургани-насипи[ред.ред. код]

  • Кургани або Козацькі могили (с. Грушів)
  • Кургани або Козацькі могили (с. Юхни)

Персоналії[ред.ред. код]

  • Василь Батура (1912–1991 рр.) - Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства, працював прокурором Миронівського району, пізніше головою колгоспів - ім. ХХІІ з’їзду КПРС (с. Маслівка) та ім. О.Г. Бузницького (м. Миронівка).
  • Петро Борисенко — Герой Соціалістичної Праці, заслужений агроном України, головний агроном колгоспу ім. ХХІІ з’їзду КПРС (с. Маслівка)[9].
  • Олександр Бузницький — Герой Соціалістичної Праці, нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, очолював колгосп імені Жданова (нині СТОВ ім. О.Г. Бузницького).
  • Анатолій Даниленко - академік Української Академії наук національного прогресу, доктор економічних наук, нагороджений орденами «Знак Пошани», Святого Нестора — літописця, «За заслуги» ІІІ ступеня, а також Золотою та двома Срібними медалями ВДНГ СРСР. Народився в с. Карапиші.
  • Григорій Денисенко — доктор наук, професор, член кореспондент АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Соціалістичної Праці, ректор Київського політехнічного інституту. Народився в с. Ходорів.
  • Василь Ремесло — двічі Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки України, Академік АН СРСР і ВАСГН, Лауреат Ленінської і Державних премій СРСР і УРСР, перший директор Миронівського науково-дослідного насінництва і селекції пшениці.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Миронівського району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала - 67,55% (проголосували 20 584 із 30 471 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 59,17% (12 179 виборців); Юлія Тимошенко - 15,88% (3 269 виборців), Олег Ляшко - 10,58% (2 178 виборців), Анатолій Гриценко - 5,25% (1 081 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 0,73%.[10]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1923.- № 18-19.- с.309
  2. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1922.- № 45.- с.668
  3. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1925.- № 29-30.- с.233
  4. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України.-1930.- № 23.- с.225
  5. Відомості Верховної Ради УРСР.-1948. №5.- с.12
  6. Відомості Верховної Ради УРСР.-1963.- с.32,39
  7. Відомості Верховної Ради УРСР.-1965.- с.64
  8. Адміністративно-територіальний устрій Миронівського району на сайті Верховної Ради України
  9. Газета Миронівка Плюс: Водять за ніс
  10. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-18.