Моана Каркассес Калосіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моана Каркассес Калосіль
Прапор
Прапор
 Прем’єр-міністр Вануату
з 23 березня 2013 року
Президент: Іолу Абіл
Попередник: Сато Кілман
 
Народження: 27 січня 1963(1963-01-27) (61 рік)
Таравао, Французька Полінезія
Країна: Вануату
Партія: Зелена Конфедерація

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Моана Каркассес Калосіль (нар. 28 січня 1963[1]) — політичний діяч, прем'єр-міністр Вануату з березня 2013 року. Він перший з натуралізованих громадян країни, який став прем'єр-міністром.[2][3]

Життєпис[ред. | ред. код]

Каркассес народився 27 січня 1963 року на Таїті.[1] Його мати була етнічною таїтянкою.[1] Його батько-француз походив з Каркассонна, що у Південній Франції.[1]

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Займав пост міністра закордонних справ в уряді Едуарда Натапеї з 2003 до 2004 року. Після парламентських виборів 2004 року він зайняв пост міністра фінансів в уряді Сержа Вохора. Йому вдалось зберегти свою посаду, коли того ж року уряд очолив Гам Ліні. Каркассес залишався на посаді до 14 листопада 2005, коли Ліні звільнив його з невідомих причин. З грудня 2009 до грудня 2010 року займав посаду міністра внутрішніх справ та міністра праці в уряді Едуарда Натапеї. З грудня 2010 до червня 2011 займав пост міністра фінансів та економічного розвитку в уряді Сато Кілмана.

Він є членом Партії зелених Вануату (Зелена Конфедерація), до лав якої він вступив у листопаді 2005. З того часу він став лідером опозиції.

У грудні 2008 року його та ще одного члена парламенту, Ральфа Регенвану, було заарештовано на 24 години за звинуваченням: «переховування та допомога ув'язненим», «опір поліції» та «співучасть у злочині» під час втечі 30 бранців з центральної в'язниці у місті Порт-Віла. Хоча Регенвану зізнався, що знав про план втечі та надавав допомогу в переховуванні втікачів, наразі є незрозумілою роль Каркассеса у зазначених подіях.[4] Їх було звільнено умовно, й вони постали перед судом у лютому 2009 року.[5][6]

У вересні 2009 року Верховний суд країни зняв усі звинувачення з обох політиків.[7]

У грудні 2009 року Каркассес вийшов з опозиції та приєднався до уряду Натапеї, ставши міністром внутрішніх справ та міністром праці.[8][9] На цій посаді він закликав молодь йти працювати на село, а не прагнути до столиці. Таким чином він намагався боротись із безробіттям.[10]

У грудні 2010, коли уряд Натапеї було відправлено у відставку в результаті вотуму недовіри, Каркассес підтримав Сато Кілмана, в результаті чого отримав пост міністра фінансів та економічного розвитку в новому уряді.[11][12] Втім, Кілману також було висунуто вотум недовіри 24 квітня 2011, тоді ж свій пост втратив і Каркассес.[13] Уряд було відновлено за три тижні, 13 травня, коли апеляційний суд скасував результати виборів.[14] Такий стан справ зберігався протягом місяця: 16 червня Верховний суд визнав прем'єрство Кілмана недійсним, і Каркассес втратив свою посаду вдруге.[15] 26 червня парламент відновив Кілмана на посту глави уряду, і Каркассес був відновлений на своїй посаді.[16]

Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]

Після виборів 2012 року він зберіг за собою місце в уряді.[17] Трохи згодом парламент обрав Каркассеса на пост прем'єр-міністра, набравши 52 голоси проти 34.[18] Він став першим іноземцем, хто зайняв пост прем'єр-міністра Вануату, що дало привід його опонентам наполягати на тому, що Каркассес не може обіймати пост глави уряду країни.[19]

На пост міністра закордонних справ Каркассес призначив, Едуарда Натапеї. Протягом перших кількох днів функціонування нового уряду було відкликано близько десяти дипломатів з аргументацією, що вони не пройшли повної процедури призначення на посади.[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Samoa Conference "Fostering Inclusive Growth and Building Resilience" Moana Carcassés Kalosil- Minister of Finance, Vanuatu biography (PDF). International Monetary Fund. 23 березня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2021. Процитовано 14 вересня 2013.
  2. ↑ Vanuatu parliament elects new prime minister. Radio Australia. 25 березня 2012. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
  3. ↑ Vanuatu parliament elects new prime minister. Australia Network. 24 березня 2012. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
  4. ↑ «Carcasses and Regenvanu charged» [Архівовано 25 грудня 2008 у Wayback Machine.], Vanuatu Daily Post, 23 грудня 2008
  5. ↑ «Deux députés du Vanuatu comparaissent aujourd'hui devant la cour de première instance» [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.], ABC Radio Australia, 6 лютого 2009
  6. ↑ «Magistrate refuses application to strike out MPs’ case» [Архівовано 17 березня 2011 у Wayback Machine.], Vanuatu Daily Post, 4 лютого 2009
  7. ↑ Vanuatu Politicians cleared of charges relating to prison break. ABC Radio Australia. 29 вересня 2009. Архів оригіналу за 25 травня 2010. Процитовано 14 вересня 2013.
  8. ↑ Vanuatu speaker’s post at centre of parliamentary vote. Radio New Zealand International. 8 грудня 2009. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 14 вересня 2013.
  9. ↑ Composition of Cabinet [Архівовано 12 січня 2010 у Wayback Machine.] на сайті парламенту Вануату
  10. ↑ Vanuatu labour minister advocates return to agriculture. Radio New Zealand International. 10 лютого 2010. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 14 вересня 2013.
  11. ↑ Vanuatu’s Natapei ousted in no confidence challenge. Radio New Zealand International. 2 грудня 2010. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
  12. ↑ Cabinet of Vanuatu [Архівовано 9 березня 2013 у Wayback Machine.], CIA, 20 грудня 2010
  13. ↑ New look Vanuatu government sworn in. Radio New Zealand International. 25 квітня 2011. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
  14. ↑ «Vanuatu Court decision results in change of government» [Архівовано 2012-08-30 у Wayback Machine.], ABC Radio Australia, 13 травня 2011
  15. ↑ Vanuatu Court rules Kilman election void, reinstates Natapei as interim PM. Radio New Zealand International. 16 червня 2011. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
  16. ↑ Vanuatu’s new PM reinstates cabinet. Radio New Zealand International. 27 червня 2011. Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 14 вересня 2013.
  17. ↑ «Opposition 28, Government 21» [Архівовано 23 березня 2013 у Wayback Machine.], Vanuatu Daily Post, 21 березня 2013
  18. ↑ «Vanuatu MPs select Greens’ leader as new prime minister», Radio New Zealand International, 23 березня 2013
  19. ↑ «Tahitian-born Moana Carcasses Kalosil has been elected to Vanuatu's top post, ending a tumultuous few days of politics.» [Архівовано 25 березня 2013 у Wayback Machine.], AAP, 24 березня 2013
  20. ↑ «Watchdog applauds clean-out of Vanuatu's diplomatic sector» [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.], Radio New Zealand International, 13 червня 2013

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Моана_Каркассес_Калосіль&oldid=36846374