Михалевич Володимир Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Володимир Сергійович Михалевич
Mikhalevich.gif
Народився 10 березня 1930(1930-03-10)
Чернігів
Помер 16 грудня 1994(1994-12-16) (64 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство УРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність математик, кібернетик
Alma mater Київський університет
Галузь економічна кібернетика
Заклад Інститут кібернетики НАНУ
Вчене звання професор, академік
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Б.В.Гнеденко, А.М.Колмогоров
Відомі учні підготував 48 кандидатів і докторів наук
Член Національна академія наук України, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Відомий завдяки: створення наукової школи з оптимізації та системного аналізу
Діти Михалевич Михайло Володимирович
Нагороди
Державна премія СРСР Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України Council of Ministers of the Soviet Union Prize
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Михалевич.

Володимир Сергійович Михалевич (* 10 березня 1930, Чернігів — † 16 грудня 1994, Київ) — учений у галузі економічної кібернетики, академік Академії наук СРСР (1984) і Національної академії наук України. Директор Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України (1982—1994).

Біографія[ред. • ред. код]

Народився 10 березня 1930 року в Чернігові, в родині Людмили Ананіївни та Сергія Костянтиновича Михалевичів. Дитинство минало в Чернігові (крім кількох років евакуації під час війни). У 1947 році закінчив Чернігівську СШ № 8 зі срібною медаллю і того ж року вступив на механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Т. Шевченка.[1]

В університеті учителем Володимира Михалевича був академік АН УРСР Гнеденко Борис Володимирович — засновник і керівник відомої в усьому світі української школи з теорії ймовірностей. Перші наукові праці студента В. Михалевича, виконані під керівництвом академіка Б. В. Гнеденка, були присвячені дослідженню емпіричних функцій розподілу. Ще в студентські роки В. Михалевич опублікував три наукові статті (дві у співавторстві і одну самостійно) у «Докладах АН СССР». 1952 року закінчив механіко-математичний факультет Київського університету за фахом математика.

Після закінчення університету у 1953 році Володимир Михалевич став аспірантом Б. В. Гнеденка. Але згодом разом з ще двома аспірантами Володимиром Королюком і Анатолієм Скороходом, був відряджений до Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, де працювала всесвітньо відома школа, керована академіком А. М. Колмогоровим. Під керівництвом Коломогорова Михалевичем були виконані перші серйозні наукові дослідження.

1956 року успішно захистив кандидатську дисертацію "Застосування Байесовських процедур послідовного прийняття рішень в задачах статистичного контролю".

1968 року — захистив докторську — “Застосування методів послідовного аналізу для оптимізації складних систем”.

У 1956–1994 рр. — старший викладач, доцент, професор кафедри математичного аналізу і теорії ймовірностей Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

У 1983–1994 рр. — завідувач кафедри теоретичної кібернетики та методів оптимального керування МФТІ.

З 1958 року — в Інституті кібернетики АН УРСР: завідувач відділу, заступник директора.

У 1982 році, після смерті директора Віктора Михайловича Глушкова, очолив Інститут.

Був головним редактором наукового журналу «Кибернетика» (тепер «Кибернетика и системный анализ»).

Могила Володимира Михалевича

З 1973 р. — академік АН УРСР, з 1984 р. – академік АН СРСР.

Виконував обов'язки академіка-секретаря відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації, члена Президії НАН України.

Голова комісії системного аналізу АН СРСР (1987) та голова комісії системного аналізу при Президії НАНУ з 1992 р.

Помер 16 грудня 1994 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Наукова робота[ред. • ред. код]

Володимиром Михалевичем особисто і в співавторстві опубліковано понад 200 наукових праць, у тому числі близько 20 монографій. Основні праці з теорії оптимальних рішень, розробки математичного апарату економічної кібернетики. Брав участь у створенні високопродуктивних ЕОМ, пакетів програм, формуванні напрямів розвитку інформатики.

Протягом усієї своєї діяльності Володимир Сергійович приділяв значну увагу підготовці кваліфікованих наукових кадрів, створив авторитетну наукову школу з оптимізації та системного аналізу.

Нагороди[ред. • ред. код]

Звання[ред. • ред. код]

Премії[ред. • ред. код]

Ордени[ред. • ред. код]

  • Орден «Октябрьской Революции» (1980)
  • Орден «Трудового Червоного прапора» (1976)
  • Орден «Кирила та Мефодия» (НРБ) (1985)

Медалі[ред. • ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. • ред. код]

Президія Національної академії наук України заснувала премію імені В. С. Михалевича “За видатні досягнення в галузі інформатики, теорії оптимізації і системного аналізу” (відділ інформатики НАНУ).

Див. також[ред. • ред. код]

Джерела[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ 80 років від дня народження В.С. Михалевича//Офіційний сайт Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова
  2. ↑ Указ Президента України про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки від 31 грудня 1993 року №617/93. Диплом і нагрудний знак №3777 — За цикл праць «Математичні методи і програмні засоби для розпаралелювання та розв'язання задач на розподілених багатопроцесорних ЕОМ»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михалевич_Володимир_Сергійович&oldid=22562563