Мови Кіпру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мови Кіпру
Офіційна мова грецька, турецька
Національна мова Кіпрсько-грецька, Кіпрсько-турецька
Мови меншин вірменська (визнана), кіпрсько-арабська (визнана), Курбетча (невизнана)
Мови іммігрантів англійська, румунська, албанська,
Іноземні мови англійська (73%)[1], французька(11%), німецька (5%)
Жестові мови Кіпрська мова жестів
Розкладка клавіатури


Офіційними мовами Республіки Кіпр є грецька та турецька. [2]:art. 3, § 1 На Північному Кіпрі конституцією 1983 року єдиною офіційною мовою стала турецька [3]:4.5 Повсякденною розмовною мовою (народною мовою) більшості населення є кіпрська грецька мова, а мовою турецьких кіпріотів є кіпрсько-турецька. В офіційних цілях використовуються стандартні мови (стандартна новогрецька та стандартна турецька).

Три «релігійні групи» визнані конституцією; дві мають свою мову: вірменська (мова вірменських кіпріотів) та кіпрська арабська (мова маронітських кіпріотів). Іноді Курбетча, мова курбетів, кіпрських ромів, включається поряд з двома іншими в літературі, але офіційно не визнається в жодній якості [4].

Під час перепису населення Республіки 2011 року було зафіксовано 679 883 носіїв грецької мови, 34 814 англійської, 24 270 румунської, 20 984 російської та 18 388 болгарської мов із загальної кількості 840 407. Після вторгнення турецьких військ у 1974 році Кіпр фактично був розділений на дві мовно близькі до однорідності області: турецькомовний північ та грекомовний південь [3]:2.2 лише 1405 носіїв турецької мови проживають на території, контрольованій республікою. [5]

Мови Кіпру (2011)[6]
Мова
грецька (офіційна)
  
 80.9%
англійська
  
 4.1%
румунська
  
 2.9%
російська
  
 2.5%
болгарська
  
 2.2%
арабська
  
 1.2%
філіппінська
  
 1.1%
турецька (офіційна)
  
 0.2%
Інші
  
 4.3%
Невстановлені
  
 0.6%

Мови Кіпру історично впливали одна на одну; Кіпрські греки та кіпрські турецькі значні позики позичали один у одного, а кіпрська грецька допомогла сформувати фонологію кіпрської арабської мови [7]:84[8]:223

Кіпрський діалект грецької мови[ред. | ред. код]

Спочатку грецьку мову перевезли на Кіпр грецькі поселенці в 12-11 століттях до н. е. [3]:2.1 [9]. Найбільш ранній відомий кіпрський грецький напис датується бл. 1000 р. до н. е. [10] Сучасна кіпрська грецька - рідна мова кіпріотів-греків - еволюціонувала з пізнішої середньогрецької мови, під впливом мов багатьох колонізаторів острова. Помітно відрізняється від стандартної сучасної грецької мови [10], особливо своєю фонологією, морфологією та словниковим запасом, і може бути важко зрозумілою носіям інших різновидів грецької мови [11]: 1886, або навіть може бути незрозумілою для деяких. [11]:1886 [12]:26[13]:61 Має літературну традицію, яка процвітала до османського завоювання 1571 року. [14]:392

Стандартна грецька мова є мовою викладання в освіті кіпрських греків з кінця 19 століття і є мовою, що використовується в грекомовних засобах масової інформації в країні (правда, у впізнаваній кіпрській формі) [15].

Багато кіпріотів-турків традиційно (до 1974 р.) вільно нею володіли.[11]:1886

Дорожній знак за межами Піла, Кіпр грецькою (великими літерами, вгорі), турецькою (середня) та романізованої грецької (знизу)

Кіпрський діалект турецької мови[ред. | ред. код]

Кіпрсько-турецька мова, що походить з Анатолії та еволюціонувала протягом чотирьох століть, є народною мовою, якою говорять кіпріоти з османським походженням, а також кіпріоти, які прийняли іслам під час османського панування .[16] .

Кіпрська турецька мова складається з поєднання османської турецької мови та діалекту Йорук, на якому говорять у горах Тавр на півдні Туреччини. Крім того, поглинула вплив грецької, італійської та англійської мов. Кіпрська турецька взаєморозуміється зі стандартною турецькою.

Мови меншин[ред. | ред. код]

Дві мови меншин охоплюються Європейською хартією регіональних мов або мов меншин на Кіпрі, вірменською та кіпрською арабською [17].

