Михайло (Левицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Левицький
Михайло Левицький
Митрополит Галицький,
Архиєпископ Львівський,
єпископ Кам'янецький
8 березня 1816 — 14 січня 1858
Обрання: 8 березня 1816
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: Антін Ангелович
Наступник: Григорій Яхимович
Template-Cardinal.svg Кардинал
16 червня 1856 — 14 січня 1858
Обрання: 16 червня 1856
Попередник: Ісидор Київський
Наступник: Сильвестр Сембратович
Єпископ Перемиський
1813 — 8 березня 1816
 
Народження: 16 серпня 1774(1774-08-16)
Ланчин
Смерть: 14 січня 1858(1858-01-14) (83 роки)
Унів
Похоронений: Унів, Унівська лавра
Прийняття священичого сану: 1798
Єпископська хіротонія: 20 вересня 1813
 
Нагороди:
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)


Митрополи́т Миха́йло Леви́цький (у світі Миха́йло Леви́цький; 16 серпня 1774 — 14 січня 1858) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 8 березня 1816 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. Примас Галичини і Володимирії. Кардинал.

Життєпис[ред.ред. код]

Михайло (Левицький)

Народився у селі Пістинь Коломийського повіту, що на Покутті. Його батько був священиком, шляхтичем гербу Де «Рогаля».

1790 року закінчив Станиславівську цісарсько-королівську гімназію; згодом навчався у Греко-католицькій Духовній Семінарії Барбареум у Відні, що діяла при храмі св. Варвари. Свої богословські студії завершив науковим ступенем доктора богослов'я.

1798 року рукоположений на священика. З 1797 року був префектом Львівської духовної семінарії, пізніше професором Святого Письма та пасторального богослов'я у Львівському університеті.

1808 року канонік Галицької митрополії у Львові.

На 15-річчі священства (1813) рукоположений на єпископа-ординарія Перемиської єпархії.

29 квітня 1814 року брав участь у похороні дідича Бучача каноніка графа Каєтана Потоцького[1].

17 серпня 1815 року австрійський імператор Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом та Львівським архієпископом, а Папа Римський затвердив це рішення 8 березня 1816 року.

1846 року номінований на примаса Галичини, титул якого раніше традиційно надавався римо-католицькому єпископові.

1856 року Папа Пій ІХ призначив Митрополита Михайла Левицького кардиналом (другим за чергою в УГКЦ).

Відомий своєю строгістю до духовенства.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Будучи на посту перемишльського єпископа з 1813 року та в перших роках перебування у сані митрополита, заснував 383 народних (парафіяльних) шкіл у древній Перемисько-Самбірській єпархії — і піклувався про видання для них підручників; підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816) і дяко-вчительського інституту (1817). Спільно з Іваном Могильницьким домагався запровадження викладання українською мовою у школах Східної Галичини.

1815 року (за іншими даними — 1816) Михайло Левицький видав «Катехізис», 1816 року «Буквар славенського язика». Обидві книги надруковані зрозумілою для простого народу українською мовою в Будапешті (що на той час називався ще Будою). Львівська митрополича консисторія курендою від 20 червня 1816 року зобов'язувала деканів купувати цей «Катехізис» та користуватися ним у всіх церквах. Згодом «Катехізис» набув популярності в обох галицьких єпархіях — Перемиській і Львівський. Автором обидвох книг був І. Могильницький.

Згодом визначився як консерватор, близький до польсько-шляхетських кіл, противник модерних віянь в суспільному і культурному житті. Став одним з ініціаторів цензурної заборони альманахів «Зоря» і «Русалка Дністровая», що їх видала «Руська трійця».

Був учасником Віденського конгресу 1815 року. 1839 року виступив з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі.

Під час Революції 1848—1849 років в Австрійській імперії підтримав створення Головної Руської Ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу, виявляючи, однак непослідовність у ставленні до інтриг польської політичної верхівки.

Смерть і вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Помер і похований у Унівському монастирі 14 січня 1858 року Похоронними богослужіннями прощали найвищого церковного ієрарха і палкого патріота по всій Галичині, у Відні, а також у Римі.

2008 року в рамках святкування 200-річчя відновлення Львівської Архієпархії відзначено 150-літню річницю смерті кардинала. Відбувся науковий круглий стіл, приурочений до цієї дати та зорганізований представниками Інституту українознавства НАН ім. Івана Крип'якевича, на якому висвітлено найрізноманітніші аспекти його багатогранної діяльності та самовідданого служіння.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 79. (пол.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Антін Ангелович
Герб Львівської архиєпархії.jpg Архієпископ Львівський, Галицький та Кам'янецький
1816-1858
Герб Львівської архиєпархії.jpg Наступник
Григорій Яхимович
Попередник
Ісидор Київський
Template-Cardinal.svg Кардинал
1856-1858
Template-Cardinal.svg Наступник
Сильвестр Сембратович