Мова жестів північноамериканських індіанців
Мова жестів північноамериканських індіанців — універсальний засіб спілкування, що був винайдений індіанцями Великих Рівнин, які говорили різними мовами. Включала близько 500 знаків, які зображувалися певними рухами рук, положенням голови та виразами обличчя.
Історія та географія[ред. | ред. код]
Конкретний час виникнення жестової мови північноамериканських індіанців не відомий. Європейці, що вперше з'явилися на Великих Рівнинах, уже стверджували про використання індіанцями мови жестів [1]. Це підтверджують записи Кабеса де Вака у 1527 році та Васкеса де Коронадо у 1541 році.
.png)
Ця мова була зрозумілою представника десятків народів та племен на величезній території в 2,6 млн км² від прерій Альберти на півночі до Ріо-Гранде на півдні, від Міссісіпі на сході до Невади та Орегону на заході. У часи освоєння Дикого Заходу його знало чимало білих торговців, скупщиків хутра та траперів. Більшість індіанців вважала, що мову жестів винайшли кайова, адже саме вони були найбільш обізнані у використанні жестової мови, водночас найменш обізнаними були найбільш віддалені від кайова племена. Хоча найбільш імовірно, що високий рівень знання жестової мови кайова був зумовлений тим, що це плем'я мешкало на географічному перехресті: команчи, ліпани та тонкава — на півдні, сіу, кроу, східні шошони, чорноногі та інші — на півночі. Кайова були посередниками між племенами у справах і війни, і миру, тож по необхідності були розповсюджувачами мови жестів, проте винайдення цієї мови саме ними не є однозначним. Мова жестів широко розповсюдилася у преріях і на час появи білих людей ця мова вже була швидким та віртуозним замінником словесного мовлення.
У 1885 році мовою жестів користувалося більше 110 тисяч індіанців з племен сіу, шеєнів, чорноногих, арапахо та кайова.[2] Офіцер армії США Вільям Кларк, що цікавився звичаями та культурою індіанців прерій, описав мову жестів північноамериканських індіанців у своїй книзі «Індіанська мова жестів» (англ. The Indian Sign Language), яка була опублікована у 1885 році.
Але сьогодні існує вже не так багато людей, які знають мову жестів північноамериканських індіанців.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wurtzburg, Susan, and Campbell, Lyle. North American Indian Sign Language: Evidence for its Existence before European Contact. International Journal of American Linguistics, Vol. 61, No. 2 (Apr., 1995), pp. 153-167.
- ↑ Tomkins, William. Indian sign language. [Republication of "Universal Indian Sign Language of the Plains Indians of North America" 5th ed. 1931]. New York : Dover Publications 1969. (p. 7)
- ↑ Ethnologue report for Plain Indian Sign Language. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 23 січня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Newell, Leonard E. (1981). A stratificational description of Plains Indian Sign Language. Forum Linguisticum 5: 189-212.
- "Sign Language Among North American Indians Compared With That Among Other Peoples And Deaf-Mutes," First Annual Report of the Bureau of Ethnology to the Secretary of the Smithsonian Institution, 1879-1880, Government Printing Office, Washington, 1881, pages 263-552 [Архівовано 24 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Clark, William Philo. 1885. The Indian Sign Language [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- "Indian" Sign Language Dictionary [Архівовано 13 лютого 2006 у Wayback Machine.]
