Ми — хлопці з Бандерштадту
Ми — хлопці з Бандерштадту | |
|---|---|
 | |
| Студійний альбом | |
| Виконавець | Брати Гадюкіни |
| Дата випуску | 1991 |
| Записаний | 1991 |
| Жанр | рок-музика |
| Тривалість | 34:44 |
| Лейбл |
Аудіо Україна (1992) Lavina music (2002) |
| Хронологія Брати Гадюкіни | |
«Ми — хлопці з Бандерштадту» — другий студійний альбом львівського гурту «Брати Гадюкіни», виданий 1991 року. Він містив вісім пісень, що поєднували панк-рок, регі, блюз-рок та ска, та іронічні тексти галицьким суржиком, написані фронтменом гурту Сергієм Кузьмінським. Головним хітом стала однойменна композиція «Ми — хлопці з Бандерштадту», присвячена львівським батярам, яку неодноразово переспівували інші рок-гурти.
Платівка вважається одним із кращих українських альбомів 1991 року, а чільна композиція не лише зробила з «Братів Гадюкіних» зірок української рок-музики, але й подарувала Львову неформальну назву «Бандерштадт».
Про альбом[ред. | ред. код]
Передумови[ред. | ред. код]
Наприкінці 1991 року львівський гурт «Брати Гадюкіни» вже був непогано відомий українському глядачеві. Засновані за три роки до цього[1], «Гади» пройшли шлях від виконання російськомовного рок-н-ролу до іронічних пісень, що поєднували регі, блюз-рок, панк-рок та ска, з іронічними текстами галицьким суржиком, написаними вокалістом Сергієм Кузьмінським, або просто «Кузею». За словами музикантів, коли вони виступали на фестивалі «Червона рута ‘89», то їхні пісні вже знали[2]. Це не дивно, бо 1989 року дебютний магнітоальбом гурту «Всьо чотко!» було видано не тільки в Україні, але й в сусідній Польщі (під назвою «Наша відповідь Кобзонові»)[3]. «Гади» виступали у Москві на фестивалі «Сирок '89», який зібрав найкращи інді-гурти СРСР, вразивши всіх українськомовною частиною програми, після чого їх навіть запросили на «Різдвяні зустрічі» Алли Пугачової[4].
Запис альбому[ред. | ред. код]
З матеріалом з дебютного альбому «Всьо чотко» «Брати Гадюкіни» виступали приблизно півтора року. Поступово в їхньому концертному репертуарі почали з'являтися нові пісні, такі як «Коровай», «Сорок пачок Верховини» та «Місячне сяйво твого тіла». До основного складу гурту, в який входили Сергій Кузьмінський (вокал, клавішні), Олекса Гамбург (бас-гітара), Андрій Партика (соло-гітара), Ігор Мельничук (клавішні) та Михайло Лундін (ударні), додалися три музиканти, що грали на мідних духових інструментах[4].
1991 року було вирішено записати нові пісні для нового альбому. Запис проходив на студії компанії «Аудіо Україна». На той момент бас-гітарист Олекса Гамбург залишив гурт, тому його партії виконав Ігор Мельничук, а за клавішні сів Петро Крохмальов[4].
Вихід альбому[ред. | ред. код]
Нова збірка пісень «Гадів» вийшла наприкінці 1991 року, отримавши назву «Ми — хлопці з Бандерштадту». Завдяки лейблу «Аудіо Україна», створеному після розпаду СРСР, альбом вийшов не лише на звичних касетах, але й на вінілових платівках. Це сталося тому, що звукозаписувальна компанія змогла зберегти частину замовлень, які планувалося видати ще на радянській «Мелодії». Альбом «Братів Гадюкіних» отримав порядковий номер 0040, до нього ж на лейблі виходили записи таких виконавців, як Богдан Базиликут (0001), Віталій Білоножко, Тарас Петриненко, Іво Бобул, Руся та інші. Грамофонні платівки на додачу до касет отримував далеко не кожен виконавець — окрім «Братів Гадюкіних», на вінілі вийшли, зокрема, альбом Алли Кудлай та рок-опера «Біла ворона» Юрія Рибчинського та Геннадія Татарченка, — а друкувалися платівки на Апрелєвському заводі, розташованому в Московській області[5].
Зміст альбому[ред. | ред. код]
Обкладинка та назва[ред. | ред. код]
Обкладинка альбому «Ми — хлопці з Бандерштадту» була витримана в червоно-чорних кольорах, які вперше з'явилися в символіці Легіону Українських січових стрільців, що боролися за незалежність країни ще 1916 року; 1941 року аналогічні кольори замість жовто-блакитних обрали для свого прапору представники ОУН[6]. Складалося враження, ніби до червоного прапору СРСР було підшито смугу чорної тканини[7].
