Михайло Іванович Гольшанський
| Михайло Іванович Гольшанський | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1422 — 1433 | ||
| Попередник: | Андрій Іванович Гольшанський | |
| Наступник: | Станко Юрша | |
| Смерть: |
1433 Вітебськ | |
| Рід: | Гольшанські | |
| Батько: | Іван Ольгимонтович Гольшанський | |
| Мати: | Агрипина Смоленськаd | |
Михайло Іванович Гольшанський (?—1433/бл.1448) — князь київський (1422—1433) з литовсько-руського роду князів Гольшанських. Син князя київського Івана Ольгимонтовича, брат князя київського Андрія Івановича.
З життєпису[ред. | ред. код]
Вперше згадується в документах як один із воєначальників Вітовта під час Великої війни 1409—1411 рр.[1]
З 1422 року намісник Вітовта у Києві, хоча самі кияни вважали його київським князем. Українська дослідниця О. Русина вважає що Михайло, як і інші київські правителі з династії Гольшанських були повноправними удільними князями, а не намісниками[2].
Спільно зі своїм братом Семеном був активним учасником боротьби між Сигізмундом (Жигимонтом) Кейстутовичем та Свидригайлом Ольгердовичем за литовський великокнязівський престол. В кінці 1432 р. вів бойові дії проти Польщі, тоді ж до нього звертався хан Улу-Мохамед з пропозицією скоординувати дії зі Свидригайлом.
На чолі війська Свидригайла в серпні 1433 року розгромив війська великого князя Сигізмунда під командуванням Петра Монтигердовича[3]); невдовзі перейшов, разом з братом, на бік Сигізмунда Кейстутовича.
У другій половині 1433 року спійманий Свидригайлом у Борисові, як прихильник Сигізмуда Кейстутовича втоплений у Двині поблизу Вітебська. Польська дослідниця Ґ. Малаховська в ПСБ вказує на помилковість цього твердження, бо в 1439-48 роках згадується в джерелах його перебування в Червоній Русі.[4]
У 1440-х роках щодо права патронату над Унівським монастирем мав судові суперечки з Сеньком Лопатичем, кожен з яких хотів поставити ігуменом свого кандидата.[5]
Був одружений з Марією, що, може, походила, з Червоної Русі. В 1440 році дружина подарувала йому села Залунів, Дички, Підкамінь в Галицькій землі[6]. В 1439 році згаданий як Гольшанський і Бибельський, тому можна припустити, що його дружина — донька Ходка Бибельського.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века [Архівовано 13 серпня 2019 у Wayback Machine.] / Отв. ред. Б. Н. Флоря. Институт российской истории РАН. ‒ М.: "Индрик", 2015. ‒ С. 582
- ↑ Русина, О. Історія Київського князівства XIV - XV ст. у світлі нових даних // Україна крізь віки : Зб. наук. пр. на пошану академіка НАН України, професора Валерія Смолія / Відп. ред. О. Онищенко. - К. : Ін-т історії України НАН України, 2010. - С. 184-202.
- ↑ Krupska Anna. Montygierdowicz Piotr (Petrassius, Pietrasz, Petrasy), (zm. po r. 1456) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 675. (пол.)
- ↑ а б Małaczyńska Gertruda. Holszański Michał h. Hippocentaurus (zm. 1448)… — S. 589.
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 483.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] — T. 12. — S. 81. — № 807. (лат.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Małaczyńska Gertruda. Holszański Michał h. Hippocentaurus (zm. 1448) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — Tom IX/4, zeszyt 43. — S. 589. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Івакін І. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. [Архівовано 25 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Гольшанські (Дубровицькі) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Династії литовських князів [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.].
- Michał ks. Holszański z Holszan h. Hipocentaur (ID: 7.753.18) [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
| Попередник Андрій Гольшанський |
.svg)
|
Князь Київський 1422-1433 |
|
Наступник Михайло Болобан |