Михайлівська військова артилерійська академія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайлівська військова артилерійська академія
Михайловская артиллерийская академия, 1870.jpg
?координати: пошук у Nominatim 337422 ·R (Санкт-Петербург)
Міжнародна назва рос. Военная артиллерийская академия им. М. И. Калинина (1954)
угор. Kalinyin Tüzér Akadémia (1954)
Тип військова академія
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Санкт-Петербург, Росія
Назва на честь Grand Duke Michael Pavlovich of Russia[d]
Випускники Q47836574?
Адреса 195009, Санкт-Петербург, вул. Комсомола, б. 22
Сайт офіційний сайт
CMNS: Михайлівська військова артилерійська академія на Вікісховищі

Михайлівська військова артилерійська академія в Санкт-Петербурзі — один з найстаріших військових навчальних закладів Росії.

Академія підпорядкована Головнокомандувачу Сухопутними військами Російської Федерації[1].

За більш ніж 190 років існування зі стін Михайлівській військової артилерійської академії вийшли 257 Георгіївських кавалерів, 93 Героя Радянського Союзу, в тому числі двоє нагороджені двічі, 5 Героїв Російської Федерації.

Під час російсько-української війни 2014 року у стінах академії готували артилеристів окупаційних військ на Донбасі.

Історія[ред. | ред. код]

Михайлівське артилерійське училище[ред. | ред. код]

Перша спеціальна артилерійська школа в Росії була заснована Петром І в Москві, в 1701 році.

У 1712 році частина викладачів та учнів Школи Гарматного приказу відправлена в столицю, для відкриття столичної артилерійської школи, в Санкт-Петербурзі, але вона незабаром була з'єднана з інженерною; потім обидві школи кілька разів розділялися і з'єднувалися, поки не були об'єднані остаточно в 1758 році, за розпорядженням генерал-фельдцейхмейстера В. І. Шувалова.

В 1762 році об'єднані школи були перейменовані в Артилерійський та Інженерний шляхетний корпус (спочатку на 146, потім на 400 вихованців), а в 1800 році — у 2-й кадетський, який в 1805 році був зрівняний з 1-м та втратив свій спеціальний характер. З метою заповнити утворений таким чином пробіл, граф О. А. Аракчеєв, як інспектор всієї артилерії, заснував спочатку одну, а потім дві гвардійські артилерійські роти, в яких навчалося 96 юнкерів.

У 1820 році, за доповіддю Великого князя Михайла Павловича, сформована навчальна артилерійська бригада з трьох рот для приготування феєрверкерів і при ній артилерійське училище для освіти офіцерів.

У 1834 році училище відокремлене від навчальної бригади. В 1849, після кончини Великого князя Михайла Павловича в його честь назване Михайлівським артилерійським училищем.

У 1865 році було реорганізоване у складі трьох класів, причому старший клас розділений на два відділення: математичне — для тих, хто пройшов обидва нижчих класу, і стройове, з дещо полегшеним курсом — для юнкерів військових училищ, що переводилися на один рік в артилерійське училище. Штатний комплект учнів — 425 юнкерів. У порядку адміністративного та господарського управління Михайлівське артилерійське училище було об'єднане з однойменною академією. У стройовому відношенні училище поділялось на дві батареї, кожна з яких мала повний комплект гармат і коней.

Всього в 18201895 роках курс Михайлівського артилерійського училища пройшло 3227 осіб; з них 3210 підвищено в офіцери та 17, після закінченні курсу, нагороджені цивільними чинами.

Після Жовтневого перевороту училище неодноразово перейменовувалось і увійшло в історію 1930-1940-х років як 2-ге Ленінградське артилерійське училище. У 1953 році училище було передислоковане в Коломну (Московська область), де проіснувало до свого закриття в 2009 році. В 1957 році було перейменовано в Коломенське артилерійське училище.

Михайлівська артилерійська академія[ред. | ред. код]

Будівля академії в 1870 році

Михайлівська артилерійська академія утворена в 1855 році з Офіцерських класів артилерійського училища і входила спочатку до складу Військової академії.

