Митків (Гайсинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Митків
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Гайсинський район
Рада/громада Краснопільська об'єднана територіальна громада
Код КОАТУУ 0520884803
Основні дані
Засноване 1545
Населення 740
Площа 2,624 км²
Густота населення 282,01 осіб/км²
Поштовий індекс 23734
Телефонний код +380 4334
Географічні дані
Географічні координати 48°46′53″ пн. ш. 29°37′11″ сх. д. / 48.78139° пн. ш. 29.61972° сх. д. / 48.78139; 29.61972Координати: 48°46′53″ пн. ш. 29°37′11″ сх. д. / 48.78139° пн. ш. 29.61972° сх. д. / 48.78139; 29.61972
Середня висота
над рівнем моря
245 м
Водойми Вовнярка
Місцева влада
Адреса ради 23734, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Митків, вул. Шкільна, 57, тел. 56-2-36
Карта
Митків. Карта розташування: Україна
Митків
Митків
Митків. Карта розташування: Вінницька область
Митків
Митків
Мапа

Ми́тків — село в Україні, в Гайсинському районі Вінницької області. Село розташоване на відстані 120 км від обласного центра Вінниці[1] й за 22 км від районного центру і залізничної станції "Гайсин"

Походження назви села[ред. | ред. код]

В історичних документах село вперше згадується в 1545 році, коли Митків входив до складу Гайсинського повіту, який належав Брацлавському замку. Про походження назви села існує легенда, що назва походить від слова «мито». Через село проходив шлях, який зв’язував сусідні села з великим чумацьким шляхом. Долина річки, що протікає через село, була широка і заболочена, перед містком баюри, важко було переїхати. Люди, які їхали з вантажем, почали обминати село іншими шляхами. Недалеко від річки, на садибі Коваля, шинкував єврей. Коли проїзд через село припинявся, то торгівля в шинку занепадала. Шинкар з дозволу пана побудував місток, засипав баюри за свій рахунок. Для покриття витрат, шинкар з кожного, хто їхав через місток, відбирав мито – плату.

Польські пани на землях Миткова[ред. | ред. код]

З початку землі села загарбав князь Чарторійський. Потім, ними заволодів польський магнат Яловікий, який пізніше перепродав поміщикові Ярошинському. Останній користувався своїми володіннями більш 200 років. Основна садиба, де жив і оселився поміщик, була в селі Кіблич. Його маєтки також були в селах Миткові, Грузькому, Рахнівці і Огієвці. В користуванні поміщика було більше 2000 га орної землі та 400 га лісу. Крім земельних володінь, в своєму користуванні мав великі підсобні підприємства. В селі Кібличі – гуральню, цигельню, два водяних млини, два ставки площею 100 га, в Огієвці – ставок 50 га, вальцьовий млин. В кожному своєму маєткові побудував господарчі приміщення: конюшні, корівники, комори, майстерні, стельмашні, житлові будинки для керівника і постійних робітників. В кожному селі фільварок для обробки полів, тримав по 100-150 робочих коней. Багато різного сільськогосподарського знаряддя, плуги, культиватори, сівалки, косарки, молотарки та інше. Кожним маєтком керував управитель. Перед революцією, митківський маєток орендував посесор Бернатович.

Поміщицьке господарство в Миткові було побудовано на околиці тодішнього села. Під час революції панське господарство було зруйновано селянами. Панську садибу розділили між селянами на садиби. Залишився лише будинок управителя, в якому зараз находить середня загальноосвітня школа.

Заснування села[ред. | ред. код]

З давніх-давен, на терені теперішнього села, був пустир. По березі невеличкої, джерельного походження, річки, яка зараз тече через село, ріс верболіз та різні чагарники. А далі, на схід від села, місцевість була покрита великими масивами лісу. На схід, за 3 км від села, де теперішнє село Степове, на величезному масиві, площею 100 кв. км., ріс дубовий віковий ліс. До цього часу збереглась назва цього урочища «Дубина».

Для зручності освоєння земель, на окремих віддалених ділянках, поміщик почав будувати окремі господарчі відділки, так звані фільварки. Такі фільварки були побудовані в теперішніх селах: Митків, грузьке, Рахнівка, Огієвка. Кожному панському маєтку потрібні були робочі руки.

Місцевість, яку підібрав поміщик для фільварку і поселення Миткова, відповідала всім вимогам тодішнього, а також і теперішнього часу. Господарство і поселення біля нього розташовано над річкою, в куті схрещення двох великих шляхів. З заходу на схід за 2 км від села, пролягав великий казенний, єкатерининських часів, шлях, який зв’язував правобережну Україу з Кримом і Доном. З півночі на південь, за півкілометра від села, пролягав чумацький шлях, який сполучав Поділля з Причорномор’ям. Шляхи ці мали велике значення: по них ходили чумацькі валки на Дон за рибою в Крим і на одеські лимани за сіллю. Ходили цими шляхами також турецько-татарські орди, які часто нападали на села, крали майно, спалювали села, стяга непосильної данини, а значну частину населення, насамперед молодих чоловіків і жінок, забирали у важку неволю.

  1. Вінниця. Вікіпедія (uk). 2019-06-30. Процитовано 2019-07-17.