Михайло Димид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Михайло (Димид))
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Димид
Михайло Димид.jpg
Михайло Димид
Загальна інформація
Народження 24 червня 1959
Шарлеруа, Бельгія
Освіта Доктор Східного Канонічного Права
Ступені Доцент
Релігійна кар'єра
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 21 листопада 1994
Нагороди та відзнаки
{{{нагороди}}}

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Михайло Димид, (Mychajlo (Michel) Dymyd; нар. 24 червня 1959(19590624), Шарлеруа, Бельгія) — український релігійний діяч, богослов, пресвітер УГКЦ, доктор східного канонічного права, блогер, капелан Майдану. Член Пласту, належить до куреня «Орден Хрестоносців», перший ректор відновленої Львівської Богословської Академії (тепер Український католицький університет)

Життєпис[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Батько Дмитро Юрійович працював вуглекопом у Charbonnage du Grand Mambourg у Шарлеруа. Родом із с. Гошів Івано-Франківської області. Помер 26 жовтня 1987 в Шарлеруа. Мати Розалія Михайлівна (дівоче прізвище Заставна) народилася в с. Гарвачани, Боснії, родом із с. Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області.

Одружений з Іванною Крип'якевич-Димид. Діти: Климентія-Параскевія (нар. 27 жовтня 1993), Артемій-Юліан (нар. 13 лютого 1996), Магдалина-Марія (нар. 7 лютого 1998), Дмитро-Роман (нар. 8 листопада 2000), Емілія-Єлизавета (нар. 17 вересня 2007).

Навчання[ред.ред. код]

У 1965-1971 навчався в Народній школі св. Варвари (з французькою мовою викладання) у Шарлеруа. У 1971-1973 — у Модерній (реальній) гімназії св. Йосифа у Шарлеруа. У 1973-1978 — в Гуманітарній гімназії та ліцеї Української Папської Малої Семінарії (з українською мовою викладання) в Римі.

Борис Ґудзяк, Михайло Димид, Михайло Лоза біля пам`ятника Тарасові Шевченкові в Римі.

У 1978-1980 — в Колегії св. Софії; студії філософії в Папському Урбанському університеті (з італійською мовою викладання) в Римі. У 1978-1982 — лекції з Богослов'я в Українському католицькому університеті в Римі. У 1980 — бакалавреат з філософії (Magna cum laude). У 1980-1981 — високошкільні зимові курси українознавства в Українському вільному університеті (Маквіллер, Франція). У 1980-1983 — студії Богослов'я в Папському Урбанському університеті в Римі. У 1982 — німецька мова в Ґете-Інституті у Ґрафінґ (ФРН). У 1983 — бакалаврат з Богослов'я (Magna cum laude). У 1983-1985 — студії Східного Канонічного Права в Папському Східному інституті в Римі.

У 1985 — ліценціатська праця (Magna cum laude); тема праці: «Edizioni e versioni dei Concili di Kobryn, Zamosc e Lviv» («Видання і версії Кобринського, Замойського та Львівського соборів»); директор праці: професор доктор Марко Броджі (Marco Dino Brogi).

У 1985-1986 здобув кандидатуру на докторат у Папському Східному інституті (Summa cum laude).

У 1986 — кандидат на докторат Східного канонічного права. Прийнята тема на Папському Східному інституті: «La Figura giuridica del vescovo della Chiesa Cattolica Ucraina» («Правова фігура єпископа Української Католицької Церкви»). Директори праці: професор доктор Марко Броджі, професор доктор Софрон (Мудрий) (20 квітня 1986).

У 1986 — літні курси при Гарвардському університеті.

У 1989 — захист докторату зі Східного канонічного права в Папському Східному інституті. Тема дисертації: «La figura giuridica del vescovo della Chiesa unita di Kyiv (1589-1891)» («Правова фігура єпископа Київської об'єднаної Церкви»). Директори праці: професор доктор Марко Броджі (Marco Dino Brogi), професор доктор Софрон (Мудрий), професор доктор Ян Резац (Jan Řezáč).

Професійна діяльність[ред.ред. код]

Від листопада 1987 перекладач і диктор в державному італійському радіо RAI Sezione internationale в українській програмі.