У 1863 році Михайлівська академія отримала самостійну організацію з підпорядкуванням генерал-фельдцейхмейстеру. За чинним положенням, суттєво зміненим законами 28 березня 1888 року та 4 грудня 1893 року, Михайлівська артилерійська академія мала три класи: молодший, старший і додатковий. Перші два призначалися для розповсюдження вищих знань в артилерійських частинах військ, додатковий — для підготовки офіцерів до служби в технічних артилерійських закладах. Безпосереднє управління академією надавалося  начальнику, який був разом з тим і начальником Михайлівського артилерійського училища. Академія мала свою бібліотеку, хімічну лабораторію, музей і фізичний кабінет. Кількість учнів у всіх трьох класах — 60 офіцерів. До вступного іспиту допускалися офіцери всіх родів військ до чину поручника гвардії або штабс-капітана армії включно, якщо вони до того прослужили в офіцерському званні не менше трьох років і в тому числі в стройових частинах — не менше двох років; від закінчивших курс в артилерійському училищі чи університеті на фізико-математичному факультету з дипломом 1 ступеня була потрібна лише дворічна служба. За кожен рік перебування в академії учні зобов'язані були прослужити в артилерійському відомстві по 1,5 року. Охочі вступити в академію, крім тих, хто перебував у частинах військ Петербурзького військового округу, піддавалися попередньому випробуванню при окружних артилерійських управліннях. Ті, хто витримали це випробування, відряджалися на казенний рахунок в Санкт-Петербург і екзаменувалися там з артилерії, фортифікації, тактики, алгебри, геометрії, тригонометрії, диференціального і інтегрального обчислення, фізики, хімії, елементарної механіки, артилерійського креслення і мов  - російської, французької та німецької.

Предмети теоретичного викладання в академії: головні 1) всі відділи артилерії, 2) технологія, 3) теоретична механіка, 4) практична механіка, 5) хімія; допоміжні 1) вища математика, 2) фізика, 3) стратегія, 4) фортифікація, 5) тактика, 6) історія військового мистецтва, 7) військова адміністрація, 8) російська, французька і німецька мови.

Для практичних занять офіцери відряджалися протягом літніх місяців в технічні заклади артилерії Морського, Гірського та інших відомств і на приватні заводи.

Всі офіцери, які задовільно закінчили старший клас, отримували право на академічний знак і особливі переваги при переводі згодом у штаб-офіцерський чин, а віднесені до 1 розряду, крім того, річний оклад платні. Кращі з випускників старшого класу по 1 розряду переводилися в додатковий клас. Ті, хто успішно закінчували його, переводилися в наступні чини до чину капітана в армії або штабс-капітана в Гвардії включно і отримували право на призначення в технічні артилерійські закладу.

Викладання в академії велось професорами (7 ординарних і 3 екстраординарних) та викладачами; на платню витрачалося 42 800 рублів в рік.

Всього в 18201895 роках курс Михайлівської академії (і офіцерських класів) закінчили 1246 офіцерів.

Військова артилерійська академія[ред. | ред. код]

Створена на базі Михайлівської артилерійської академії в Петрограді, яка після Жовтневого перевороту відновила заняття в лютому 1918 року, і увійшла до складу Робітничо-Селянської Червоної Армії.

Наказом РВРР № 498 від 15 березня 1919 року Михайлівська артилерійська академія була перейменована в Артилерійську академію РСЧА. Готувала офіцерські кадри з вищою військовою і інженерною освітою.

У зв'язку із загальним скороченням армії за наказом РВС СРСР № 469 від 6 травня 1925 року разом з Військово-інженерної та Електротехнічної академією була об'єднана у Військово-технічну академію РСЧА.

За наказом РВС СРСР N 046 від 3 червня 1932 року на базі артилерійського факультети, відділення пороху і вибухових речовин хімічного факультету Військово-технічної академії, що закривалися, знову створювалася Артилерійська академія імені Ф. Е. Дзержинського.

У 1938 році переведена з Ленінграда в Москву, нагороджена орденом Леніна.

У 1953 році зі складу академії були виведені командні факультети і повернуті в Ленінград, де на колишній базі Михайлівської артилерійської академії була утворена Військова артилерійська командна академія (з 1960 року — Військова артилерійська академія імені М. І. Калініна).

Достроково здійснивши випуск техніків восени 1943 року і навесні 1944 року, Ленінградське артилерійсько-технічне Червонопрапорне училище повернулося в Ленінград у липні 1944 року, і було перейменоване розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 8702-рс від 9 серпня 1954 року. Див. «О реорганизации Ленинградского артиллерийско-технического ордена Ленина, Краснознамённого училища в Ленинградское высшее артиллерийское инженерное ордена Ленина, Краснознамённое училище». У 1960 році факультети Ленінградського вищого ордена Леніна Червонопрапорного артилерійського училища імені М. І. Калініна (колишнього ЛКАТУ) увійшли до складу академії.

