Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька»
Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko.JPG
Народився 13 червня 1702(1702-06-13)
Олика, нині Ківерцівського району
Помер 1762(1762)
Несвіж або Вільнюс
Поховання
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Діяльність дипломат
Титул Імперський князь
Посада Великий гетьман литовський, Каштелян троцький, воєвода троцький[d], Воєвода віленський, Каштелян віленський[d], Q3692654? і Польний гетьман литовський
Рід Радзивілли
Батько Кароль Станіслав Радзивілл
Мати Anna Katarzyna Radziwiłłowa[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Anna Ludwika Radziwiłłowa[d] і Урсула-Франціска Радзивілл
Діти Гієронім Вінцентій Радзивілл, Радзивілл Кароль Станіслав, Katarzyna Karolina Radziwiłł[d], Q17142943?, Q47500619? і Q47500634?
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського орден Білого Орла
Герб

Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька» (біл. Міхал Казімір Радзівіл «Рыбанька», пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko; 13 червня 1702, Олика — 15 травня, Несвіж / 22 травня, Вільнюс[1] 1762) — князь, магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої. Представник роду Радзивіллів. Гетьман великий литовський, власник Несвізького замку, ординації. Син великого канцлера литовського Кароля Станіслава Радзивілла.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 червня 1702 року в м. Олика, нині Ківерцівського району, Волинська область, Україна.

1719 року в Олаві познайомився і закохався в королівну Марію Кароліну, після її смерті став головним спадкоємцем.[2]

У 1726 році приступив до відновлення Несвізького замку, зруйнованого шведами в 1706 році.

Після смерти короля Авґуста II Михайло Казимир виступив супротивником Станіслава Лещинського, одним з організаторів Краківської конфедерації, одним з авторів «Декларації доброзичливості» — звернення до російського уряду про «захист вольностей і конституції», яке стало офіційним приводом для втручання у справи Речі Посполитої. Під час війни за польську спадщину бився разом з російськими військами, командував корпусом у складі Нарвського драгунського полку і 3000 донських козаків.

За його сприяння 1743 року відбулись поховальні «урочистості» похованого в родовій усипальниці фарного костелу святого Лаврентія Жовкви.[3] Коронний гетьман Юзеф Потоцький 1742 року купив у нього Тернопіль, який йому заповіла Марія Кароліна Собєська.[4]

У 1750 році заснував діяльність Несвізької друкарні, відкрив Несвізький кадетський корпус. Заснував перші у ВКЛ мануфактури, серед яких Новосвержанська фаянсова, Слуцька персіарня (мануфактура з виробництва шовкових поясів). Прославився життє- та жонолюбством, за що й заробив своє прізвисько: так любив звертатися до всіх, особливо до жінок[5]. Cприяв розвиткові мануфактур, закладених матір'ю головно на Підляшші, Новогрудчині та Случчині.[6]

1752 року в дідичів-братів Станіслава та Олександра Малинських купив містечко Шумськ та «Шумський ключ» з прилеглих сіл.[7]

Разом з дружиною Францискою Урсулою організував театр, музичну, вокальну та балетну школи, оркестр народних інструментів. Залишив рукопис щоденника до 1761 р. (знаходиться в Головному архіві давніх актів у Варшаві).

Помер від короткотривалої хвороби (простудився під час інґресу Іґнація Массальского на єпископство). 12 червня його тіло урочисто перевезли до Мира, де воно лежало до часу помпезного поховання за сприяння сина Кароля Станіслава в костелі єзуїтів у Несвіжі 18—20 травня 1763 р.[1]

Посади (уряди)[ред. | ред. код]

Cім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — княжна Урсула Франциска Вишневецька (1705—1753), донька краківського каштеляна Януша Антонія, шлюб 1725-го. Віном була, зокрема, Білокриниця (тепер Кременецький район).[9] Діти:

Друга дружина — Аннa Мицєльська (1729—1771), шлюб 1754. Діти:

  • Вероніка — дружина графа Франтішека Станіслава Костки фон Гуттен-Чапського (рід Гуттен-Чапських, з 21 вересня[1772), в придане Михайло-Казимир 28 листопада 1772 року передав Франтішку Гуттен-Чапському маєток Станьково.
  • Геронім
  • Юзефіна
  • Мaрія Вікторія

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Dymnicka-Wołoszyńska H. Radziwiłł Michał Kazimierz zwany Rybeńko h. Trąby (1702—1762)… — S. 305.
  2. Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 494. (пол.)
  3. Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737)… — S. 495.
  4. Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.
  5. Мельпомена и её семья // Портал Беларусь Сегодня.
  6. Dymnicka-Wołoszyńska H. Radziwiłł Michał Kazimierz zwany Rybeńko h. Trąby (1702—1762)… — S. 304.
  7. Szumsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 77. (пол.)
  8. Radziwiłłowie (05) (пол.)
  9. Białokrynica (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — T. XV, cz. 1 : Abablewo — Januszowo. (пол.) — S. 127. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dymnicka-Wołoszyńska H. Radziwiłł Michał Kazimierz zwany Rybeńko h. Trąby (1702—1762) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 299—306. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]