Хмара Михайло Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Михайло Хмара)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Хмара
Михайло Хмара.jpg
Михайло Хмара.
Народився 8 листопада 1862(1862-11-08)
Харків, Російська імперія
Помер 1919(1919)
Павлоград, УНР
·загинув від руки білогвардійця
Громадянство УНР
Національність українець
Діяльність депутат Павлоградської Ради народних депутатів, народний вчитель
Відомий завдяки голова «Просвіти» у м. Павлоград

Миха́йло Хма́ра (8 (22) листопада 1862, Харків, Російська імперія — 1919, Павлоград, УНР) — голова «Просвіти» у м. Павлоград. Депутат Павлоградської Ради народних депутатів. Народний вчитель. Жертва російського окупаційного режиму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї залізничника.

Закінчив трирічну школу з похвальною грамотою, працював слюсарем у залізничному депо, кочегаром на поїзді, помічником машиніста і згодом — машиністом.

Репресії царського режиму[ред. | ред. код]

У 1884 за участь у революційному гуртку Хмара заарештований і відісланий до Петербурга. За вироком суду засланий на три роки до Холмогор Архангельської губернії, на півночі Російської імперії. Одружився з поморкою Платонидою Андріївною Шмаковою. Мали шестеро дочок. Повернувся в Україну з малою донькою і дружиною. До Харкова влада не пустила, мусив кочувати з родиною залізницею. Родина блукала по станціях Авдіївка, Синельникове, Панютине, Слов'янськ, Юзівка. Врешті випросив дозвіл осісти в Павлограді Катеринославської губернії.

Діяльність в часи першої революції (1905—1907)[ред. | ред. код]

Під час революційних подій 1905 Хмара тиждень пробув у Катеринославі. У 19061907 його висували кандидатом у члени Державної думи, але проти цього рішуче запротестувала дружина. Коли йому виповнилося 40 років, склав іспити за учительську семінарію і отримав звання народного учителя.

Діяльність у Павлограді[ред. | ред. код]

За спогадами доньки, батько завжди багато читав, був людиною освіченою. Мав гарний голос (ліричний тенор), багато знав і співав ще на засланні українських пісень. У Павлограді заснував «Товариство тверезості» з чайною та бібліотекою при ній. Завдяки йому вона виросла до розмірів пристойної міської бібліотеки, що розташувалася у місцевій «народній аудиторії» (зараз приміщення Павлоградського театру ім. Бориса Захави), побудованій 1896.

Саме тоді Хмара з сім'єю оселився в Павлограді. Він же організував при народній аудиторії драматичний гурток. Доньки Наталя і Марія допомагали батькові у його просвітницькій діяльності. Донька Марія (по чоловікові Слов'янська) стала вчителькою. Вона згадувала:

«Декілька років поспіль він був на чолі самодіяльної групи артистів-любителів «Просвіти», де ставилися українські і російські п'єси, в яких батько брав діяльну участь, грав чимало відповідальних ролей і мав великий успіх».

У 1918 Хмара був депутатом Павлоградської Ради народних депутатів. По-звірячому вбитий, загинув від руки білого офіцера Угнівенка. Тоді Xмара з родиною мешкав на території колишнього спиртзаводу, де працював механіком (тепер там меблева фабрика). Усі ці відомості містять спогади доньок про батька.

Література[ред. | ред. код]

  • Микола Чабан. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905—1921) // Іма-прес. — Дніпропетровськ. — 2002.
  • Людмила Бойко. Павлоградський історико-краєзнавчий музей. Спогади.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]