Мицик Юрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Андрійович Мицик
отець Юрій Мицик
отець Юрій Мицик
Народився 30 грудня 1949(1949-12-30) (67 років)
м. Дніпропетровськ, нині Дніпро
Місце проживання м. Дніпро
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Ковальський Микола Павлович
Відомий завдяки: дослідження історії України козацької доби, церковної історії, збирання усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років
Нагороди
Хрест Івана Мазепи
Заслужений діяч науки і техніки України
Особ. сторінка mytsyk.com

Юрій Андрійович Мицик (нар. 30 грудня 1949, м. Дніпропетровськ, нині Дніпро) — український історик, джерелознавець, археограф, дослідник історії України козацької доби, церковної історії, збирач усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років, публіцист, україніст. Доктор історичних наук (1989), професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1990), заслужений діяч науки і техніки України (2007), почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 грудня 1949 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро).

Після закінчення історичного факультету Дніпропетровського держуніверситету (1971) і аспірантури цього ж вузу (1974) працював у даному навчальному закладі від 1974 року на кафедрах загальної історії та історії України (викладач, старший викладач, доцент, професор).

У 198081 роках працював завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педінституту.

1975 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «„Кройніка“ Феодосія Софоновича як історичне джерело та пам'ятка української історіографії XVII ст.», 1989-го — докторську дисертацію на тему: «Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр.» (науковий керівник обох дисертацій — проф. М. П. Ковальський).

У 199296 роках — завідувач Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (ІУАтаД НАНУ).

Ю. А. Мицик — священик Української православної церкви Київського патріархату (1994).

Від 1996 року працює у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» — у 19962002 роках завідувач кафедри історії, з 2002 року — професор даної кафедри, а за сумісництвом (з 1996 р.) — завідувач відділу пам'яток княжої та козацької доби ІУАтаД НАНУ.

Закінчив Київську духовну семінарію (2000), Київську духовну академію (2007).

Юрій Мицик — член «Просвіти» (Товариства шанувальників української мови) з моменту її створення, один з ініціаторів створення даного Товариства у Дніпропетровську та Дніпропетровській області, був заступником голови Дніпропетровської обласної «Просвіти», головою Дніпропетровського обласного Фонду культури (1993–1996).

Автор понад 1 700 друкованих праць, в тому числі понад 30 монографій та археографічних публікацій, брав участь у багатьох міжнародних наукових конференціях в Україні, Білорусі, Росії, Польщі, Німеччині, Данії, Італії, Канаді, проходив наукове стажування в Канаді (двічі), Німеччині, Польщі (4 рази).

Нагороди[ред.ред. код]

  • Заслужений діяч науки і техніки України (18 січня 2007) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України[1]
  • Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (23 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у відродження історичної спадщини українського народу, багаторічну плідну професійну діяльність[2]
  • Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2005)
  • Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих учених (1981), лауреат премії ім. Д. Яворницького (1990), лауреат українсько-канадського конкурсу наукових праць «Конотоп-1659» (2003).

Наукові інтереси[ред.ред. код]

Юрій Андрійович Мицик є спеціалістом з історії України, джерелознавства історії України, його наукові інтереси стосуються насамперед козацької доби та церковної історії, історичного краєзнавства.

В поле зору потрапили класичні козацькі літописи Самовидця, Грабянки, Величка, а також було виявлено ряд нових, ще незнаних. Серед них — «Літописець» Дворецьких, складений у родинному колі київського полковника 50 — 60-х років XVIII ст. Василя Дворецького, літопис киянина Яна Бінвільського, літописи, написані визначними діячами Української Православної Церкви, київськими митрополитами кінця XVII — початку XVIII ст. Варлаамом Ясинським та Йоасафатом Кроковським, низка дрібних літописних пам'яток. Паралельно вивчалися пам'ятки зарубіжної історіографії, насамперед німецькі.

Значну увагу він приділяє також археографічним дослідженням, збору та публікації як писемних, так і усних джерел. Це, зокрема, зібрані й опубліковані ним свідчення про голодомор 1932–1933 рр. (видано 3 томи, здано до друку т.4, збираються матеріали для 5-6 томів даної серії).

Під час наукових стажувань до Канади у 1999 і 2004 роках в архіві Консисторії Української Православної Церкви в Канаді Ю. А. Мицик ґрунтовно опрацював архів митрополита Іларіона (Огієнка). Наслідком цієї роботи стала насамперед фундаментальна публікація «Листування митрополита Іларіона (Огієнка)» (К., 2006), яку позитивно зустріла громадськість, про що свідчать рецензії в наукових виданнях та в газетах. Крім того, Ю. А. Мицик опублікував ще цикл статей про життя й діяльність митрополита Іларіона, подав до друку збірник листів українського письменника Андрія Чайковського до митрополита Іларіона. Про митрополита Іларіона (Огієнка) Ю. А. Мицик писав у низці інших статей та власних підручниках з історії України, писав про його рідний Брусилів, присвятив митрополиту Іларіону кілька передач на радіо (Ю. А. Мицик має авторську передачу на Українському радіо), входить до Оргкомітету міжнародної конференції, присвяченої митрополиту Іларіону (Огієнку). Крім того, читає лекції в КПНУ ім. Івана Огієнка.

Праці Юрія Мицика[ред.ред. код]

  • Украинские летописи XVII века. Днепропетровск, 1978 (рос.)
  • Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К., 1992
  • Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Дніпропетровськ, 1996
  • Козацький край. Дніпропетровськ, 1997
  • Умань козацька і гайдамацька. К., 2002
  • Український голокост 1932–1933 рр.: Свідчення тих, хто вижив, т. 1—6. К., 2003—08
  • Гетьман Іван Виговський. К., 2004
  • Історія України. К., 2005
  • Листування митрополита Іларіона (Огієнка). К., 2006
  • Гваньїні А. Хроніка європейської Сарматії. К., 2007
  • Чигирин — гетьманська столиця. К., 2008
  • За віру православну. К., 2009
  • Іван Сірко. К. ,2010

Примітки[ред.ред. код]

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]