Від 1986 до червня 1988 безкоштовно працював у бібліотеці Українського католицького університету в Римі.

У квітні 1989 висланий патріархом Мирославом-Іваном до Брюсселю, де допомагав отцю докторові А. Онуферкові в заснуванні редакції релігійних програм «Радіо Воскресіння». Працював редактором в CRTN.

1 квітня 1991 брав участь у поверненні патріарха Мирослава-Івана з Риму до Львова. У лютому 1991 заснував «Радіо Воскресіння» у Львові.

Переїхав на постійне місце проживання до Львова в січні 1992.

Назначений директором «Радіо Воскресіння» архієпископом Володимиром (Стернюком). Виконував ці обов'язки до 1 листопада 1996.

Обкладинка журналу

Від 18 жовтня 1993 до 1 листопада 1996 заснував і став директором Агенції релігійної інформації (АРІ) та її щотижневика.

Емблема Львівської Богословської Академії

1995-2000 ректор відновленої Львівської Богословської Академії (тепер Український католицький університет)

У 2002-2004 — редактор дитячого часопису «Чадо Євангелія». У 2003-2005 — упорядник журналу «Львівські Архієпархіяльні вісті».

Викладацька і духовна діяльність[ред.ред. код]

У лютому 1990 за дорученням патріарха Мирослава перший із «західних людей» прочитав цикл викладів зі східного церковного права для персвітерів і семінаристів підпільної Української греко-католицької Церкви у Преображенському храмі (Львів).

У 1992-1997 — викладач еклезіології у Львівській архієпархіальній духовній семінарії св. Духа в Рудно. У 1993-2005 — член надзірної ради Інституту історії Церкви.

3 березня 1997 — 2005 — виконавчий секретар Комісії богословської освіти і виховання УГКЦ. 21 вересня 1997 — 2002 — член Надзірної ради вищої богословської освіти Львівської Архієпархії. 25 жовтня 1997 — 2005 — член Українського Богословського Наукового Товариства.

У 1997-2005 — член Синодальної Канонічної Комісії УГКЦ. У 1997-2005 — викладач еклезіології та канонічного права Львівської Богословської Академії Українського католицького університету. У 1998-2000 — викладач предмету «Основи богослов’я» у Львівській Академії мистецтв. У 1998-2001 — сенатор Львівської Богословської Академії. У 1998-2005 — Голова Ради Ректорів вищих навчальних закладів УГКЦ.

У 1998-2005 — член редколегії журналу «Богословія». У 2000-2005 — голова Українського Богословського наукового товариства. У 2000-2005 — член Синодальної комісії УГКЦ з питань священичого одягу та почесних відзнак.

Листопад 2000 — 2005 — засновник і директор Інституту церковного права (ІЦП) Львівської Богословської Академії, відповідальний за публікації Інституту. Діяльність ІЦП зосереджується на таких основних напрямках: збір і аналіз пам'яток канонічного права Київської Церкви; прослідковування її традиції і визначення, що органічно властиве для церковного права, а що було накинуте ззовні; пропозиції вирішення сучасних проблем у царині церковного права.

У 2001-2005 — сенатор Українського католицького університету.

У 2002 брав участь у соборах Коломийсько-Чернівецької єпархії (24-25 грудня), Тернопільсько-Зборівської єпархії (25-26 грудня), Львівської єпархії (26-30 грудня), Івано-Франківської єпархії (15-16 січня), Стрийської єпархії (17-20 лютого), Перемишльсько-Варшавської архієпархії (14-16 березня), Єпархіальний собор у Австралії.

Суддя[ред.ред. код]

  • 1994 (липень) — захисник вузла Митрополичого трибуналу Львівської архієпархії УГКЦ.
  • 1994 (14 листопада) — суддя Митрополичого трибуналу Львівської архієпархії і Патріяршого трибуналу УГКЦ.
  • 1997-2004 — промотор Справедливості у Трибуналі у справах святих Львівської архієпархії.
  • 2000-2001 — координатор беатифікаційного процесу новомучеників до приїзду в Україну папи Івана Павла ІІ.