Вірменський діалект[ред. | ред. код]

Вірмени населяли Кіпр з шостого століття нашої ери, але ще близько 9000 прибули з Туреччини на початку 20 століття, щоб уникнути Геноциду вірмен. З них більшість переїхала до інших країн. Сьогодні західно-вірменська мова викладається у вірменських школах і є першою мовою для близько 3000 людей вірменського походження в Республіці. Кіпріоти-вірмени часто є двомовними - розмовляють грецькою та вірменською мовами. [4]:507–509 У 2014 році повідомлялося, що в районах, підконтрольних Республіці Кіпр, є 668 носіїв вірменської першомовної мови (із загальної кількості 1831 кіпріотських вірмен) [18]:3

Кіпрсько-арабська мова[ред. | ред. код]

Не зовсім зрозуміло, коли арабська вперше пробилася на Кіпр, але відомо, що носії арабської мови емігрували з Леванту в кінці 12 століття нашої ери. [8]:220 Сьогодні кіпрська арабська відмирає, докладають зусилля щоб оживити її. На ній говорять приблизно 900 кіпрських маронітів, усім старше 30 років. Кормакітіс був давнім оплотом мови, але більшість маронітів переїхали на південь. [4]:507

Курбетча[ред. | ред. код]

Існує невідома кількість ромів, які говорять на Курбетчі (або Гурбетчі) - креолі зі словниковим запасом, переважно ромською та кіпрською турецькою граматикою, що мешкає на Північному Кіпрі. Курбетча не охороняється Хартією, і її мало вивчали [4]:508–509,536–537,549.

Іноземні мови[ред. | ред. код]

Володіння англійською мовою є високим (вище, ніж у багатьох інших європейських країнах), і кіпріоти, які здобувають освіту англійською мовою, можуть переключатися між кіпрською грецькою та англійською мовами. Англійські особливості на дорожніх знаках, загальнодоступних повідомленнях, в рекламі тощо [11]:1888 Англійська була єдиною офіційною мовою під час британського колоніального правління (до 1960 р.) І продовжувала використовуватися (де-факто) в судах до 1989 р. і в законодавчих органах до 1963 р. [3]:4.4 . 80,4% жителів Кіпру, як повідомляється, володіють англійською мовою на рівні L2, 10,8% французької, 4,6% німецької, 2,8% російської, та 2,0% іспанської. За даними Євробарометра, 76% жителів Кіпру знають англійську, 12% - французьку та 5% - німецьку мови [19]:6[20].

Уроки іноземних мов стають обов’язковими у віці 9 років (2008). [19]:11

Вимерлі мови[ред. | ред. код]

Плита Ідаліон, вписана в кіпрський конспект, з V століття до н. е. Табличка названа на честь Ідаліона або Ідалія, одного з десяти стародавніх кіпрських міст-королівств

Кіпро-мінойський склад та попередні мови[ред. | ред. код]

Вважається, що письмова мова вперше з'явилася на Кіпрі в 16 столітті до н. е. Із ще не розшифрованою кіпро-мінойською програмою, відгалуженням Лінійного письма А «з деякими додатковими елементами ієрогліфічної приналежності», яка була основою для пізніше кіпрського письма. [21]:109–110 Кіпромінойський словник, можливо, використовувався для написання більше однієї мови. [22]:60ff.

Аркадокіпрський та перехідний грецький[ред. | ред. код]

На давньому аркадокіпріотському діалекті грецької мови розмовляли мікенські греки, що вперше оселилися на Кіпрі в 12-11 столітті до нашої ери. Врешті-решт його змінив Койне Грек у четвертому столітті до н. Е. [4]:509, а пізніше візантійський Койне перетворився на кіпрський грецький діалект.[10]

Етеокіпріот[ред. | ред. код]

