Митар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ми́тар  (грец. τελώνης) «митник, той що бере мито за ввезення», також «хитрун, обманник»,  — збирач податків. У римлян багаті та почесні мужі, звичайно римського дворянського стану, за відому плату на точно певну кількість років, отримували у римського уряду право на збирання податку в якій-небудь римської провінції. Ці відкупники на митних заставах ставили своїх чиновників (Мат. 9:9; Map. 2:14), які і стягували з населення мита для них. Ці підлеглі чиновники називаються в Новому Завіті — митарями; вони були або римлянами, або уродженцями цієї країни. Їх становище та діяльність робили їх людьми підозрілими і, тому, вони згадуються разом з грішниками, блудницями та язичниками (Мт. 9:11; 21:32). За Талмудом, єврей, що пішов на цю службу, вважався відлученим від суспільства ізраїльського (порівняння Мт. 18). Ісус їв разом з митарями та грішниками (Лк. 15:1 і далі) і придбав послідовників також і з них, напр., Закхей (Лк. 19:2 і далі); один з них навіть став Його апостолом (Мт. 9:9;)[1].

У Біблії[ред. | ред. код]

« І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.(Лк. 5, 27); »
« ...істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. (Мф. 21, 31). »

Джерела[ред. | ред. код]

  • Э.Нюстрем. Библейский энциклопедический словарь (репринт М.: Локид-пресс, 2005 г.). — 1868.
  • Архимандрит Никифор. Библейская Энциклопедия. (репринт 1990 г.). — Москва : Труд и издание Архимандрита Никифора, 1891.
  • Седакова О.А. Словарь трудных слов из богослужения: Церковнославяно-русские паронимы. — М. : Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 2008.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мытарь. Национальная ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКАЯ служба. Процитовано 15 травня 2014.