Священнослужіння[ред.ред. код]

Соціальне життя[ред.ред. код]

  • 1971-1977 — член старшого юнацтва Спілки Української Молоді (СУМ), щороку, крім 1977, брав участь у вишкільно-відпочинкових таборах СУМ у Франкополі, Бельгія: 1974, 1975 — ройовий; 1976 — бунчужний; 1978, 1979 — писар і виконував функції виховника; брав участь в європейських олімпіадах СУМ: 1975 — Тарасівка, Велика Британія; 1976 — Ґомадінґен, ФРН; 1979 — Франкополе, Бельгія. Провадив командою пінк-понк. Осягнув ступінь виховника в СУМ 1-го ступеня в 1979 році — нагороджений срібною медаллю Степана Бандери. Співосновник, разом з Давидом Сеником, крайового осередку СУМ в Римі; головний виховник цього осередку.
  • 1976 — головний редактор, провідник літературного гуртка, що видав журнал «Абажур».
  • 1979-1977 — голова Марійської дружини в Українській папській Малій семінарії.
  • 1979-1980 — відновив і став головою Союзу українських студентів Італії, написав статут організації.
  • 1979-1980 — голова СУСІ — Союз Українських студентів Італії.
  • 1980-1983 — голова Союзу Українських Студентських товариств в Європі (СУСТЕ) і тим самим віце-президентом ЦеСУС.
  • 1981 — вилучений із СУМ разом із Михайлом Лозою, головним секретарем СУСТЕ.
  • 1981-1982 — голова Студентів колегії Св. Софії в Римі.
  • 1982 (літо) — вступив до Пласту.
  • 1983-1985 — голова Товариського Суду СУСТЕ.
  • 1984 — абсольвент «Лісової школи» — відзначно за пластову поставу, дуже добре за провідництво і дуже добре за інструкторство. Нагороджений Третім Старшо-Пластунським Віздначенням. Секретар і відповідальний за виховну програму табору Українського Пластового Юнацтва «Бомба під тиском» Вовча Тропа, Іст. Чедам, Нью-Йорк. Вступив до Куреня «Орден Хрестоносців».
  • 1984-1985 — голова студентів Факультету Східного Канонічного Права в Папському Східному Інституті в Римі. Член Ради Факультету Східного Канонічного Права і член Академічного Сенату Папського Східного Інституту.
  • 1986 — голова Контрольної Комісії СУСТЕ. 1986 в Ордені Хрестоносців пасовано на лицарське ймення — Рюрик.
  • 2013–2014 — активний учасник Революції Гідності, за що зазнав переслідувань з боку влади[1]

Творчий доробок[ред.ред. код]

Книги[2][ред.ред. код]

  • La figura giuridica del vescovo della Chiesa unita di Kyiv, Roma: Рontificio Іstituto Оrientale 1999.
  • Єпископ Київської Церкви, Львів: Інститут Церковного Права Львівської Богословської Академії 2000.
  • Документи Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви. Третя сесія. 30 червня - 4 липня 2002 року (Під керівництвом), Львів: Інститут Церковного Права Львівської Богословської Академії, 2002.
  • Документи єпархіальних соборів Української Греко-Католицької Церкви (2001-2002), Т. 1 (Під керівництвом), Львів: Інститут Церковного Права Львівської Богословської Академії 2003.
  • Документи єпархіальних соборів Української Греко-Католицької Церкви (2001-2002), Т. 2 (Під керівництвом), Львів: Інститут Церковного Права Львівської Богословської Академії 2004.
  • Роздуми над недільними читаннями Святого Письма. Від П’ятдесятниці до Тріоді, Львів: Свічадо 2004.
  • Роздуми над недільними читаннями Святого Письма. Від Тріоді до П’ятдесятниці, Львів: Свічадо 2006.
  • Учительське служіння Церкви та святі Таїнства – Канонічне право III (Під керівництвом), Львів: Свічадо 2008.
  • Греко-католицька еклезіологія – Херсонеське таїнство свободи, Львів: Свічадо 2007.
  • Отець Іван. Христовий воїн на чужині, Львів: Свічадо 2008.
  • Про віру, святі таїнства, життя Церкви, Львів: Свічадо 2009.
  • Про Святе Письмо, секти та спасення (Співавтор), Львів: Свічадо 2010.
  • Каміння Майдану, (У співавторстві з донькою Климентією), Львів: Свічадо 2014.[3]

Переклади[2][ред.ред. код]

  • І. Водопівець. Еклезіологія, Львів: Духовна Семінарія 1993.
  • І. Водопівець. Еклезіологія, Львів: Свічадо 1994 (2-е виправлене видання).

