Михайло Олександрович Вишневецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Вишневецький
POL COA Korybut.svg
Народився 1529(1529)
Помер 15 жовтня 1584(1584-10-15)
Вишнівець
Поховання Києво-Печерська лавра
Громадянство
(підданство)
Річ Посполита
Національність русин
Місце проживання Річ Посполита
Титул князь
Посада Брацлавські каштеляни, Київські каштеляни, Воєвода київський, князь черкаський[d], Q66201038? і Q66200947?
Конфесія православний
Рід Вишневецькі
Батько Олександр Вишневецький
Мати Катарина Скорута
Родичі Ярема Вишневецький (внук)
Брати, сестри  • Вишневецький Максим Олександрович і Вишневецький Олександр Олександрович
У шлюбі з Гальшка Зенович
Діти Вишневецький Олександр Михайлович, Вишневецький Юрій, Вишневецький Михайло Михайлович, Q64236827? і Q64026376?
Герб

Михайло Вишневе́цький (1529 — 15 /16 жовтня[1] 1584) — український князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559—1584), старший Війська Запорозького реєстрового, гетьман українського козацтва, сенатор Речі Посполитої. Йому присвячена поема «Epicedion».[2]

Родовід[ред. | ред. код]

Життєпис[ред. | ред. код]

1550 року він, Бернард Претвич, Ян Гербурт, Александр і Прокоп Сенявські стримали татарську навалу, забрали в них награбоване, багатьох взяли в полон.[3]

1555 року воював з татарами при Кільдишевій Могилі на Миргородщині. Наступного, 1556 р. разом з князями Романом Сангушком та Остафієм Ружинським здійснив вилазку проти турків до Білгорода, однак через татарську підмогу князі зазнали поразки. З літа 1557 до 1559 р. брав участь у Лівонській війні у складі королівського почту Сигізмунда ІІ Августа. За успішні дії отримав у грудні 1559 р. Черкаське староство, яким управляв до своєї смерті.

Близько 1560 р. розбив невеликий загін татар на чолі з ватажком Сохором над річкою Псел. Навесні 1563 р. М. Вишневецький своїм коштом найняв 800 білгород- ських татар на чолі з Сіхозою і Бакаєм, а також спорядив 400 власних вояків. З цим військом він рушив на підмосковську Сіверщину, зокрема, взяв і спалив місто Радогощ[4].

У 1566 році разом з братом Олександром переміг татар у районі гирла річки Цибульник. Літом 1570 року розгром двохтисячний загін татар під Чигирином. В 1574 або 1575 році розбив 500 татар які обложили Черкаси, однак не став їх переслідувати.

Похід на Астрахань[ред. | ред. код]

1570 року король Сигізмунд II Август послав Михайла на Астрахань. З собою по дорозі князь взяв полки запорожців та «гультяїв». Коли гетьман прибув з військом, паша і хан вже стояли під мурами. Тоді Вишневецький взявся розробляти план штурму Астрахані. Тим часом один з запорожців пробрався у місто і попередив гарнізон, щоб в зазначений день і час зробили вилазку на противника, імітуючи напад. Запорожець вночі, під носом у татар пробрався в місто і повернувся назад, повідомивши гетьмана, що гарнізон готовий. Вишневецький домовився з командувачем допоміжних московських військ, щоб він нападом відволік татар. А сам Вишневецький вишикував в ряд свою кінноту, за нею поставив 15 000 піхоти. Князь пустив кінноту вперед, однак при наближенні до ворожого табору вершники розійшлися в сторони і на османів ринула піхота, яка, прорвавшись всередину табору, захопила гармати. Османи заволали про допомогу своїх військ, які в цей час билися під мурами з астраханцями. Поки вони прибули, козаки, використовуючи проти турків їхні ж гармати, розгромили їх повністю. Вночі паша перейшов під укриття до хана, Астрахань була звільнена. М. Вишневецький забрав величезні трофеї з османського табору та важку артилерію.

Однак 5000 запорозьких козаків, незадоволені розподілом здобичі після походу на Астрахань, відділилися від війська гетьмана Вишневецького і заснували на березі Дону місто Черкаськ, за назвою свого міста Черкаси, яке стало «головним всьому війську Донському».

Війни з Московською державою[ред. | ред. код]

У 1579 році князь М. Вишневецький, разом з князем Василем Костянтином Острозьким, в складі частин війська короля Стефана Баторія пішов походом на Московське царство, зайняв Сіверщину, брав участь у взятті Стародуба, Чернігова (який польсько-українські війська підпалили)[5] та інших фортець.

Влітку 1580 р. разом з загоном татар здійснив похід на Карачев, спустошив місто та його околиці, а по дорозі назад — околиці Брянська, Рильска та Орли.

В серпні 1581 р. разом з річицьким старостою, князь Ярошом Жижемським, овруцьким старостою Аврамом Мишкою, київським чашником і ротмістром королівським Киріяном Лятошинським і загоном козаків Яна Орішевського пішов на Трубчевськ. Місто було сильно спустошне і спалене. По дорозі назад, на річці Судость Вишневецького наздогнало російське військо, однак воно було вщент розбите[6].

Володіння[ред. | ред. код]

За значні військові заслуги 1580 року введений до сенату Речі Посполитої, після чого передає Канівське та Черкаське староства синові Олександрові. Посади старости канівського і черкаського зберіг до смерті. 1580 р. став каштеляном брацлавським, 15 березня 1581 воєводою київським. Був воєводою київським, комендантом (каштеляном) Київського замку.

Разом з дружиною, Гальшкою Юріївною Зенович, залишив добру пам'ять як фундатор трьох православних монастирів.

Помер у Вишневці 15 жовтня 1584 р. у віці 55 років, був похований із почестями в Києво-Печерській Лаврі. За даними Афанасія Калнофойського, помер о 2-й годині ночі з понеділка на вівторок 16 жовтня 1584, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври[7], існував його надгробок з епітафією.[8]

Нащадки[ред. | ред. код]

У шлюбі з Гальшкою Юріївною Зенович у нього народилось 5 дітей:

Онуки князя по сину Михайлу Вишневецькому

  Михайло Вишневецький Гальшка Зеновичівна
пом. бл. 1594
     
   
Раїна Могилянка
нар. 1588
пом. після 18 січня 1619
Михайло Вишневецький
нар. ?
пом. перед 1616
                   
               
Ярема Вишневецький
nbsp;нар. 1612
 пом. 22 серпня 1651
 
Олександр Роман Вишневецький
 пом. 1629
 
Юрій Криштоф Вишневецький
 пом. 1629
 
Анна Вишневецька 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35.
  2. П. Гуцал. Epicedion // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 559. — ISBN 966-528-197-6.
  3. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 545.
  4. Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 111—112.
  5. Czernihów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 826. (пол.)
  6. Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 117—118.
  7. Widacki J. Kniaz Jarema. — Katowice, 1984. s.59
  8. Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35—36.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Дмитро Вишневецький
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьман України
1569-1570
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Наступник
Іван Свирговський