Михайлівський собор (Видубицький монастир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайлівський собор (Видубицький монастир)
Михайловский Выдубицкого.jpg
50°25′00″ пн. ш. 30°34′08″ сх. д. / 50.41667000000000342652° пн. ш. 30.568889999999999674° сх. д. / 50.41667000000000342652; 30.568889999999999674Координати: 50°25′00″ пн. ш. 30°34′08″ сх. д. / 50.41667000000000342652° пн. ш. 30.568889999999999674° сх. д. / 50.41667000000000342652; 30.568889999999999674
Тип споруди церква
Розташування Flag of Ukraine.svg Україна
Михайлівський собор (Видубицький монастир) is located in Україна
Михайлівський собор (Видубицький монастир)
Михайлівський собор (Видубицький монастир) (Україна)
CMNS: Михайлівський собор на Вікісховищі
Михайловский Выдубицкого.jpg

Миха́йлівський собо́р — найдревніша споруда Видубицького монастиря, зведена у 1070–1088 роках Великим князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого.

Хоча будівництво почалось, коли Всеволод був Переяславським князем, а велось у роки його правління Черніговом, саме він вважається засновником монастиря та ктитором собору.

Східна стіна храму страждала від зсувів, що траплялись внаслідок повеней. В середині XVII ст. власним коштом храм реставрував митрополит Петро Могила. Після пожежі 1760 року собор був відновлений архітектором М. I. Юрасовим. Наступна реставрація була здійснена у 1974–1981 рр.

Архітектура[ред.ред. код]

Сучасний вигляд[ред.ред. код]

Сучасний Михалівський собор являє собою кубоподібну споруду з однією апсидою і з похилим дахом, над яким здіймається одна баня. Отинькована східна частина споруди і купол мають барокові форми середини XVIII ст., західна частина — звільнена від тинькування і демонструє давньоруську будівельну техніку[1].

Історія досліджень[ред.ред. код]

Архітектурно-археологічні дослідження Михайлівського собору (1916 р. — О. Д. Ертель, В. П. Пещанський; 1945 р. — М. К. Каргер, 1972—1973 рр. — I. I. Мовчан) виявили, що спершу він мав вигляд тринефної, шестистовпної споруди, витягнутої вздовж вісі схід-захід, з вузькими бічними нефами. З півночі та півдня до собору прилягали княжі усипальниці.

Під час реставраційних робіт у 1974—1981 рр. було виявлено фресковий живопис XI ст. та розписи XVIII—XIX століть.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кілессо, стор. 43

Джерела[ред.ред. код]

  • «Київ, Енциклопедичний довідник» ред. Кудрицький, УРЕ, Київ, 1985.
  • Кілессо Т. С. Видубицький монастир. — К.: Техніка, 1999. — 127 с.: іл. — (Нац. святині України). ISBN 966-575-171-9
  • Інна Дорофіенко, Наталія Логвин, Ольга Мамолат, Михайло Селівачов. Михалівська церква  11—18 ст. // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. – Кн. 1. – Ч. 1. – Київ. – А – Л. – 608 с.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]