Емін Микита Осипович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Микита Осипович Емін
Народився	1815(1815) Ісфахан, Персія
Помер	13 грудня 1890(1890-12-13) Москва, Російська імперія
Поховання	Вірменське кладовище (Москва)
Країна	Російська імперія
Національність	вірмени
Діяльність	філолог, історик, педагог, перекладач
Alma mater	Лазаревський інститут східних мов (1834) Імператорський Московський університетd
Галузь	історія, вірменознавство
Заклад	Лазаревський інститут східних мов Q19819669?
Нагороди
Емін Микита Осипович у Вікісховищі

Мкртич (Микита Осипович) Емін (1815, Ісфахан — 13 грудня 1890, Москва) — вірменський історик, філолог, вірменознавець.

Біографія

Народився у 1815 році в Ісфахані в Персії. Дитячі роки провів в Індії, зокрема, в місті Калькутта, де отримав початкову освіту в так званому «Людинолюбному училищі». Під враженням від розповідей родича вирішив відправитися до Росії, і весною 1829 року поїхав з Калькутти на кораблі, що прямував до Стокгольму. Дорогою побував в Азії, Африці і Європі.

Прибувши до Москви, вступив до Лазаревського інституту східних мов. Добре володіючи вірменською, перською і англійською мовами, почав вивчати російську мову, яку за 6 років опанував на високому рівні. Після переведення на філософський факультет Московського університету, у 1936 році почав перекладати на російську мову «Історію літератури середніх віків» Вільмена, цей переклад приніс йому першу відомість в літературних колах. Після завершення навчання почав викладати вірменську мову в Лазаревському інституті. З цього часу також вів численні дослідження з історії, археології і етнографії Вірменії, і загалом Сходу (писав вірменською, російською і французькою мовами).

У 1850 році обійняв посаду інспектора Лазаревського інституту, з якої пішов у 1861 році й залишився професором інституту. Надалі обійняв посаду директора спершу Володимирської, згодом 5-ї Московської гімназії. З початку 1880-х років лише викладав в Лазаревському інституті.

Був членом Паризького азіатського товариства, Товариства любителів духовної просвіти, Любителів російської словесності, Імператорського московського археологічного товариства, почесним членом Московського університету, Товариства любителів природознавства та ін.

Помер в Москві 13 грудня 1890 року.

Наукові дослідження

Є автором низки досліджень, присвячених історії Вірменії і вірменській літературі:

• «Начерк релігії язичницьких вірмен» (1864),
• «Начерк історії вірменської східної церкви» (1864),
• «Мойсей Хоренський і стародавній епос вірменський» (1881).

Переклади

Переклади російською мовою з вірменської:

• «История Армении Моисея Хоранского» (М., 1858)
• «Всеобщая История» Степаноса Таронского (М., 1864)
• «Всеобщая история» Вардана Великого (М., 1864)
• «Синодальное слово Нарсеса Ламбронского» («Православное Обозрение», 1865, № 6, стр. 131–197)

Література

• «Русские Ведомости», 1890, № 348, некролог.
• «Новости и Биржевая Газета», 1890, № 351, некролог, стр. 2; за 1891 г., № 7, некролог.
• «Всеобщий календарь» на 1892 г., некролог, стр. 535.
• «Русский календарь» на 1892 г., некролог, стр. 380.
• «Исторический Вестник», 1891, т. XLIII, март, некролог, стр. 897.
• «Исторический очерк Лазаревского института восточных языков», М., 1863, стр. 75, 76, 78, 81, 104, 133, 130.
• «Книжный Вестник», 1862 г., № 1, стр. 6; 1864, № 7, стр. 137.
• Гр. Халатьянц, «Празднование пятидесятилетнего юбилея учено-педагогической деятельности Н. О. Эмина», Москва, 1887 (тут також наведено докладний перелік праць).
• Гр. Халатьянц, «Два армениста», в сборнике «Братская помощь армянам» (М., 1898).

Джерела

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
• Е. Ястребцев. Эмин, Никита Осипович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Большая биографическая энциклопедия, 2009 (рос.)