Етеокіпрська була доіндоєвропейською мовою, корінною на острові, яка конкурувала з грецькою після прибуття останньої і, зрештою, була витіснена нею до третього століття до н. е. Це було написано в Кіпрському письмі, який був прийнятий для Arcadocypriot; одна і та ж система письма використовувалась для написання обох (не пов'язаних) мов. На той час, коли ці дві мови співіснували, народи Кіпру були двомовними (і двокультурними) [21]:115–116.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SPECIAL EUROBAROMETER 386 Europeans and their Languages (PDF). ec.europa.eu. Архів оригіналу за 6 січня 2016. 
  2. ↑ The Constitution of the Republic of Cyprus. 1960. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 26 червня 2013. 
  3. ↑ а б в г Cyprus. Euromosaic III. Архів оригіналу за 18 листопада 2014. Процитовано 3 липня 2013. 
  4. ↑ а б в г д Hadjioannou, Xenia; Tsiplakou, Stavroula; Kappler, Matthias (2011). Language policy and language planning in Cyprus. Current Issues in Language Planning (Routledge) 12 (4): 503–569. doi:10.1080/14664208.2011.629113. 
  5. ↑ Population enumerated by age, sex, language spoken and district (1.10.2011) (sheet D1A). Population – Country of Birth, Citizenship Category, Country of Citizenship, Language, 2011. CYstat. June 2013. [недоступне посилання з 01.02.2020]
  6. ↑ Middle East :: CYPRUS. CIA The World Factbook. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 30 листопада 2020. 
  7. ↑ Gökçeoğlu, Mustafa; Pehlivan, Ahmet (2006). Greek in Turkish Cypriot Literature. У Kappler, Matthias. Intercultural Aspects in and Around Turkic Literatures; Proceedings of the international conference held on October 11–12th, 2003 in Nicosia. Harrassowitz Verlag. с. 83–92. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2020. 
  8. ↑ а б Borg, Alexander (1997). Cypriot Arabic Phonology. У Kaye, Alan S. Phonologies of Asia and Africa (including the Caucasus) 1. Winona Lake, Indiana: Eisenbrauns. с. 219–244. ISBN 1-57506-017-5. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  9. ↑ Steele Philippa, "The mystery of ancient Cypriot clay balls", British Academy Review, 24, 2014. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 30 листопада 2020. 
  10. ↑ а б в Joseph, Brian D.; Tserdanelis, Georgios (2003). Modern Greek. У Roelcke, Thorsten. Variationstypologie. Ein sprachtypologisches Handbuch zu den europäischen Sprachen in Geschichte und Gegenwart / Variation Typology. A Typological Handbook of European Languages. Walter de Gruyter. с. 823–836. 
  11. ↑ а б в Ammon, Ulrich; Dittmar, Norbert; Mattheier, Klaus J. та ін., ред. (2006). Greece and Cyprus. Sociolinguistics: an international handbook of the science of language and society / Soziolinguistik: ein internationales Handbuch zur Wissenschaft von Sprache und Gesellschaft. Handbooks of linguistics and communication science / Handbücher zur Sprach- und Kommunikationswissenschaft 3 (вид. 2nd). Berlin: Walter de Gruyter. с. 1881–1889. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 30 листопада 2020. 
  12. ↑ Arvaniti, Amalia (2006). Erasure as a means of maintaining diglossia in Cyprus. San Diego Linguistic Papers (Department of Linguistics, UC San Diego) (2). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  13. ↑ Terkourafi, Marina (2007). Perceptions of difference in the Greek sphere: The case of Cyprus. Journal of Greek Linguistics 8 (1): 60–96. doi:10.1075/jgl.8.06ter. 
  14. ↑ Horrocks, Geoffrey C. (2010). Greek: a history of the language and its speakers (вид. 2nd). Wiley-Blackwell. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 
  15. ↑ Arvaniti, Amalia (2010). Linguistic practices in Cyprus and the emergence of Cypriot Standard Greek. Mediterranean Language Review 17: 15–45. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2020. 
  16. ↑ Jennings, Ronald (1993), Christians and Muslims in Ottoman Cyprus and the Mediterranean World, 1571-1640, New York University Press ISBN 0-814-74181-9.
  17. ↑ Implementation of the Charter in Cyprus. Database for the European Charter for Regional or Minority Languages. Public Foundation for European Comparative Minority Research. Архів оригіналу за 7 February 2014. Процитовано 26 червня 2013. 
  18. ↑ Council of Europe (16 січня 2014). European Charter for Regional or Minority Languages. Fourth periodical presented to the Secretary General of the Council of Europe in accordance with Article 15 of the Charter. CYPRUS. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 30 листопада 2020. 
  19. ↑ а б Mejer, Lene; Boateng, Sadiq Kwesi; Turchetti, Paolo (2010). Population and social conditions. Statistics in Focus (49/2010). eurostat. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. 
  20. ↑ Europeans and their Languages [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.] - Eurobarometer, 2006
  21. ↑ а б Haarmann, Harald, ред. (1995). 5. The Cretan legacy in the East: Writing systems in the multilingual society of ancient Cyprus. Early Civilization and Literacy in Europe: an inquiry into cultural continuity in the Mediterranean World. Walter de Gruyter. с. 109–116. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 30 листопада 2020. 
  22. ↑ Steele, Philippa M. (2013). A Linguistic History of Ancient Cyprus: The Non-Greek Languages and their Relations with Greek, c.1600–300 BC. Cambridge University Press. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 30 листопада 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мови Кіпру
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мови_Кіпру&oldid=36368518