Мобінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мо́бінг, іноді Моббінг (від англ. mob — юрба) — систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитета, форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі, зазвичай з метою його звільнення.

Уперше явище описано на початку 80-х рр. XX ст. Німецький фахівець в галузі індустріальної психології Хайнц Лейманн після проведених досліджень у скандинавських країнах описав мобінг і охарактеризував його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або декількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї.

Форми вияву мобінга[ред.ред. код]

Інструменти мобінгу —

  • утаювання позитивної інформації про особу,
  • ізоляція жертви в колективі,
  • обливання брудом , свідоме і систематичне, розповсюдження принизливих пліток,
  • безперестанна і негативна критика,
  • висміювання,
  • окрики (часто прилюдні і немотивовані),
  • доноси керівництву, тривалі наклепи
  • підступне заохочення на бік агресорів керівництва тощо.

Ескалація цькування[ред.ред. код]

Мобінг особливо розповсюджений в середовищі офісних працівників. Процес виживання містить у собі п'ять фаз: перша — наявність тривалого й недозволеного конфлікту, друга — агресивні дії й ворожі відносини. На третій фазі в конфлікт утягується керівництво й інші співробітники, переслідуваний піддається наклепу. На четвертій фазі на робітника ставиться клеймо, і насамкінець — звільнення.

Профспілки німецької корпорації IG Metall установили, що в 33% випадків нападником є керівництво. Підлеглий допускає спровоковані помилки, які гіперболізуються й представляються як такі, що майже звели фірму до катаклізму.

Вивчення проблеми цькування[ред.ред. код]

У книзі «Насильство на роботі» («Violence at Work»), виданою Міжнародною організацією праці (ООН) в 1998 р. мобінг наводиться в одному переліку з вбивствами, зґвалтуваннями й пограбуваннями. Пояснення цьому таке: необразливий на перший погляд у порівнянні з іншими видами фізичного насильства мобінг іноді закінчується у жертви зведенням рахунків з життям.

У розвинених капіталістичних країнах поступово привчаються протистояти мобінгу легітимними методами. У січні 2002 р. Франція ввела антимобінговий закон. У канадській провінції Квебек і в Колумбії прийняте законодавство проти агресії на робочому місці. А Німеччина визнала, що мобінг створює умови, які призводять до різних захворювань. У Швеції керівники підприємств повинні так організувати працю, щоб запобігти й не допустити психологічного терору на робочому місці. З появою ознак мобінгу роботодавець зобов'язаний вжити контрзаходи.

Заздрість і цькування в школі[ред.ред. код]

Найбільш вразливі до цькування діти і школярі. Недостатня соціалізація дітей і школярів провокує їх на цькування картавих, ліворуких, дітей з поганим зором, слабких від природи, дітей із заїканням, з ознаками хвороби на обличчі і відкритих частинах тіла тощо.

Цькування майже гарантовано дітям і підліткам що мають дві або комплекс фізичних вад. Про постійне цькування у підлітковому віці згадував у мемуарах всесвітньо відомий театральний режисер і педагог Корогодський Зіновій Якович, слабкий, картавий і ліворукий. Корогодський протиставив цькуванню самоосвіту, наполегливість у засвоєнні нового, допомогла і любов до театру, котру рано пізнав. (Де тепер ті, що цькували картавого і ліворукого Зіновія, і яке місце виборов собі театральний режисер з часом ?) Про цькування в школі згадував і письменник Дмитро Биков, котрий, однак, не був ні картавим, ні ліворуким. Столичний московський клас, де він навчався, був повен заздрісників, що не прощали Бикову успішного навчання і яскравих, непересічних здібностей.

Діти і підлітки ближче до природного егоїзма і жорстокості, ніж свідомі дорослі. Є чимало дітей і підлітків, що не пізнали совісті і співчуття до ближнього. Тому конфлікти у дітей і цькування жертв мають характер маломотивований і невиправданий з висоти досвіду і логіки дорослих.