Аудіодиски[2][ред.ред. код]

  • Херсонеське таїнство свободи, Львів: Радіо Воскресіння 2010.
  • Богословські зустрічі, Львів: Радіо Воскресіння 2010 (Співавтор).
  • 100 Запитань Священикові, Львів 2011 (Співавтор).

Публікації [2][ред.ред. код]

  • «The Situation of the Ukrainian Catholic Church in the Soviet Union», Christian Orient 1986, March-June.
  • «Gli apporti ecclesiologici di Suа. Ecc. Josyf (Slipyj)», Folia Teologica 10 (Budapest 1999) 155-178.
  • «Мучеництво: традиція і канони», Богословія 63 (1999) 26-44 = «Традиція, канони і мучеництво», Лавра VII (Львів 1999) 33-40.
  • «Концепція Богословської Освіти в Україні» (ред.), Богословія 64 (2000) 6-25.
  • «Situation confessionnelle en Ukraine à la veille de la visite du Pape Jean-Paul II», Actes du Colloque du 27 mars 2001 à l’Université Catholique de Lyon. Lyon, 2001.
  • «Конфесійна ситуація в Україні напередодні приїзду Римського Папи Івана Павла ІІ», Людина і Світ 2001.
  • «Les conséquences des persécutions sur l'Eglise en Ukraine», Les conséquences des persécutions sur l'Eglise en Ukraine // Actes du Colloque Martyrs du XX siècle. – Paris, 2001. – Supplément à la revue l’Eglise dans le Monde (EdM) № 110, 2 trimestre.
  • «Чи перспективна екуменічна позиція УГКЦ?», Богословія 65 (2001) 94-109.
  • «Номенклатура назв навчально-наукових інституцій за нормами Кодексу Канонів Східних Церков», Богословія 65 (2001) 228-236.
  • «Завдання і перспекти Інституту Церковного Права», Богословія 65 (2001) 340-342.
  • «А що після візиту єпископа Риму в Україну» Богословія 66-1 (2002) 13-19.
  • «Недосяжна еклезіологічна ідентичність нащадків колишньої Київської Церкви», Богословія 66-1 (2002) 157-165.
  • «Патріархат: передумови створення і реальність», Сопричастя 2 (2002) 112-130.
  • «Фінансова відповідальність парохії за життя єпархії». Метрон 1 (2003) 42-49.
  • Деякі думки щодо проблем піднятих на між’єпархіяльній конференції «Парохія як частина єпархії». Метрон 1 (2003) 105-120.
  • «Kodeks Kanonów Kościołów Wschodnich w praktyce Kościoła na Ukrainie i w ukraińskiej diasporze», Unitas in varietate, Materiały z Międzynarodowej Konferencji Naukowej połączonej z prezentacją polskiego wydania Kodeksu Kanonów Kościołów Wschodnich. Lublin, KUL - 20 lutego 2002 r. red. L. Adamowicz, Lublin 2003.
  • «Психологія Сходу: кроки щодо вирішення окремих проблем, порушених у книзі Володимира Соловйова «Росія і Вселенська Церква». Метрон 2 (2004) 33-36.
  • «Survol de l’Eglise Greco-Catholique Ukrainienne», Le Lien 3 (2004) 65-67.
  • «Méditation sur l’Eglise», Le Lien 3 (2004) 69-78.
  • «Parę refleksji o Ukraińskim Kościele Greckokatolickim», Przegląd Powszechny 7 (2004).
  • «Ekleziologia Ukrajinskiej gréckokatolickej cirkvi: Z podhl'ady do buducnosti», Vychodna katolicka teologia v premenach casov. Koszyce 2004.
  • «L’ecclésiologie du martyre». Actes du Colloque «Sang des martyrs, Semence d'Eglise» Paris, 2004, Supplément à la revue l’Eglise dans le Monde (EdM) № 123, 3 trimestre, 83-85.