Як касета, так і грамофонна платівка складалися з двох різноколірних частин, причому «червона» містила серп і молот, державну емблему СРСР, а «чорна» — тризуб незалежної України. Назва альбому була набрана готичним шрифтом, притаманним старовинним німецьким виданням, підкреслюючи походження місцевості, з якою себе жартома ідентифікували виконавці («штадт» в німецьких топонімах перекладався як «місто», через що «Бандерштадт» означав «місто Бандери»). Нарешті, літера «А» в назві «Брати Гадюкіни» була обведена колом, демонструючи вірність ідеалам анархізму та спорідненість жанру «анархо-панку»[8].
Музика та тексти[ред. | ред. код]
Платівка містила вісім пісень, які продовжували музичну стилістику, представлену на дебютному альбомі гурту. Основною відмінністю стало більш активне використання синтезаторів, так званої «йоніки», а також більш винахідливі «аранжації», в яких традиційні рок-інструменти — електричні гітари, бас-гітара та ударні — поєднувалися з мідними духовими інструментами: трубою, тромбоном і саксофоном. Більшість текстів містили політично-соціальну сатиру на тогочасну Україну, зокрема, «Червона фіра», в якій йшлося про колишніх комуністів, комсомольців, що перефарбувались з червоного у жовто-синій та співали «засвіт встали козаченьки» на мотив «наш паровоз вперьод лєтіт». Були на альбомі й аполітичні пісні, на кшталт ліричної «Місячне сяйво твого тіла», на яку навіть було знято відеокліп[8][9].
Головним хітом альбому стала чільна композиція «Ми — хлопці з Бандерштадту». Розпочинаючись зі звучання галицьких сурм, до яких додаються традиційні рокові «перевантажені» гітари, пісня поєднує народні мотиви із рок-н-рольною стилістикою. У тексті згадуються львівські батяри (угор. betyár — «розбійник»), життєрадісні розбишаки, «шляхетні волоцюги», що жили у Львові 1930-х років[10].
Критичні відгуки[ред. | ред. код]
В санкт-петербурзькому журналі Rock Fuzz (№ 9, 1993 рік) припустили, що Бандерштадт — це «місто, в якому стріляють комуняк», але визнали, що «Брати Гадюкіни» не мають до цього відношення. Колектив музикантів назвали «спритними хлопцями, у яких „всьо чотко“, що разом з бабами, папіросами та групою підтримки вирішили „сколихнути“… всю Україну новим альбомом». Оглядач також звернув увагу, що оформлення альбому (поєднання червоних та чорних кольорів) нагадує сценічні образи музикантів, а альбом краще за все слухати із сусідами, як це зробила Алла Пугачова[11].
2019 року випускова редакторка сайту «Лірум» Катерина Ятель включила декілька пісень з «Бандерштадту» до свого списку улюблених композицій «Братів Гадюкіних». На її думку, «Місячне сяйво твого тіла» стала зразком інтимної лірики у творчості «Гадів» (попри іронічні метафори, згадування тюремних нар і домовини, та характерний відеокліп), а чільна «Ми — хлопці з Бандерштадту», яка стала своєрідним гімном не лише львівських батяр, але й футбольних вболівальників місцевих «Карпат», поєднує дві протилежні концепції — націоналізм та анархізм[12].
В рецензії на збірку «Краще», опублікованій на сайті «Наш НеФормат» 2020 року, Геннадій Шостак відзначив три композиції з «Бандерштадту». Лірична «Місячне сяйво твого тіло», на його думку, підтверджує, що людина може бути щасливою лише якщо знайде свою другу половинку. В «Мамуню, рихтуйте весілля» він знайшов відсилання до аварії на Чорнобильській АЕС, наслідки якої й має зменшити весілля, бо алкоголь знешкодить радіацію. Нарешті, «Ми — хлопці з Бандерштадту» було визнано джерелом неологізму «Бандерштадт», який після виходу альбому став розповсюдженим серед молоді та національно налаштованих верств населення країни[13].
Історичне значення[ред. | ред. код]
Попри популярність, що прийшла до «Братів Гадюкіних» із виходом альбому, подальша долі рок-гурту — хоча і досить типова для рок-виконавців — вийшла сумною. Фронтмен гурту Сергій Кузьмінський підсів на наркотики, і в другій половині 1990-х «Гади» припинили концертну діяльність, встигнувши випустити після «Бандерштадту» лише два студійних альбоми. 2009 року після тривалої хвороби «Кузя» пішов з життя, проте його творчість в складі «Братів Гадюкіних» й досі входить до найкращих зразків української музики часів Незалежності[9].
