Зурабов Михайло Юрійович
| Зурабов Михайло Юрійович | ||
|---|---|---|
| рос. Зурабов Михаил Юрьевич | ||
 | ||
| Народився |
3 жовтня 1953 (70 років) Ленінград, РРФСР, СРСР | |
| Громадянство |
 Росія | |
| Національність | росіянин | |
| Діяльність | Дипломат | |
| Alma mater | Московський інститут управління імені С. Орджонікідзе | |
| Знання мов | російська | |
| Посада | Надзвичайний і Повноважний Посол Росії в Україні | |
| Термін | 2009–2016 | |
| Попередник | Чорномирдін Віктор Степанович | |
| Наступник | Торопов Сергій Львович | |
| Нагороди |
| |
Миха́йло Ю́рійович Зура́бов (рос. Михаил Юрьевич Зурабов, нар. 3 жовтня 1953, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський політичний діяч. Радник Президента Російської Федерації (з 7 жовтня 2007 року), Міністр охорони здоров'я та соціального розвитку Російської Федерації в 2004–2007 рр.
Був Надзвичайним та Повноважним Послом Росії в Україні у 2009–2016[1]; де-факто відкликаний в Москву 2014-го, офіційно звільнений з посади надзвичайного та повноважного посла РФ в Україні 28 липня 2016 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 3 жовтня 1953 в Ленінграді. Батько працював у системі Міністерства морського флоту, мати — доктор біологічних наук.
У 1968 році вступив до школи № 239 при ленінградському філії Математичного інституту імені Стеклова.
У 1975 році закінчив Московський інститут управління імені С. Орджонікідзе.
З 1975 по 1978 рік працював інженером-асистентом в Московському інституті управління імені С. Орджонікідзе.
У 1978—1981 роках — аспірант ВНДІ системних досліджень.
У 1981—1982 роках був викладачем Московського монтажного технікуму.
З 1982 по 1983 рік працював інженером Інституту «Оргтехстрой», м. Москва.
З 1983 по 1988 рік — старший науковий співробітник, начальник лабораторії Всесоюзного науково-дослідного і конструкторського інституту монтажної технології.
У 1988—1992 роках обіймав посаду заступника начальника тресту «Моспромтехмонтаж».
З 1992 по 1998 рік — на посаді генерального директора Московської акціонерної страхової компанії ЗАТ «МАКС», одночасно з 1994 по 1998 рік — генеральний директор ЗАТ «МАКС-М».
У 1998—1998 роках обіймав посаду першого заступника міністра охорони здоров'я РФ.
У 1998—1999 роках — радник Президента РФ.
З травня 1999 року — голова правління Пенсійного фонду РФ (знову призначений у травні 2000 року).
27 серпня 2002 розпорядженням прем'єр-міністра РФ Михайла Касьянова призначений офіційним представником уряду при розгляді палатами Федеральних Зборів проекту федерального закону «Про бюджет Пенсійного фонду РФ на 2003 рік».
З 9 березня 2004 року — міністр охорони здоров'я і соціального розвитку РФ.
У травні 2004 року зберіг свою посаду в новому кабінеті Михайла Фрадкова.
З другої половини червня 2004 року — член Комісії Уряду РФ щодо забезпечення своєчасного і якісного формування проекту федерального бюджету на 2005 рік.
24 вересня 2007 відправлений у відставку. У жовтні 2007 року призначений радником президента РФ.
13 травня 2008 Михайло Зурабов був знову призначений радником президента РФ.
Член Ради при Президентові РФ з реалізації пріоритетних національних проектів (Указ Президента РФ від 21 жовтня 2005 року).
25 червня 2009 року Комітет Держдуми в справах СНД і зв'язкам зі співвітчизниками підтримав його кандидатуру на посаду посла Росії в Україні. Також його кандидатуру підтримав Комітет Ради Федерації в справах СНД. Володіє українською мовою.[2]
25 січня 2010 року вручив копії вірчих грамот Міністру закордонних справ України Петру Порошенко[3].
2 березня 2010 року вручив вірчі грамоти Президенту України Віктору Януковичу[4].
З червня 2014 по квітень 2015 Зурабов представляв Росію у складі Контактної групи по врегулюванню ситуації яка склалася на сході України, в результаті російського вторгнення.[5]
28 липня 2016 року звільнений від обов'язків Надзвичайного і Повноважного Посла Російської Федерації в Україні[6].
Одружений. Має сина і дочку.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня за великий внесок в проведення соціальної політики держави та багаторічну сумлінну працю (2003).
Курйози[ред. | ред. код]
У Києві в листопаді 2010 року на Міжнародному форумі на захист російської мови в країнах СНД та Балтії Зурабов сказав: «Ми зараз на етапі модернізації, а технологічний прогрес, який спостерігатиметься найближчим часом, без ефективної мови неможливий. Хай там що говорять, а відмовитися від того досягнення, яким є російська мова, ми не можемо. Без неї шанси, що наші співвітчизники, все населення пострадянського простору опиниться в „золотому мільярді“, вкрай невисокі». Це викликало сміх в залі[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Путин уволил Зурабова с должности посла РФ в Украине. Архів оригіналу за 29 липня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
- ↑ Зурабов вручив Януковичу свої грамоти. Українська правда. 2 березня 2010. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Верительные грамоты российского посла все-таки адресованные Ющенко
- ↑ Михаил Зурабов вручил президенту Украины верительные грамоты. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
- ↑ РІА Новини України. Архів оригіналу за 29 липня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
- ↑ Путін звільнив посла в Україні Зурабова. ukranews.com. Українські новини. 28 липня 2016. Архів оригіналу за 30 липня 2016.
- ↑ Зламаний ключ імперії[недоступне посилання] Сергій ГРАБОВСЬКИЙ (Український Тиждень, № 47, 19-25 листопада 2010)
Посилання[ред. | ред. код]
- Що привнесе Михайло Зурабов в українсько-російські відносини? [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зурабов Михайло Юрійович |
- Михаил Юрьевич Зурабов. Биографическая справка [Архівовано 22 січня 2010 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Посол Росії в Україні
|
Наступник: |
| Черномирдін Віктор Степанович | Торопов Сергій Львович |
|