Михайлівська військова артилерійська академія[ред. | ред. код]

В 1995 році академії повернута історична назва — Михайлівська артилерійська академія.

У вересні 1998 року постановою Уряду РФ[2] академія реорганізована у Військовий артилерійський університет. Цією ж постановою Казанське вище артилерійське командно-інженерне училище, Михайлівське вище артилерійське командно-інженерне училище (Коломна) і Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ приєднані до Військового артилерійського університету в якості його філій.

У 2004 році Військовий артилерійський університет перетворений в Михайлівську військову артилерійську академію.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Михайлівська військова артилерійська академія проводила курси підвищення кваліфікації для бойовиків з 7-ї мотострілецької бригади 2 АК в своєму навчальному центрі, розташованому в військовому містечку Луга-3 (Ленінградська область, РФ).[3]

За результатами 2015 року академія є лідером серед вищих військових навчальних закладів Росії.[4]

Керівництво[ред. | ред. код]

Головні начальники і начальники Михайлівської артилерійської академії та училища[ред. | ред. код]

  • Засядько Олександр Дмитрович (1820—1827)
  • Опперман Карл Іванович (1827—1831)
  • Сухозанет Іван Онуфрійович (1832—1836)
  • Долгоруков Ілля Андрійович (1836—1849)
  • Ростовцев Яків Іванович (1849—1853)
  • Рєзвий Орест Павлович (1853—1857)
  • Крижанівський Микола Андрійович (1857—1861)
  • Платов Олександр Степанович (1861—1871)
  • Рот Костянтин Іванович (1871—1881)
  • Дем'яненков Микола Опанасович (1881—1899)
  • Чернявський Василь Тимофійович (1903—1917)
  • Петрович Сергій Георгійович (1917—1919)

Начальники Артилерійської академії РСЧА (Військово-технічної академії РСЧА)[ред. | ред. код]

  • Петрович Сергій Георгійович (1919—1923)
  • Грендаль Володимир Давидович (1923—1924)
  • Ісаєв Михайло Михайлович (1924—1931)
  • Седякін Олександр Гнатович (1931—1932)

Начальники Артилерійської академії імені Ф. Е. Дзержинського[ред. | ред. код]

Начальники Військової артилерійської (командної) академії імені Калініна[ред. | ред. код]

  • Воронов Микола Миколайович (1953—1958)
  • Коробченко Василь Стратонович (1958—1969)
  • Сліпченко Петро Пилипович (1969—1981)
  • Матвєєв Олександр Іванович (1981—1988)
  • Плишевський Борис Олексійович (1988—1997)

Начальники Михайлівської військової артилерійської академії[ред. | ред. код]

  • Сухорученко Володимир Степанович (1997—2002)
  • Константинов Володимир Олександрович (2002—2009)
  • Дятлов Володимир Васильович[5] (2009—2013)
  • Баканєєв Сергій Анатолійович (з 2013)

Керівництво в даний час[ред. | ред. код]

  • Начальник академії з 2013 року — генерал-лейтенант Баканєєв Сергій Анатолійович
  • Заступник начальника — полковник Єгоров Олег Валерійович (з 4 травня 2011 р.)[6]

Відомі викладачі академії та училища[ред. | ред. код]

