Мицик Юрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Андрійович Мицик
Народився 30 грудня 1949(1949-12-30) (72 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Місце проживання м. Дніпро
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Київська духовна семінарія і ДНУ ім. О. Гончара
Галузь історія
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Звання професор
Ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Ковальський Микола Павлович
Відомі учні Мальшина Катерина Володимирівна
Відомий завдяки: дослідження історії України козацької доби, церковної історії, збирання усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років
Нагороди
Хрест Івана Мазепи
Заслужений діяч науки і техніки України Відмінник освіти України
Особ. сторінка Архів mytsyk.com

Юрій Андрійович Мицик (нар. 30 грудня 1949, м. Дніпропетровськ, нині Дніпро) —український історик, джерелознавець, археограф, дослідник історії України козацької доби, церковної історії, збирач усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років, публіцист, україніст, священик. Доктор історичних наук (1989), професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1990), зав. відділом княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства (далі – ІУАД) НАН України 1990-1992,1996-2013,  зав. Дніпропетровським відділенням ІУАД 1992-1996,  головний науковий співробітник ІУАД (з 2013), відмінник освіти України (2005),  заслужений діяч науки і техніки України (2007), почесний член товариства краєзнавців Волині (з 1995). почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 грудня 1949 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро).

Після закінчення історичного факультету Дніпропетровського держуніверситету (1971) і аспірантури цього ж вузу (1974) працював у даному навчальному закладі від 1974 року на кафедрах загальної історії та історії України (викладач, старший викладач, доцент, професор) по 2010 р..

У 198081 роках працював завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педінституту.

1975 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «„Кройніка“ Феодосія Софоновича як історичне джерело та пам'ятка української історіографії XVII ст.», 1989-го — докторську дисертацію на тему: «Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.» (науковий керівник обох дисертацій — проф. М. П. Ковальський).

У 199296 роках — завідувач Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (ІУАтаД НАН України).

Ю. А. Мицик — священик Української православної церкви Київського патріархату (1994), протоієрей(1996), секретар Дніпропетровської єпархії УПЦ КП (1994-1996).

Від 1996 року працює у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» — у 19962002 роках завідувач кафедри історії, з 2002 року — професор даної кафедри, а за сумісництвом (з 1996 р.) — завідувач відділу пам'яток княжої та козацької доби ІУАтаД НАН України. у 2010-2013 рр. завідував цим відділом на повну ставку. З 2013 р.  є головним науковим співробітником цього інституту.

Закінчив Київську духовну семінарію (2000), Київську духовну академію (2007). Професор кафедри церковної історії Київської Православної Богословської Академії (з 1997), професор КПБА (2012). У 2013 р. – захистив докторську дисертацію в КПБА, присвячену св. Петру Могилі,  і йому було присвоєно науковий ступінь доктора церковно-історичних наук.

Юрій Мицик — член «Просвіти» (Товариства шанувальників української мови) з моменту її створення, один з ініціаторів створення даного Товариства у Дніпропетровську та Дніпропетровській області, був заступником голови Дніпропетровської обласної «Просвіти», головою Дніпропетровського обласного Фонду культури (1993—1996).

Автор понад 2000 друкованих праць, в тому числі понад 60 монографій, підручників та археографічних публікацій, брав участь у багатьох міжнародних наукових конференціях в Україні, Білорусі, Росії, Польщі, Німеччині, Данії, Італії, Канаді, проходив наукове стажування в Канаді (двічі), Німеччині, Польщі (4 рази).

Нагороди[ред. | ред. код]

Наукові інтереси[ред. | ред. код]

о. Юрій Мицик є спеціалістом з історії України, джерелознавства історії України, його наукові інтереси стосуються насамперед козацької доби та церковної історії, історичного краєзнавства.

В поле зору потрапили класичні козацькі літописи Самовидця, Грабянки, Величка, а також було виявлено ряд нових, ще незнаних. Серед них — «Літописець» Дворецьких, складений у родинному колі київського полковника 50 — 60-х років XVIII ст. Василя Дворецького, літопис киянина Яна Бінвільського, літописи, написані визначними діячами Української Православної Церкви, київськими митрополитами кінця XVII — початку XVIII ст. Варлаамом Ясинським та Йоасафатом Кроковським, низка дрібних літописних пам'яток. Паралельно вивчалися пам'ятки зарубіжної історіографії, насамперед німецькі. Активно публікує універсали і листи гетьманів України, полковників, кошових отаманів, документацію митрополитів та єпископів Православної церкви України часів Гетьманщини, джерела з історії Сіверщини ХVI-ХVІІІ ст.

Значну увагу він приділяє також археографічним дослідженням, збору та публікації як писемних, так і усних джерел. Це, зокрема, зібрані й опубліковані ним свідчення про голодомор 1932—1933 рр. (видано 10 томів.

Під час наукових стажувань до Канади у 1999 і 2004 роках в архіві Консисторії Української Православної Церкви в Канаді Ю. А. Мицик ґрунтовно опрацював архів митрополита Іларіона (Огієнка). Наслідком цієї роботи стала насамперед фундаментальна публікація «Листування митрополита Іларіона (Огієнка)» (К., 2006), яку позитивно зустріла громадськість, про що свідчать рецензії в наукових виданнях та в газетах. Крім того, о. Юрій опублікував ще цикл статей про життя й діяльність митрополита Іларіона, видав листи українського письменника Андрія Чайковського до митрополита Іларіона тощо.  Він вів авторську передачу «Джерела національної пам’яті» на Українському радіо у 2005-2010 рр.).

Основні праці Юрія Мицика[ред. | ред. код]

  • Украинские летописи XVII века. Днепропетровск, 1978
  • Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К., 1992
  • Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Дніпропетровськ, 1996
  • Козацький край. Дніпропетровськ, 1997
  • Умань козацька і гайдамацька. К., 2002
  • Український голокост 1932—1933 рр.: Свідчення тих, хто вижив, т. 1—6. К., 2003—08
  • Гетьман Іван Виговський. К., 2004
  • Історія України. К., 2005
  • Листування митрополита Іларіона (Огієнка). К., 2006
  • Гваньїні А. Хроніка європейської Сарматії. К., 2007
  • Чигирин — гетьманська столиця. К., 2008
  • За віру православну. К., 2009
  • Іван Сірко. К., 2010
  • Документальна спадщина Свято-Михайлівського монастиря у Києві ХVІ-ХVІІІ ст. − К., 2011. − 558 с.(в спіавт.).
  • Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. − К., 2012-2015. − тт.1-4.
  • Св. Петро Могила. − Харків, «Фоліо», 2012.-126 с.
  • Тиміш і Юрій Хмельницькі. − Харків, «Фоліо», 2012. − 119 с.
  • Святий Петро Могила. − К., 2014.-400 c.(в співавт.)
  • Документальна спадщина Свято-Преображенського Максаківського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст.-К., 2015.-173 с. (в співавт. з І.Тарасенко)
  • Історія Запорозької Січі. - К., 2015.-239 с. (в співавт.)
  • УПА: спогади, документи.-К., 2016.-539 с. (в співавт.)
  • Корсунь козацький. -К., 2016.-222 с. -14, 5 д.а.(в спіавт. з С.Степенькіним)
  • Документи українського козацтва ХVІ- першої половини ХVІІ ст.-К., 2016.-607 с. (в співавт.)
  • Українські кінозірки Голлівуду.-К., 2017.-67 с.
  • Документальна спадщина Свято-Михайлівського Видубицького монастиря в Києві ХVІІ-ХVІІІ ст.-К., 2017.-607 с.(с співавт.)
  • Як козаки Україну боронили.-К., 2018.-368 с.-18, 5 д. а.(в співавт. з С.Плохієм)
  • Albaruthenica. Студії з історії Білорусі.-К.,2018.-Т.2.-455 с.
  • Київські митрополити ХVІІ-ХVІІІ ст. - Харків, 2018.-121 с. (в співавт. з митрополитом Димитрієм (Рудюком)
  • Між конфронтацією та взаємодією. Українсько-кримські та українсько-ногайські стосунки у ХVІІ- першій половині ХХ ст.-К.,2018.- 343 с. (в співавт.)
  • Історія Української Православної Церкви.-К., «Фоліо», 2019.(19,88 д.а.)(в співавт.)
  • Старий Межибіж (збірник джерел).-К.-Хмельницький, 2019.-444 с. (в співавт. з І. Тарасенко, В. Дячком, О.Боляк)
  • Сіверщина гетьманських часів. тт.1-3.К., 2019-2020. (в співавт. з І. Тарасенко)
  • Від трипільців до кіборгів. –К., 2020.686 с. (в співавт. з О.Бажаном)
  • Документальна спадщина Свято-Преображенського Мгарського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст.-К., 2021.- 501 с. (в співавт. з І.Тарасенко)
  • З архіву  останньої третини  XVII ст. компанійського полковника Іллі Новицького. Збірник документів.-К., 2022.-179 с. (в співавт. з І.Тарасенко)
  • Сіверщина гетьманських часів. –К., .2001-2022.-Т.1-4. (в співавт. з І. Тарасенко)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑Юрій Андрійович Мицик// Бібліографічний покажчик. Укладач Т. О. Патрушева. Київ: ВД «КМ Academia», 2000. 64 стор. (Серія «Вчені НаУКМА»)
  2. Бібліографія друкованих праць до 60-річчя від дня народження о. Юрія Мицика .- Київ - Запоріжжя,2009.127 стор.
  3. Юрій Андрійович Мицик. Бібліографія. - К.иїв, 2020.- 175 стор.
  4. ↑Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 2 липня 2013. 
  2. Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 2 липня 2013.