Митниця (Дубенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Митниця
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський район
Громада Крупецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040150150094294
Основні дані
Засноване 1545
Населення 276
Площа 0,731 км²
Густота населення 377,56 осіб/км²
Поштовий індекс 35514
Телефонний код +380 3633
Географічні дані
Географічні координати 50°17′53″ пн. ш. 25°07′55″ сх. д. / 50.29806° пн. ш. 25.13194° сх. д. / 50.29806; 25.13194Координати: 50°17′53″ пн. ш. 25°07′55″ сх. д. / 50.29806° пн. ш. 25.13194° сх. д. / 50.29806; 25.13194
Середня висота
над рівнем моря
217 м
Місцева влада
Адреса ради 35565, Рівненська обл., Радивилівський р-н, с.Рідків
Карта
Митниця. Карта розташування: Україна
Митниця
Митниця
Митниця. Карта розташування: Рівненська область
Митниця
Митниця
Мапа

CMNS: Митниця у Вікісховищі

Ми́тниця — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 276 осіб.

Походження назви[ред. | ред. код]

Впродовж 1795—1914 років село знаходилося на російсько-австрійському кордоні, тут існував митний пост. Звідси і назва села.

Історія[ред. | ред. код]

ХІХ століття[ред. | ред. код]

У 1850 році в селі Митниця було всього 20 дворів. Земля належала Вітиславським та Раціборовським (3000 десятин). Після скасування кріпосного права в 1861 році Вітиславські почали продавати землю. В основному її купували Зельман, Гринь, Миць (500 десятин), Зимін. Селяни купували мало — через бідність. Одержавши малі наділи на сім'ю, селяни, що жили біля річки Стир у фільварках Вітиславського і Шувалова, переселяються на територію теперішнього села Митниця, ближче до своїх наділів[1].

Першими поселенцями були Бусь Андрій, Огороднік Ілля, Мишко Андрій, Ткачук Сидор, Огороднік Сафон, Матвійчук Кіндрат, Тернавський Василь. До них приєднались Сень, Додик, Колотинський, Ткачук, брати Матвєєви.[2]

У 1906 році село Теслугівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 55 верст, від волості 12. Дворів 54, мешканців 366[3].

Перед російсько-японською війною 1904р. група рекрутів з села була забрана в царську армію. Це Ґудзь Сафон, Калинович, Матвійчук Давид та інші. Із спогадів Матвійчука Давида: "Перед відправкою нашого полку на японський фронт офіцери вишикували його . Виступаючи, вони закликали солдат захищати царя-батюшку і отечество. Слова, сказані одним із офіцерів в кінці свого виступу, на все життя залягли мені в душу і в мене виникла ненависть до них. Він сказав: "Господа офіцери, тільки вас мені шкода. А цього гною (кивнувши в сторону солдат) вистачить".[2]

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

У Митниці розташовувалась садиба колгоспу ім. ХХІ з'їзду КПРС, за яким було закріплено 3093 га землі, у тому числі 2282 га орної. У 1971 році споруджено комплекс виробництва свинини на кілька тисяч голів худоби.

За радянських часів у селі працювали восьмирічна школа, у якій 12 вчителів навчали 100 учнів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є Церква Покрови Пресвятої Богородиці XVIII ст.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. З історії волинського села Митниця біля митниці. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018. 
  2. а б Історія села Митниця - МИТНИЦЬКА ГІМНАЗІЯ. mytnytsia.edukit.rv.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 22 вересня 2021. 
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]