  • «Венедикт XVI і Україна», Львівські Архиєпархіяльні Вісті 5 (2005) 41-55 = «Le Pape Benoit XVI et l'Ukraine», Université Catholique d’Ukraine, http://ucu.edu.ua/fr/catholicisme/551/.
  • «Соціальна роль та функції Церкви і її моральне призначення». Науковий вісник Чернівецького університету, вип. 242-243 (2005), 15-20.
  • «Wyzwania współczesności stojace przed teologia na Ukrainie». Kościoł w życiu publicznym. Teologia polska i europejska wobec nowych wyzwań, T. 3, Lublin 2005, 607-620.
  • «Поняття Церкви в сьогоднішній культурі». Історія релігій в Україні: науковий щорічник (2005), кн. 2. Львів 2005, 454-461.
  • «Символіка Свят-вечірної проскомидії», Львівські Архиєпархіяльні Вісті 12 (2005) 32-46.
  • «Євхаристійне сопричастя», Патріярхат 11-12 (2005).
  • «Mater sеmper est certa, or Normative-Canonical Principles of Temporary Ecumenism», Friendship, An Ecumenical Value, Lviv 2006, 121-131.
  • «Вступ» до книги: Собори Львівської Єпархії XVI-XVIII століть: документи та матеріяли упорядкованої доктором Ігорем Скочилясом, Львів 2006.
  • «Слово».— Вступ до видання: Лист Івана Павла ІІ до Мистців. Львів 2006.
  • «Les enjeux de l’abandon du titre de ‘patriarche d’Occident’», Istina 51 (2006) 24-32.
  • Титул «Патріярх Заходу» вже не належить Папі Римському», Патріярхат 3 (2006).
  • «Що непокоїть: рішення Папи чи його можливі наслідки?», Патріярхат 5 (2006).
  • «Патріярх Заходу», Метрон 4 (2006) 7-18.
  • «Послання Церков з нагоди 60 річчя Львівського Псевдо-собору: Критичний аналіз», Метрон 4 (2006) 28-54.
  • «Просвіщення», Метрон 4 (2006) 124-168.
  • «Віра Київської Церкви – в єдиному євхаристійному жертвоприношенні». Патріярхат 1 (2006) = http://www.christian-way.com.ua/na-puti-k-edinstvu/v%D1%96ra-ki%D1%97vsko%D1%97-tserkvi-v-%D1%94dinomu-%D1%94vharist%D1%96ynomu-gertvoprinoshenn%D1%96.html.
  • «Висновки та пропозиції Конгресу богословів УГКЦ «Євхаристійне сопричастя — виклик традиції та сучасності для традиційних Церков», скликаного Українським Богословським Науковим Товариством у Львові 2-4 січня 2007 р. — Від імени учасників Конгресу митр. прот. д-р Михайло Димид, голова Українського Богословського Наукового Товариства, Патріярхат 3 (2007).
  • «Свят-Вечір (Символіка Свят-вечірньої проскомидії)», Історія релігій в Україні: науковий щорічник (2007), кн. 2. Львів 2007 — С. 454-461.
  • «Kresťanská iniciácia». Vysluhovanie sviatostí podl'a Malého trebníka» (Recensione ruthena), Prešov 2007, 90-121.
  • «Ad limina Apostolorum. Від заперечення до ствердження помісности Церкви», Патріярхат 2 (2008).
  • «Що Богу миле і людей з'єднює — Архимандрит Унівський Климентій Шептицький про Церкву», Патріярхат 7-8 (2008).
  • «Klęska głodu w roku 1933 i jej reperkusje dla stworzenia Bożego – człowieka», Colloquia Theologica 9, Opole 2008. S. Rabiej (red.).
  • «Мішані чи не мішані християнські подружжя», Foyers mixtes chrétiens (Lyon 2008), 161.
