Михаїл Коґельничану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михаїл Коґельничану
рум. Mihail Kogălniceanu
Михаїл Коґельничану
Прапор
Прем'єр-міністр Об'єднаного князівства Молдови і Валахії
11 жовтня 1863 — 26 січня 1865
Попередник: Александру Куза, Кароль І
Спадкоємець: Константин Босяну
Прапор
Міністр внутрішніх справ Об'єднаного князівства Молдови і Валахії
27 квітня 1876 — 23 липня 1876
Попередник: Ніколае Іонеску
Спадкоємець: Дмитріе Корня
Прапор
Міністр внутрішніх справ Об'єднаного князівства Молдови і Валахії
3 квітня 1877 — 24 листопада 1878
Попередник: Ніколае Іонеску
Спадкоємець: Йон Кимпиняну
Прапор
Міністр внутрішніх справ О'єднаного князівста Модови і Валахії
11 жовтня 1863 — 26 січня 1865
Попередник: Ніколае Крецулеску
Спадкоємець: Константин Босяну
Прапор
Міністр внутрішніх справ О'єднаного князівста Модови і Валахії
16 листопада 1868 — 24 січня 1870
Попередник: Антон Аріон
Спадкоємець: Дмитріе Ґіка
Прапор
Міністр внутрішніх справ О'єднаного князівста Модови і Валахії
17 листопада 1878 — 25 листопада 1878
Попередник: Константин Розетті
Спадкоємець: Йон Бретіану
Прапор
Міністр внутрішніх справ Об'єднаного князівства Молдови і Валахії
11 липня 1879 — 17 квітня 1880
Попередник: Йон Бретіану
Спадкоємець: Йон Бретіану
Прапор
Міністр закордонних справ Об'єднаного князівства Молдови і Валахії
1877 — 1878
Попередник: Ніколае Іонеску
Спадкоємець: Іон К. Кемпінеану
 
Партія: Національна ліберальна партія (Румунія)
Освіта: Гумбольдтський університет Берліна
Народження: 6 вересня 1817(1817-09-06)
Ясси
Смерть: 1 липня (20 липня) 1891(1891-07-20) (73 роки)
Париж
Автограф: Signature of Mihail Kogalniceanu.png

Медіафайли у Вікісховищі?

Михаїл Коґельничану (рум. Mihail Kogălniceanu, *6 вересня 1817, Ясси, Молдовське князівство — 20 (1 липня) 1891, Париж) — румунський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Румунії, історик, письменник, публіцист, ідеолог і керівник румунської революції 1848.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 вересня 1817 в Молдавському князівстві. Навчався в Яссах, потім у Королівстві Франція і Німеччині (1834-1838). У 1837 вийшла брошура Коґельничану французькою мовою «Нарис про циган», що стала першим протестом в румунській літературі проти рабства циган. Організував в 1840 журнал «Літературна Дакія» («Dacia literară»), де в програмній статті заявляв, що переклади не роблять літературу, і закликав розвивати власну творчість, що ґрунтувалася б на історичному матеріалі, сучасного життя і народних звичаях. У 1843-1844 читав лекції з історії в молдовській Михайлівській академії. Після придушення в революційного руху в травні 1848 у в Молдовському князівстві, жив в еміграції в Чернівцях до 1849. Написав працю «Побажання національної партії Молдови», в якій пропонував програму буржуазно-демократичних перетворень і вимагав об'єднання Молдовського князівства та Валахії в єдину Румунську державу. Цей документ висував широку програму буржуазно-демократичних реформ: рівність громадянських і політичних прав, особиста свобода, наділення селян землею за викуп і інше. Видавав в Яссах газету «Стяуа Дунеря» (Зірка Дунаю), що пропагувала ідею об'єднання Дунайських князівств.

Коґельничану в молодості

Політичне життя[ред. | ред. код]

У 1860-1861 очолював уряд Молдовського князівства. Дотримувався ліберальних ідей. Після утворення Румунії при Александру Куза займав ряд високих посад в новій державі. У 1863-1865 — Глава уряду, а в 1876, 1877-1878 міністр закордонних справ Румунії. Здійснив ряд буржуазних реформ:

  • секуляризація монастирських земель (25 грудня 1863), які займали до чверті сільськогосподарської площі Румунії;
  • прийняв кримінальний і цивільний кодекси;
  • закон про шкільну освіту;
  • реорганізація адміністративної системи по французькій моделі;
  • аграрна реформа 1864 (яка призвела до його відставки в 1865).

Період його прем'єрства збігся з черговим сплеском болгарського четнічеського руху. Після перебазування чет Хаджі-Димитра і Стефана Караджі з Румунії до Болгарії, румунський уряд було звинувачено Портою і в порушенні нейтралітету і допомоги болгарським повстанцям. У зв'язку з чим, Коґельничану виступив в румунському парламенті з заспокійливою промовою, підкресливши, що Румунія як і раніше лояльна до Османської імперії.

Але пізніше, на посаді міністра закордонних справ, Коґельничану в квітні 1877 напередодні російсько-турецької війни 1877—1878, підписав конвенцію про прохід російських військ через Румунію, і 9 (21) травня 1877 проголосив в палаті депутатів незалежність Румунії. З 1869 Коґельничану — член румунського Академічного товариства, в 1887-1890 президент Румунської академії.

У 1886 Коґельничану тяжко захворів. Він помер в 1891 в Парижі під час операції. Похований в Яссах.

Коґельничану належать праці з історії, публікації архівних матеріалів («Літописи Молдовської держави», т. 1-3, 1845-52 і ін.), Ряд новел, нарисів («Втрачені ілюзії», 1841; «Фізіологія провінціала в Яссах» , 1844) і п'єс («Дві жінки проти одного чоловіка», 1840), незакінчений соціальний роман «Таємниці серця» (1850). Когелнічану видавав журнали «Літературна Дакія» (1840) і «Пропешіря» («Propăşirea», 1844).

Спадщина[ред. | ред. код]

  • Іменем Коґельничану названа одна з вулиць Кишинева (колишня Пирогова) та ліцей.
  • Його бюст встановлений на Алеї Класиків.
  • У Кишиневі відкрито Музей румунської літератури ім. М. Коґельничану.
  • У 1990 був заснований румунсько-німецький ліцей імені Михаїла Коґельничану.
  • Іменем Коґельничану названо близько десятка сіл та комун Румунії, а також аеропорт у однойменній комуні у повіті Констанца.

Твори[ред. | ред. код]

  • Documente diplomatice, Buc., 1972.
  • Texte social-politice alese, Buc., 1967.
  • Scrieri literare, istorice, politice, Buc., 1967.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Погруддя в Алеї Класиків