Млинологія
Млинологія (лат. molīnologia, походить від molīna — «млин» та грец. λόγος — «слово, вчення»; англ. molinology) — наукова дисципліна покликана вивчати млини та інші механічні пристрої та споруди, що використовують кінетичну енергію води і вітру для приведення в дію зернопереробного, лісопильного, валяльного, насосного, меліоративного, ковальського, сукновального або іншого обладнання (відомо понад сто функцій). Млинологія має свій науковий апарат, термінологію, наукові видання («The international molinologi», «Le Monde des Moulins» та ін.). Ця галузь об'єднує різних за фахом дослідників[1], як-от краєзнавців, істориків, архітекторів, музейників, етнографів, фольклористів, археологів, мистецтвознавців — та в першу чергу просто людей, небайдужих до такої складової культурної спадщини, як млини і млинарство. Назва цієї дисципліни походить від українського слова «млин». Млинологія ставить за мету дослідження традиційних млинарських механізмів, що є важливою частиною світової історії й цивілізації, які були приречені на занепад через сучасні технічні та економічні тенденції.
У світі існує чимало національних та регіональних млинарських асоціацій, а вже понад 50 років активно діє Міжнародне млинологічне товариство (The International Molinological Society, TIMS), що включає понад 500 членів у більш як 30 країнах на п'яти континентах, видає два наукові періодичні видання і проводить щочотирирічні міжнародні симпозіуми, один з яких пройшов у кінці серпня 2019 року у Берліні. Україна була представлена на ньому заочно — виданим за підтримки УКФ випуском «Українського млинологічного журналу», всі статті та ілюстрації якого анотовано англійською мовою з розрахунку на широку міжнародну аудиторію.
Історія[ред. | ред. код]
Традиційні млини відігравали важливе економічне значення протягом багатьох століть у країнах Європи й, зокрема, в Україні, яка здавна славилася своїми землеробськими та млинарськими традиціями. Проте поступово більш сучасна техніка витіснила їх із ужитку за винятком деяких ізольованих місць. Досить швидке зникнення традиційних млинів в різних країнах світу викликало спроби врятувати і зберегти ті млини, що уціліли[2].
Млинологія в Україні[ред. | ред. код]
Актуальність дослідження різних млинів полягає в тому, що в Україні останніми роками також спостерігається зростання пізнавального інтересу з боку фахівців різних спеціальностей (істориків, етнографів, археологів, економістів, екологів, архітекторів, музейних працівників) до традиційного млинарства. Дослідження традиційних народних млинів (ручних жорен і ступ, кінних топчаків, водяних і вітряних млинів) — нова для України галузь в історичній науці. Вітчизняне млинарство не було ще окремим напрямком наукових досліджень, хоча багато фахівців у різний час тією чи іншою мірою торкалися у своїх розвідках цієї теми. Окрім кількох розвідок, вітчизняними історіографами не підготовлено ґрунтовних млинологічних студій.
В Україні існує Українська млинологічна асоціація (УМА), яка займається млинологією. УМА входить до Міжнародного млинологічного товариства[3] (ММТ).
Діючі млини в Україні[ред. | ред. код]
- У Карпатах, а саме в Закарпатській області в селі Лисичово є діюча кузня «Гамора» з водяним колесом-млином. Цей водяний млин і досі діючий, і використовується як кузня ось вже більше 250 років. Водяне колесо за один оберт рухає 150 кілограмовий молот та вдаряє 18 разів. Раніше на кузні працювало 15 ковалів, працюючи у 3 зміни. Біля кузні кожен рік проходить вестиваль ковалів «Гамора-фест».
Див. також[ред. | ред. код]
- Водяний млин
- Припливний млин (англ. Tide mill)
- Вітряк
- Кінський млин — млин з кінним приводом
- Наплавний млин
- Ступальний млин — рання версія сучасного м'язового тренажера — бігової доріжки.
- Топчак
- Жорна
- Жорно
- Мельник — прізвище
- Міжнародний музей вітряків і водяних млинів[ru]
- Млин (подрібнювач)
- Мельниця
- Круподерня
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Спецномінація «Млини». Вікі любить пам'ятки (укр.). 30 серпня 2019. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
- ↑ Міжнародне Млинологічне товариство (TIMS) й Українська млинологічна асоціація, їх роль в ідентифікації джерел з. StudFiles (рос.). Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
- ↑ Home. www.molinology.org. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Млини |
- Лавріненко Н. П. Вітряний млин оживає // День. — №"192. — 7.11.2007 р.; Лавріненко Н. Млини годували хлібом наших предків, а тепер дають духовну їжу нам… // Козацький край. — № 3. -12.03.2012 р. — С. 6; Лавріненко Н. П. Столітній велет може зникнути // Черкаський Край. — 21.12.2005. — С. 7.
- Присяжнюк Ю. Перші наукові читання «Історія українського традиційного млинарства» (Черкаси, 15-17 жовтня 2009 р.) / Ю. Присяжнюк, Н. Лавріненко // Вісник Черкаського університету. — Вип. 160/161. — С. 243—245.
- Український млинологічний альманах: історія, етнографія, культура: наук. ілюстр. альм. Спецвип. Історія українського традиційного млинарства: матеріали Першої міжнар. наук. конф., Черкаси, с. Вереміївка Черкас. обл., 15 — 17 жовт. 2009 р. / Укр. млинол. асоц., Приват. іст.-етногр. музей «Козац. землі України», [наук. ред. Н. Лавріненко]. — К.: Оболонь, 2014. — 199 с.
- Шутка І. Чому цінні млини і навіщо їх зберігати: в Університеті відбулася конференція «Українські млинологічні студії» // Аудиторія. — 2.09.2016.