  • Альбицький Петро Михайлович (1836—1888) — генерал-майор, воєнний письменник і артилерист.
  • Вессель Єгор Христинович (1799—1853) — учений артилерист, генерал-лейтенант, професор артилерії в Михайлівському артилерійському училищі, згодом інженер гарматних заводів.
  • Гадолін Аксель Вільгельмович (1828—1892) — заслужений професор Михайлівської артилерійської академії, доктор мінералогії, ординарний академік Імператорської Академії наук, член багатьох російських та іноземних вчених товариств.
  • Гельвіх Петро Августович — видатний російський і радянський вчений в галузі балістики і теорії стрільби артилерії, професор (1935), доктор технічних наук (1938), генерал-майор артилерії (1940).
  • Гродський Георгій Дмитрович (1871—1943) — генерал-майор (6 грудня 1913 р.). З 7 вересня 1912 року — ординарний професор Михайлівської артилерійської академії, з 28 березня 1914 р. інспектор класів Михайлівського артилерійського училища.
  • Драбков Гаврило Єфимович (1905—?)  — радянський військовий діяч, полковник, начальник кафедри тактики зенітної артилерії (1956—1957).
  • Драгомиров Михайло Іванович (1830—1905) — російський військовий і державний діяч, генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії (30 серпня 1891). Кавалер ордена Святого апостола Андрія Первозваного (6 грудня 1901). Викладач тактики в академії.
  • Дурляхов Ростислав Августович — російський та радянський конструктор артилерійського озброєння.
  • Забудський Микола Олександрович (1853—1917) — видатний російський генерал-артилерист і вчений-балістик.
  • Іпатєв Володимир Миколайович — учений-хімік.
  • Константинов Константин Іванович — основоположник ракетної зброї в Росії.
  • Кирпичов Михайло Львович — артилерист-хімік, сподвижник Д. І. Менделєєва.
  • Кюї Цезар Антонович — професор військової фортифікації; композитор і музичний критик, член Могутньої купки.
  • Ладига Іван Федорович (1920—2010) — полковник, ветеран Німецько-радянської війни, вчений, педагог, кандидат військових наук, професор, член-кореспондент Академії військових наук, заслужений працівник вищої школи Російської Федерації. З 1954 по 2010 працював в академії. Був викладачем, заступником начальника кафедри, старшим науковим співробітником. З 1980 по 2010 р. — секретар дисертаційних (кандидатської і докторської) рад академії.
  • Леєр Генріх Антонович (1829—1904) — генерал від інфантерії, професор, викладач тактики в академії.
  • Ленц Емілій Христіанович — ректор Санкт-Петербурзького університету, фізик.
  • Лендер Франц Францевич (1881—1927) — російський та радянський конструктор артилерійського озброєння, з вересня 1919 — керівник з проектування лафетів в академії, з 1925 — начальник кафедри теорії лафетів, професор.
  • Маієвский Микола Володимирович (1823—1892) — російський вчений-артилерист. Генерал від артилерії (1889), член-кореспондент Петербурзької АН (1878), професор (1858). Відомий як один з основоположників зовнішньої балістики.
  • Остроградський Михайло Васильович (1801—1862) — російський математик і механік українського походження, визнаний лідер математиків Російської імперії середини XIX століття. Професор Артилерійського училища та академії з 1841—1859.
  • Панпушко Семен Васильович (1856—1891) — викладач Михайлівської артилерійської академії, талановитий російський хімік-артилерист. Широко відомий своїми роботами в області вибухових речовин (піроксиліну і мелініту) і спорядження боєприпасів. Створив першу капітальну працю з виробництва вибухових речовин і розробив спосіб спорядження снарядів вибуховою речовиною — мелінітом.
  • Петрович Сергій Георгійович (1869—1926) — генерал-майор, екстраординарний професор Михайлівської артилерійської академії (03.11.1905-01.09.1910). Одночасно завідувач офіцерами, які навчаються в академії (29.08.1907-01.09.1910). Ординарний професор (з 20.10.1909), завідувач навчальною частиною артилерійських навчальних закладів (з 24.09.1910). Перший начальник Артилерійській академії РСЧА.
  • Перен Петро Якович (1782—1837) — генерал-лейтенант, член Ради військових навчальних закладів, начальник училища в 1827—1832 роках.
  • Цитовіч Микола Платонович — російський та радянський вчений, генерал-майор, заслужений ординарний професор.
  • Чернов Дмитро Костянтинович (1839—1921) — російський металург і винахідник. Здобув популярність після того, як відкрив поліморфічне перетворення в сталі, а також фазову діаграму залізо-вуглець. Це відкриття стало початком наукової металографії. З 1889 року професор в Михайлівській артилерійській академії.
  • Шишков Леон Миколайович (1830—1909) — генерал-майор, професор Михайлівської артилерійської академії. Видатний хімік, засновник хімічної лабораторії академії, яка вважалася кращою в Росії.
  • Шкларевич Володимир Миколайович (1835—1915) — генерал від артилерії, постійний член артилерійського комітету, почесний член Михайлівської артилерійської академії.
  • Енгельгардт Олександр Петрович (1836—1907) — генерал-лейтенант, талановитий російський артилерист, винахідник в області артилерійської техніки. Ним розроблені і створені гармати зразка 1889 р. 1895 р. у яких було пружне з'єднання бойової осі зі станком і наявність пружного сошника. Вперше в Росії здійснив підресорювання лафетів гармат, передків і зарядних ящиків.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]