Бродин Михайло Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Михайло Семенович Бродин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Семенович Бродин
Brodyn Mykhaylo - Discount card.jpg
Народився 30 вересня 1931(1931-09-30) (88 років)
Сівка-Войнилівська
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність фізик
Alma mater Львівський державний університет ім. І. Франка
Сфера інтересів фізика твердого тіла
Заклад Інститут фізики НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Антоніна Федорівна Прихотько
Член НАН України
Відомий завдяки: директор Інституту фізики НАН України
Нагороди Орден Жовтневої РеволюціїОрден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ленінська премія, Державна премія СРСР, Державна премія УРСР в галузі науки і техніки, Державна премія України в галузі науки і техніки

Михайло Семенович Бродин (* 30 вересня 1931(19310930), с. Сівка-Войнилівська) — український вчений у галузі фізики твердого тіла, нелінійної оптики та квантової електроніки. Академік Національної академії наук України (1982), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Ленінської премії (1966), Державної премії СРСР (1982), Державної премії УРСР (1974), Державної премії України в галузі науки і техніки (1994).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 вересня 1931 р. у с. Сівка (тепер Сівка-Войнилівська) на Івано-Франківщині. У 1953 р. закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка і вступив до аспірантури Інституту фізики АН України. Вся подальша його наукова і трудова діяльність пов'язана з цією установою, де він пройшов шлях від аспіранта до завідувача відділом (1965) і директора (1987). З 2006 року Михайло Семенович — почесний директор Інституту фізики НАН України.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Активна наукова робота М. С. Бродина почалася з досліджень оптичних спектрів молекулярних кристалів під керівництвом академіка Антоніни Федорівни Прихотько, яка була наставником і вчителем Михайла Семеновича. Фахівці добре знають фундаментальні праці М. С. Бродина, присвячені дослідженню екситонів у молекулярних і напівпровідникових кристалах. За цикл робіт з вивчення природи екситонів молодий доктор наук у 1966 р. у складі колективу вчених був удостоєний Ленінської премії.

Активну участь М. С. Бродин і його співробітників у розвитку нові на той час галузі фізики — квантової електроніки — увінчалася вагомим досягненням: створенням лазерів на змішаних однорідних напівпровідниках А2В6 з перестроюванням частоти у всій видимій і ближній ультрафіолетовій ділянках спектру. Ці роботи були удостоєні Державної премії УРСР в галузі науки і техніки 1974 року.

Значним є внесок М. С. Бродина і його учнів у дослідження фундаментальних проблем нелінійної оптики та динамічної голографії. На основі досліджень нелінійної рефракції широкозонних напівпровідників ним і його співробітниками створені скалярні і векторні динамічні голограми з рекордною швидкістю і високою ефективністю. Цикл фундаментальних робіт М. С. Бродина зі співробітниками в області динамічної голографії та нелінійної оптики відзначено Державною премією СРСР 1982 року.

З 1990 р. під керівництвом М. С. Бродина засновані дослідження в новому напрямку — лазерній фотоакустичній спектроскопії матеріалів електронної техніки. Були отримані вагомі наукові результати і створений унікальний діагностичний комплекс — лазерний термохвильовий інтроскоп. За цикл робіт у цій галузі науки М. С. Бродину в числі інших виконавців в 1994 р. присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки.

У 1998 р. за цикл робіт з дослідження поверхневих екситонів та деформуючих поляритонів у молекулярних кристалах вчений удостоєний премії ім. К. Д. Синельникова НАН України.

Педагогічна та громадська діяльність[ред. | ред. код]

М. С. Бродин є автором більш як 350 наукових праць, у тому числі трьох монографій, опублікованих не тільки в Україні, а й за кордоном. Він — лідер авторитетної школи вчених, які плідно працюють у галузі нелінійної оптики, лазерної фізики та фізики твердого тіла. Серед його учнів — один член-кореспондент НАН України, сім докторів і понад сорок кандидатів наук.

Понад десять років М. С. Бродин обіймав посаду академіка-секретаря Відділення фізики та астрономії НАН України і директора Інституту фізики НАН України. Під його керівництвом інститут зберіг і розвинув найкращі традиції першого в Україні академічного наукового закладу фізичного профілю. В інституті утвердилися нові наукові напрями: фізика рідких кристалів, фізика біологічних систем, нанофізика. На світовому рівні проводяться роботи у галузі лазерної фізики і нелінійної оптики, фізики твердого тіла, фізичної електроніки, фізики поверхні та фізики газового розряду. Про високий рівень досліджень свідчать гранти міжнародних наукових фондів, за кількістю яких інститут є одним з лідерів серед установ Академії.

М. С. Бродин — головний редактор «Українського фізичного журналу» та член редколегій відомих міжнародних журналів — «Квантовая электроника», «Фізика напівпровідників, квантова та оптоелектроніка», «Український журнал фізичної оптики».

Нагороди[ред. | ред. код]

Вчений удостоєний високих урядових нагород: орденів Жовтневої Революції, «Знак Пошани», «За заслуги» III ступеня, медалі «За доблесну працю», а також нагороди Оптичного товариства ім. Д. С. Рождественського — медалі ім. С. І. Вавилова. За видатний внесок у розвиток науки, виховання наукових кадрів М. С. Бродину у 2000 р. присуджено звання «Почесний доктор наук» Львівського національного університету ім. І. Я. Франка.

  • Орден «За заслуги» I ст. (24 серпня 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 21-ї річниці незалежності України[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 24 серпня 2012 року № 500/2012 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]