Мови Білорусі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

За даними перепису населення 2009 року, більшість населення — 5058,4 тис. (53,2 %) назвали білоруську мову рідною. Це на понад 20 % менше, ніж під час перепису 1999 року, коли білоруську мову назвали рідною 73,6 %. Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1 % населення, російську — 49,8 %. Серед сільського населення — 79,7 % та 17,7 % відповідно.

Розподіл населення Білорусі
за рідною мовою[1]
Регіон Білоруська Російська
Брестська обл. 53,7% 42,6%
Вітебська обл. 52,6% 44,2%
Гомельська обл. 54,6% 41,8%
Гродненська обл. 59,2% 36,1%
м. Мінськ 35,2% 52,6%
Мінська обл. 69,4% 27,5%
Могильовська обл. 55,1% 41,9%
Білорусь 53,2% 41,5%


Розподіл населення Білорусі
за основною розмовною мовою[2]
Регіон Білоруська Російська
Брестська обл. 26,7% 70,1%
Вітебська обл. 22,4% 73,2%
Гомельська обл. 22,7% 72,0%
Гродненська обл. 35,1% 56,5%
м. Мінськ 5,8% 82,1%
Мінська обл. 38,9% 56,0%
Могильовська обл. 19,6% 76,5%
Білорусь 23,4% 70,2%
Населення Білорусі за рідною мовою
Все населення
Міське населення
Сільське населення
Населення Білорусі за розмовною мовою
Все населення
Міське населення
Сільське населення

Більшість людей (70,2%) назвали мовою, якою розмовляють вдома — російську. Це на 7,4% більше, ніж під час минулого перепису. Кількість людей, які назвали основною розмовною мовою білоруську скоротилось з 36,7% у 1999 до 23,4% у 2010. Серед міського населення російську, як основну розмовну мову, назвали 81,9% населення і білоруську — 11,3%. Серед сільського населення більшість назвала основною розмовною мовою білоруську — 58,7% та російську — 36,2%.[3]

Частка населення, яке вказало, що спілкується білоруською мовою вдома за переписом 2009 року
Все населення
Міське населення
Сільське населення
Частка населення, яке вказало, що спілкується російською мовою вдома за переписом 2009 року
Все населення
Міське населення
Сільське населення

Проте згідно з результатами останнього дослідження національної ідентичності, білоруською мовою постійно користується лише 6 % населення. В той час як російською постійно користується 74 %.[4] В офіційній сфері використання білоруської мови обмежене. Судочинство в Білорусі ведеться винятково російською, майже відсутнє діловодство білоруською. Наприкінці 1990-х відзначено зниження накладу білоруських видань (за 1998—1999 рр. на 27,8 %). Президент країни Олександр Лукашенко звертається до народу лише російською. В 2007—2008 рр. білоруською мовою навчалися 195.6 тис. учнів (18,4 % від загальної кількості), з них 14.7 тис. першокласників (16,7 %). Більшість білоруськомовних шкіл розташовані в сільській місцевості.[5]

У містах білоруськомовну освіту отримують лише 1,9 % учнів. В 2009—2010 рр. в містах Білорусі існували лише 34 школи з викладанням білоруською мовою. Більшість з них (19) розташовувались у Мінську та Мінській області, 5 шкіл у Гродненській області, по 3 у Брестській, Вітебській, Гомельскій областях. Найменше — лише одна школа була в Могильовській області. У багатьох містах (Брест, Могильов) білоруськомовні школи відсутні.[6]

Школи з білоруською мовою викладання у 2009/2010 н.р.
Частка учнів білоруськомовних шкіл у 2009/2010 н.р.
Частка учнів білоруськомовних шкіл серед першокласників у 2009/2010 н.р.
Зміна частки учнів білоруськомовних шкіл за 2001/2002 - 2009/2010 н.р.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://web.archive.org/web/20100911200139/http://belstat.gov.by/homep/ru/indicators/pressrel/census.php Основні демографічні та соціальні характеристики населення Республіки Білорусь за результатами перепису населення 2009 року
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересень 2010. Процитовано 11 вересень 2010. 
  3. https://archive.is/20120708042051/belstat.gov.by/homep/ru/perepic/p6.php Розподіл населення республіки Білорусь за національностями та мовами за результатами перепису 1999 року
  4. Социологи: Белорусы любят, но не отстаивают. Архів оригіналу за 7 листопад 2009. Процитовано 26 травень 2013. 
  5. [1]
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 травня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]