  • «Un regard ukrainien sur les problèmes majeurs des relations entre l'Ukraine et la Russie», Colloquia Theologica 10, Opole 2009. S. Rabiej (red.), Chemins de réconciliation en Europe.
  • «Chemins de réconciliation en Europe — Ukraine: Recherche de la communion eucharistique», Chrétiens en Marche — Bulletin oecuménique 102 (Avril-Juin 2009) 4.
  • «Каноніст Лев Глинка», Метрон 5-6 (2007-9) 11-31.
  • «Природа і місія Церкви» в контексті УГКЦ», Метрон 5-6 (2009) 36-62.
  • «Міжєпархіяльна структура Києво-Галицької патріаршої Церкви», Метрон 5-6 (2007-9) 89-102.
  • «Від Берестя до Лондона або, що змінилось в унійній політиці Ватикану», Патріярхат 6 (2009).
  • «Dalla dipendenza all’autonomia: esperienza della Chiesa greco-cattolica ucraina nella seconda meta del XX secolo», Kanon 21 (2010) Jahrbuch der Gesellschaft für das Recht der Ostkirchen 200-212.
  • «Еклезіологічно-канонічні перспективи богослов’я в Україні». Майбутнє богослов`я в Україні. Матеріали І Всеукраїнської конференції 19-20 листопада 2009 р., Київ 2010. — С. 15-24.
  • «Доктрина і процедура в Українській Греко-Католицькій Церкві», Метрон 7-8 (2010-2011) 7-24.
  • «Партикулярне право в УГКЦ», Метрон 7-8 (2010-2011) 73-78.
  • «Повноваження викладати священні науки», Метрон 7-8 (2010-2011) 53-65.
  • «Самоцензура в журналі “Богословія“», Метрон 9 (2012) 9-34.
  • «Стан академічного богослов'я в УГКЦ», Метрон 9 (2012) 55-61.
  • «Tимчасовий Cтатут Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви», Метрон 9 (2012) 63-77.
  • «La diaspora ukrainienne – orthodoxe et catholique» («Українська діаспора – православна і католицька»), Kanon XXIІ — Diaspora (Відень 2012) 195-224.
  • «L’oecuménisme de l’Église Grecque-Catholique Ukrainienne», Les Églises grecqes-catholiques et l’Unité des Églises: colloque International. Stânceni 2012. C. 43-50 = http://theologia.ucu.edu.ua/bogoslovski-praci/185-mychajlo-dymyd-loecumenisme-de-leglise-grecque-catholique-ukrainienne
  • Нормативні документи сучасної літургійної традиції УГКЦ відповідно до ККСЦ та партикулярного права УГКЦ? = http://theologia.ucu.edu.ua/bogoslovski-praci/159-omyhajlo-dymydnormatyvni-dokumenty-suchasnoji-liturgijnoji-tradyciji-ugkc-vidpovidno-do-kksc-ta-partykuljarnogo-prava-ugkc
  • Діаспора як фактор оновлення для великого та святого Собору: український досвід. Метрон 10-11(2013-2014) 11-26.
  • Канонічне питання «діаспори». Метрон 10-11. 27-58.
  • Від залежності до автономії — Український греко-католицький досвід ХХ століття. Метрон 10-11 (2013-2014). 59-84.
  • Еклезіологія митрополита Максима (Греманюка). Метрон 10-11 (2013-2014). 84-128.
  • Екуменізм Української Греко-Католицької Церкви. Метрон 10-11 (2013-2014). 129-137.
  • Еклезіологічна ідентичність та екуменічна місія УГКЦ на початку ІІІ тисячоліття. Метрон 10-11 (2013-2014). 172-178.
  • Символ віри та Filioque (Кілька фактів про питання Filioque і УГКЦ, а зокрема про постанову УГКЦ в Канаді відмовитися від додатку «і Сина» у Символі віри). Метрон 10-11 (2013-2014). 237-248.