«Ми — хлопці з Бандерштадту» вважається одним з кращих українських альбомів 1991 року, а чільна композиція не лише зробила з «Братів Гадюкіних» рок-зірок, але й подарувала Львову неформальну назву «Бандерштадт», яка закріпилася за ним назавжди[14][9]. Пісня «Хлопці з Бандерштадту» стала справжньою візитівкою гурту. Кавер-версію цієї пісні записували рок-гурти «Кому вниз» та «Мертвий півень», а на честь «міста Бандери» було засновано фестиваль альтернативної музики «Бандерштат», який щорічно проходив на Волині з 2007 року[9][15].
Список пісень[ред. | ред. код]
Червона сторона[ред. | ред. код]
| # | Назва | Тривалість |
|---|---|---|
| 1. | «На Україні лад і спокій» | 4:01 |
| 2. | «Мамуню, рехтуйте весілля» | 3:40 |
| 3. | «Червона фіра» | 6:20 |
| 4. | «Коровай» | 4:07 |
Чорна сторона[ред. | ред. код]
| # | Назва | Тривалість |
|---|---|---|
| 5. | «Сорок пачок Верховини» | 3:14 |
| 6. | «Мужчина та'як я» | 3:36 |
| 7. | «Місячне сяйво твого тіла» | 4:36 |
| 8. | «Ми — хлопці з Бандерштадту» | 5:29 |
- Примітки
- напис на звороті конверта LP — «Червоно-сіре» (англ. Red-Grey), на наклейці — «Червона фіра».
- написи на звороті конверта та наклейці LP — «Ми — хлопці з Бандерштату»
Учасники запису[ред. | ред. код]
- Аранжація — Брати Гадюкіни
- Сергій Кузьмінський — спів, йоніка, устна гармоніка, перкусія, орекстровий бубен
- Андрій Партика — гітара, устна гармоніка, стрічковий ревербератор
- Ігор Мельничук — бас-гітара, підспів
- Михайло Лундін — ударні, підспів
- Павло Крохмальов — йоніки
- Мідна група підтримки (пиво, баби і папіроси):
- Олег Качечка — трубка
- Богдан Ватащук (Мордент) — тромбон
- Степан Коваль (Зьома) — саксофон
- Продюсерство — Брати Гадюкіни
- Директор групи — Олена Мархасева
- Екзек'юців продюсер: Юрій Яковлев
- Дизайн — Юрій Жигун
- Тексти — А. Партика (треки 6), С. Кузьмінський
- Музика — І. Мельничук (треки 6, 7), А. Партика (треки 6), Брати Гадюкіни (треки 1, 5), С. Кузьмінський (треки 2—4, 7, 8)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гурт. Офіційний сайт Братів Гадюкіних. Офіційний сайт Братів Гадюкіних (англ.). Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Гурт «Брати Гадюкіни» про фестиваль «Червона Рута-89» #shorts (uk-UA) , процитовано 12 березня 2024
- ↑ Брати Гадюкіни – Всьо Чотко!. Discogs.
- ↑ а б в Євтушенко, Олександр. БРАТИ ГАДЮКІНИ | Українська музика та сучасна рок-культура. Рок-антологія «Легенди химерного краю». Процитовано 20 березня 2024.
- ↑ К 25летию независимости мы заморочились и создали список самых интересных виниловых лейблов Украины. Enjoy!. Facebook - Vinyl Grooves. 24 серпня 2016. Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Звідки в українців взявся червоно-чорний прапор?. Провсе (укр.). 1 листопада 2022. Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Пам'яті Сергія Кузьминського. texty.org.ua (укр.). 2010. Процитовано 21 березня 2024.
- ↑ а б Брати Гадюкіни – Ми - Хлопці З Бандершtаtу. Discogs.
- ↑ а б в г Горобчук, Богдан-Олег (10 серпня 2021). 30 альбомів України: найкраща наша музика часів незалежності | Новини Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Хіпстери-трикстери 30-х. Хто такі батяри, через яких сваряться у Львові. tvoemisto.tv. Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ А-Ку. БРАТИ ГАДЮКІНИ - "Ми - Хлопці З Бандерштадту". "Rock Fuzz" (СПб) №9'1993. Процитовано 20 березня 2024.
- ↑ Ятель, Катерина (20 лютого 2019). 12 улюблених пісень гурту Брати Гадюкіни – за версією LiRoom. Лірум (укр.). Процитовано 20 березня 2024.
- ↑ Шостак, Геннадий. БРАТИ ГАДЮКІНИ - "Краще" | Рецензии | Наш НеФормат. www.nneformat.ru. Процитовано 20 березня 2024.
- ↑ Межва, Леся (3 листопада 2013). У Львові відкрився "Бандерштат". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Бандерштат 2022 - фестиваль українського духу. 5-7 серпня - Луцьк. Купити квитки на Бандерштат. Бандерштат 2022 - фестиваль українського духу (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
|
