Михед Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михед Олександр Павлович
Oleksandr Myched, 2015.jpg
Народився 1988
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання
Діяльність письменник
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Заклад Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України

Михед Олександр Павлович (нар. 1988 р.) — український письменник, культуролог, куратор мистецьких проектів.

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Михед народився 1988 року. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук. На сьогодні[коли?] є співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Автор численних публікацій (понад 150) у провідних українських ЗМІ (від «Дзеркала тижня» й «Кореспондента» до «Українського тижня» і «Сучасності») та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, Чехії.

Живе та працює в Києві.

Мистецька діяльність[ред. | ред. код]

Художня книга «АмнезіЯ», що вийшла друком 2013 р. у видавництві «Електрокнига» стала підґрунтям для «АмнезіЯ project: відкрита платформа» — літературно-мистецького мультимедійного проекту, в якому Олександр Михед був куратором. Проект увійшов у сімку найкращих проектів світу, за версією фестивалю «SOUNDOUT!» (м. Берлін).

Автор нон-фікшн дослідження про історію реаліті-шоу і вплив реального телебачення на стрим-трансляції Майдану «Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн», опублікованого у видавництві «ArtHuss» 2016 р.

Гід центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre.

Поєднує у своїй багатовимірній діяльності теоретичні дослідження з мистецькими практиками. Ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література — кінематограф — мистецтво.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Письменник Олександр Михед з книгою «Бачити, щоб бути побаченим». Фото Богдана Кутєпова для hromadske.ua

Цитати[ред. | ред. код]

  • «Переконаний, що кожен може написати одну захопливу книжку про своє життя. От питання тільки в тому, чи зможе цей хтось написати другу, третю та наступні.»
  • «Насправді я не бачу особливої різниці у написанні книжки, режисуванні спектаклю чи куруванні виставки. Так чи інакше, це — розповідання історії та розташування знаків у часі і просторі.»
  • «Немає жодної можливості убезпечити себе від „Великого брата“, ми самі ним стали.»[2] 

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]