Електронні статті[ред.ред. код]

Канонічні відповіді[ред.ред. код]

Близько 200 канонічних відповідей (2004-2011 рр.) на запитання читачів на веб-сайті УГКЦ.

Редагування[ред.ред. код]

  • Засновник і головний редактор канонічного журналу «Mетрон» 1-11 (2003-2014).
  • Засновник і головний редактор журналу «Канонічні джерела» 1-8 (2005-2009).

Рецензії [2][ред.ред. код]

  • Рецензія кандидатської праці Миколи Бандрівського, Пам’яткоохоронна діяльність Церкви в контексті національно-культурного руху в Галичині (кінець ХІХ-ХХ ст.) = «Пам’яткоохоронна діяльність Церкви», Богословія 65 (2001) 364-368.
  • Рецензія на книгу Мирона Бендики, Помісність Церков у Вселенській Церкві в навчанні львівських митрополитів українського обряду ХХ століття, Івано-Франківськ 2004. «Недосяжна еклезіологічна ідентичність нащадків колишньої Київської Церкви», Богословія 66-1 (2002) 157-165.
  • Рецензія ліценціатської праці Ігора Онищука, «Замойський Синод 1720 р.: історично-юридичний аналіз рішень та постанов». Івано-Франківська Теологічна Академія. 19 червня 07, Метрон 5-6 (2007-2009)196-205.
  • Рецензія на книгу Романа Шафрана, «Синоди Києво-Галицької Митрополії (1596-1991). Організаційно-душпастирськйй аспект, Львів 2008», Метрон 5-6 (2007-2009) 214-217.

Проповіді [2][ред.ред. код]

  • Проповідь на Стрітення Господнє // Львівські Архиєпархіяльні Вісті 1 (2005) 47-50.
  • Проповідь «Про дивну зброю» // Львівські Архиєпархіяльні Вісті 2 (2005) 47-49.
  • Проповідь «Про чотирьох» // Львівські Архиєпархіяльні Вісті 2 (2005) 49-52.
  • Проповідь «Про щастя через хрест» // Львівські Архиєпархіяльні Вісті 3 (2005) 50-52.
  • Проповідь «Про мир у спільноті» // Львівські Архиєпархіяльні Вісті 3 (2005) 53-55.
  • Проповідь «Про чашу нашого життя» // Львівські Архиєпархіяльні Вісті 3 (2005) 55-57.

Конференції[ред.ред. код]

  • 1999 (21-22 квітня) — організатор наукової конференції «Християнське мучеництво — свідчення Церкви XX століття». — Львів.
  • 2000 (14 листопада) — організатор наукової конференції на тему «Місце канонічного права в системі права». — Львів.
  • 2001 (2-6 квітня) — організатор наукової конференціїпро канонічне бачення одруженого священства на теми: ««Eros» і «agape» — два світи, які зустрічаються у науці ІІ Ватиканського Собору про одружених священиків» та «Конкретні можливості перебування одруженого священика на Заході. Юридична практика». — Львів.
  • 2001 (18-23 листопада) — брав участь у Міжнародному симпозіумі з нагоди 10-ліття проголошення ККСЦ «Ius Ecclesiarum —Vehiculum Caritatis», 18-23.X.2001, Citta del Vaticano.
  • 2002 (18 лютого) — учасник вечора спогадів в Львівській Богословській Академії: «Візія Української Католицької Церкви у світлі завіту Патріарха Йосифа Сліпого». — Львів.
  • 2002 (5-6 березня) — організатор конференції каноністів України на тему: «Актуальні проблеми українського канонічного права». — Львів.
  • 2003 (11 червня) — організатор між’єпархіальної конференції на тему: «Парохія як частина єпархії». — Львів.
  • 2003 (30 жовтня — 1 листопада) — організатор міжнародної конференції на тему: «В. Соловйов: Росія та Вселенська Церква. Критичний погляд нашого часу». — Львів.
  • 2004 (24 червня) — доповідь на тему: «Ідея Церкви в митрополитів УГКЦ ХХ століття» // Колегія Патріарха Мстислава УАПЦ. — Харків.
  • 2004 (13 вересня) — доповідь на тему: «Майбутні виклики, які стоять перед богослов’ям в Україні» // VI Конференція польських богословів. — Люблін, Польща.
  • 2004 (26 листопада) — доповідь на тему: «Еклезіологічне бачення Української Греко-Католицької Церкви — погляд на майбутнє» // Michal Lacko’s Center of Spirituality East-West. — Кошіце, Словаччина.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg о. Михайло Димид // Petro Didula, 25 лютого 2014.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Про важливе. Михайло Димид // Телеканал ІНТБ, 27 січня 2015.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Арт-терія 149. о. д-р Михайло Димид // Телеканал ІНТБ, 11 лютого 2015.


Українська греко-католицька церква Це незавершена стаття про релігійного діяча УГКЦ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.