Михайло Месарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Месарович
Михајло Месаровић
Народився 2 липня 1928(1928-07-02) (90 років)
Зренянин
Національність серб
Діяльність математик, інженер
Відомий завдяки математика
Alma mater Белградський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Відомі учні Роджер В Брокет
Володіє мовами хорватська[1]
Заклад Західний резервний університет Кейса, Клівленд

Михайло Д. Месарович (серб. Михајло Д. Месаровић, *2 липня 1928, Зренянин, Королівство Югославія) — сербський математик, доктор філософії (PhD), «Кеді Стейлі професор» інженерних систем і математики в Західному резервному університеті Кейса в Клівленді, штат Огайо, США[2]. Месарович є піонером у галузі теорії систем, науковим керівником з моделювання глобальних змін Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) і членом Римського клубу.

Біографія[ред. | ред. код]

Після завершення середньої освіти, Михайло Месарович навчався в університеті Белграда і здобув там у 1951 році диплом спеціаліста з електротехніки. У 1955 році він отримав вчений ступінь доктора в галузі технічних наук Сербської академії наук і мистецтв у Белграді (PhD). У 1951—1955 роках Месарович працював на посаді наукового співробітника в Інституті Ніколи Тесли в Белграді. З 1955 по 1958 рік він очолював відділ інспекції цього інституту. У той же час працював викладачем у Белградському університеті.

У 1958 році Месарович став професором американського Масачусетського технологічного інституту, де працював до 1959 року. У 1959/61-1964 роках він працював доцентом, а з 1964 по 1978 професором у Західному резервному університеті Кейса в Клівленді, штат Огайо.[3]

З 1965 року він очолював там Департамент інженерних наук (Systems Engineering Department), а з 1968 року був директором Центру системних досліджень (Systems Research Center) у цьому університеті. Починаючи з 1978 року, професор Месарович був на посаді «Кеді Стейлі професора» інженерних систем і математики (Systems Engineering and Mathematics). Одним з його учнів був  — Роджер В. Бракет[en], який тепер э професором комп'ютерних наук і електротехніки Гарвардського університету.

Професор Михайло Месарович завжди цікавився глобальними науковими і соціальними проблеми. Уже в кінці 1960-х років він розробив теоретичні інструменти, які знайшли застосування в багатьох наукових дисциплінах, що стосуються глобальних питань, зокрема, проблем екології. У 1968 році він організував симпозіум «Теорія систем і біологія»[4], запускаючи нову наукову дисципліну, що започаткувало появу кафедри біомедичної інженерії (Department of Biomedical Engineering).

У 1974 році, професор Месарович, з колегою Едуардом Пестелем[de], опублікували працю «Людство біля поворотного пункту»[5][6], яка стала публіцистичним бестселером в Європі і була перекладена вісімнадцятьма мовами, а більше 500 000 її примірників були розповсюджні по всьому світу. Професор Ян Тінберген, лауреат Нобелівської премії з економіки, сказав про книгу таке — це був зроблений «величезний крок вперед до нашого розуміння суті найгірших вузьких місць з якими наш світ стикається».[2]

У 1997 році генеральний директор ЮНЕСКО — Федеріко Майор затвердив Месаровича як наукового консультанта ЮНЕСКО у галузі глобального прогнозування на основі використання комп'ютерних моделей.[7]

Професор Месарович читає лекції в більш ніж 60 країнах світу. Є офіційним радником уряду, консультантом міжнародних організацій, і часто публікується.

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2005 році Михайло Д. Месарович, Кеді Стейлі професор електротехніки та комп'ютерних наук Кейсової школи прикладних наук[en] Західного резервного університету Кейса, нагороджений університетською премією Франка та Дороті Гумел Говорка. Нею щорічно нагороджують викладача Кейсової школи прикладних наук за виняткові досягнення в галузі викладання та наукових дослідженнях, які приносять користь людству.[8]

Бібліографія Михайла Месаровича (англ.)[ред. | ред. код]

  • General Systems Theory and Systems Research Contrasting Conceptions of Systems Science. Proceedings from the Second System Symposium, Mihajlo D. Mesarovic (redactie), 1962.
  • Foundations for a General Systems Theory, 1964.
  • Systems approach and the city, Amsterdam: North-Holland Publ. Co., 1972 .
  • Mankingat the Turning Point, Second Report to the Club of Rome, 1974.
  • General Systems Theory: Mathematical Foundation, 1980.
  • Abstract Systems Theory, 1994.

Примітки[ред. | ред. код]