Цькування у підлітків особливо небезпечні через незавершений процес входження у світ дорослих. Вікова психологія підлітків потребує теплих і дружніх стосунків з однолітками, базується на копіюванні в одязі, в поведінці, у відповідності першій шкалі цінностей, в прагненні мати в шкільному оточенні авторитет, найкращого друга. Підліткова жертва цькування автоматично позбавляється цього важливого комплекса, що приводить до психологічних травм, пригніченості, ігнорування школи, процес дорослішання уповільнюється і набуває непередбачуваностей чи хвороб. Підлітки часто не здатні самотужки розв'язати конфлікт з однолітками і це проблема вчителів, шкільних психологів і батьків (якщо ті прагнуть бути авторитетами хоча би для власних дітей). Забагато батьків, що не люблять власних дітей і не піклуються про власний авторитет.

Важливим фактором, провокуючим цькування, була і залишається заздрість. Її відносять до базових емоцій людини, тобто вона повсюдна, неважливо — відкрита чи прихована. Яскраві вияви цькування — слабкосилих, неспортивних відмінників, неагресивних «ботаніків» з боку підлітків без здібностей, без доброї пам'яті, дітей з проблемних родин і холодних до них батьків. Цькування в навчальних закладах посилюються у періоди суспільних і державних негараздів, в періоди економічних криз і різких розмежувань за грошовим станом і добробутом. Завжди є особи з підвищеними самооцінками, що мало що роблять, але вважають себе ображеними успішністю інших. Успішний стає жертвою наклепів, спроб приниження його здібностей і авторитета, доносів, спроб крадіжок його особистих речей чи їх пошкодження, іноді крадіжок його грошей тощо. Особливу увагу слід приділяти особам з кримінальним минулим, з психічними збоченнями і агресивним. Власну нікчемність ці особи виміщають на здібних і неагресивних. Мала помилка чи незнання чогось стають приводом для цькування і самоствердження з боку прихованого злочинця і психопата.

Підліткові і жіночі конфлікти найбільш небезпечні, бо йдуть на тлі відкритих і нічим не стриманих емоцій.

Профілактичний захід: збори всієї інформації про школу, куди ходитиме ваша дитина.

Виведення підлітків з ситуації цькування[ред.ред. код]

  • Обов'язково сповістити вчителів про цькування
  • Хвалити власних дітей за їх малі перемоги
  • Налякати агресорів карами і зустрічати дитину після школи (не чекайте хвороби у дитини!)
  • Виграють підлітки, здатні повноцінно спілкуватись з школярами різного віку чи мудрими дорослими
  • Контроль за дівчатками на випадок зґвалтувань і неочікуваних вагітностей у 12-14 річних
  • У випадку невиправної ситуації — перевести підлітка у нову школу (підліток дорожчий за його школу!)
  • Зниження авторитета ініціаторів цькування у очах підлітка, у них же свої недоліки
  • Обов'язкові консультації у підліткового психолога, при необхідності лікування заспокійливими засобами

Виведення дорослих з ситуації цькування[ред.ред. код]

  • Спроби порозумітися, чого претензії і що стоїть за цим в колективі
  • Увага до співпрацівників (розпізнати, з якого боку ініціатива цькування)
  • Зниження авторитета атакуючих у власних очах
  • Консультації у психолога чи юриста
  • Лікування заспокійливими засобами
  • Виведення власної свідомості на поле радощів вдома (заспокійлива і мелодійна музика, хобі, розпитування тих, хто перебував у тій же ситуації, обов'язкове використання їхнього досвіду)
  • Звільнення і пошук нового робочого місця (робіт може бути декілька, а життя і здоров'я одне)
  • Увага до керівництва (чи не з їх боку ініціатива цькування). Відомі випадки, коли ваш керівник прихований алкоголік, наркоман в минулому або важко хворий. В одному колективі був керівник прихований алкоголік. Він домагався звільнення молодих чоловіків і давав позови до суду з небувалою наполегливістю. Помер від алкоголізму, тоді як звільнені живі і працюють в інших закладах. У керівника були ревнощі алкоголіка і розлади особистості. За часів СРСР покарати такого не було можливості.

Посилання[ред.ред. код]


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.