Митрофан (Друцький-Соколинський)
| Митрофан (Друцький-Соколинський) Metrofan Drucki-Sokoliński | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1671 — 1690 | ||
| Обрання: | 1671 | |
| Церква: | Руська унійна церква | |
| Попередник: | Михайло Пашковський | |
| Наступник: | Юрій Малієвський | |
| ||
| 1684 — 1690 | ||
| Обрання: | 1684 | |
| ||
| Обрання: | 1675 | |
| ||
| Обрання: | 1671 | |
| ||
| Обрання: | 30 серпня 1647 | |
| Альма-матер: | Браунсберзька єзуїтська колегія | |
| Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
| Народження: | 1616 Велике князівство Литовське | |
| Смерть: | 1690 | |
| Батько: | князь Ярослав Друцький-Соколинський | |
| Мати: | Маріанна Обринська | |
| Єп. хіротонія: | 21 червня 1671 | |
Митрофа́н Дру́цький-Соколи́нський гербу Друцьк (світське ім'я Миколай Друцький-Соколинський, пол. Metrofan Mikołaj Sokoliński-Drucki herbu Druck; 1616, Велике князівство Литовське ― 1690) ― князь, василіянин, титулярний архієпископ Смоленський Руської унійної церкви, архимандрит Браславський, Онуфрейський, Гродненський і Мстиславський (Пустинський).
Походив з княжого роду Друцьких-Соколинських гербу Друцьк, однієї з гілок князів Друцьких, що були (Гедиміновичами). Був сином полоцького підвоєводи князя Ярослава Друцького-Соколинського і Маріанни Обринської, яка походила з родини кальвіністів. Один із братів Друцького-Соколинського— князь Ян, був смоленським каноніком, пізніше віленським, а сестра княжна Гелена, в чернецтві Євфросинія — ігуменею полоцьких василіянок. Друцький-Соколинський мав родинні зв'язки з Колендами і Селявами, з яких походили Київські унійні митрополити[1]. Після вступу до Василіянського Чину і складення вічних обітів, Друцький-Соколинський був висланий на навчання до Єзуїтської колегії в Браунсберзі (студіював граматику в 1635―1636 роках)[2]. 30 серпня 1647 став Браславським архимандритом.
Під час московського вторгнення у Велике князівство Литовське в 1654 році, Друцький-Соколинський потрапив у полон, проте йому вдалося звідти втекти. Його брат князь Юрій, схоплений у Смоленську, прийняв московське підданство і перейшов на православ'я, змінивши ім'я на Атанасій (рос. Афанасий). Пізніше холмський єпископ Яків Суша оскаржував Друцького-Соколинського, що той теж ніби-то прийняв православ'я. Боронив його тогочасний полоцький архієпископ Кипріян Жоховський, але остаточно його вірність Унії підтвердив апостольський нунцій Анджело Марія Рануцці. По повороті з московської неволі Друцький-Соколинський перебував деякий час при дворі митрополита Гавриїла Коленди. За сприяння Коленди він отримав у 1671 році номінацію на смоленську унійну архієпархію[3].
Обряд єпископської хіротонії мав відбутися в Новогрудку в митрополичій резиденції 16 травня 1671 року. Головному святителеві митрополиту Гавриїлу Коленді мали співслужити двоє єпископів: пінський Маркіян Білозор і володимирський Венедикт Глинський. Обоє, одначе, знову закидали Друцькому-Соколинському, що будучи в московському полоні, він перейшов на православ'я. За розпорядженням митрополита співсвятителі (Білозор і Глинський), як це пізніше описали, отримали «замість пасторалів мітли для чищення печей», і коли під час Літургії піднесли питання відходу Друцького-Соколинського від Унії, розгніваний Коленда перервав богослужіння і вигнав їх з церкви «образливими і згіршуючими словами». Іншу версію представив митрополит, згідно з якою обидва єпископи образилися, коли в часі церемонії їх посадили після єпископа-суфрагана Кипріяна Жоховського. Наступного дня єпископи відмовилися від участі в свяченнях, у відповідь на що, Друцький-Соколинський вніс проти них позов до гродського суду, а митрополит їх екскомунікував і остаточно уділив Друцькому-Соколинському та Іванові Малаховському[4] єпископських свячень у співслужінні двох інших єпископів — унійного Кипріяна Жоховського та римо-католицького Миколая Слупського, у Вільні 21 червня того ж року[3].
Оскільки після Андрусівського перемир'я (1667) майже вся смоленська архієпархія дісталася Москві, а її єпархи, позбавлені архієпископських добр, отримали для забезпечення різні архимандрії. Друцький-Соколинський 1671 року отримав Онуфрейську архимандрію, в 1675 році ― Гродненську, а перед 1684 роком також Пустинську (Мстиславське воєводство). Архимандрію в Гродно він віддав у оренду родичеві Флоріанові Друцькому-Соколинському. Погане управління і судові процеси дуже знищили її майно[3].
В 1679 році підтримував реформу василіян і їхні нові чернечі конституції. В 1683 році вже був на стороні митрополита Жоховського в справі його претензій про зверхність над Василіянським Чином. В листі до папи Інокентія ХІ від 12 серпня 1679 року висловив надію на церковну унію з московським православ'ям. В січні 1680 прибув до Любліна на унійно-православний колоквіум, наради якого так і не відбулися й були перенесені на інший термін. В 1686 році брав участь у василіянській капітулі в Новогрудку[3].
Точна дата смерті Митрофана Друцького-Соколинського невідома, а загальноприйнята дата ― 1690 рік. Похований у парафіяльній церкві в Камені[3].
- ↑ Bolesław Kumor. Sokoliński (Drucki Sokoliński) Mikołaj Metrofan, kniaź (1616—1690?)… ― S. 43.
- ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 55.
- ↑ а б в г д Bolesław Kumor. Sokoliński (Drucki Sokoliński) Mikołaj Metrofan, kniaź (1616—1690?)… ― S. 44.
- ↑ Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996)… ― С. 289.
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.
- Bolesław Kumor. Sokoliński (Drucki Sokoliński) Mikołaj Metrofan, kniaź (1616—1690?) // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa-Kraków 2000. ― T. 40. ― S. 43-44. (пол.)
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.).
- Bishop Mytrofan Druckyj Sokolynskyj † [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |