Ми так любили одне одного

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ми так любили одне одного Picto infobox cinema.png
італ. C'eravamo tanto amati
C'eravamo tanto amati, film.jpg
Жанр драма, кінокомедія
Режисер Етторе Скола
Продюсер Пio Анджелетті
Адріано де Мікелі
Сценарист Age & Scarpelli
Етторе Скола
У головних
ролях
Ніно Манфреді
Вітторіо Гассман
Стефанія Сандреллі
Стефано Сатта Фльорес
Оператор Клаудіо Чірілльо
Композитор Армандо Тровайолі
Кінокомпанія Deantir
Delta
Тривалість 120 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Рік 1974
IMDb ID 0075793
Рейтинг IMDb: 8.2/10 stars

«Ми так любили одне одного» (італ. C'eravamo tanto amati) — італійський драматичний фільм 1974 року режисера Етторе Скола. У фільмі відображені майже 30 років італійської історії та ряд кінематографічних ідей з пошани до італійських кінорежисерів Вітторіо Де Сіка, Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Роберто Росселліні і французького режисера Алена Рене. Фільм здобув ряд призів на міжнародних кінофестивалях і згодом був внесений до списку 100 італійських фільмів, які потрібно зберегти, від післявоєнних до вісімдесятих років[1].

Фільм присвячений Вітторіо Де Сіка, який помер у час створення фільму.

Сюжет[ред. | ред. код]

У фільмі розповідається 30-ти літня історія про трьох товаришів Антоніо (Ніно Манфреді), Джанні (Вітторіо Гасман) і Нікола (Стефано Сатта Фльорес), які познайомилися і зблизилися у партизанському загоні під час Другої світової війни. Після війни їх шляхи розійшлися, Нікола живе в Ночера-Інферіоре (Південна Італія), Антоніо в Римі і Джанні в Павії. Єдине, що їх пов’язує тепер, це любов до Лючії (Стефанія Сандреллі), у яку вони своєю чергою закохуються. Та хто буде тим, з ким вона пов’яже своє життя. Чи вдасться колишнім друзям – Антонієві, Джанні, Нікола та Лючії зберегти любов одно до одного, яка колись об’єднувала їхні серця.

Ролі виконують[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]