Мовна сім'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта поширення мовних сімей людства

Мовна сім'я — група мов, пов'язаних походженням від єдиної спільної мови (батьківської), тобто прото-мови. Термін «сім'я» відображає генеалогічну модель виникнення мови в історичній лінгвістиці, яка використовує метафори, що порівнює мови з людьми в їхньому генеалогічному дереві та застосовує до них методи еволюційної таксономії. Лінгвісти описують дочірні мови в межах мовної сім'ї як генетично пов'язані[1].

Мовні сім'ї[ред. | ред. код]

У сучасному світі нараховується близько 5 тис. різних мов[2]. Детально встановити їх кількість дуже важко, окремі куточки планети Земля недостатньо вивчені в лінгвістичному відношенні.

Головними мовними сім'ями на планеті виступають: індоєвропейська, китайсько-тибетська, нігеро-кордофанська, семіто-хамітська (афроазійська), австронезійська, дравідійська, алтайська, австроазійська, ніло-сахарська, кавказька, Уральська, койсанська, ескімосько-алеутська, чукотсько-камчатська мовні сім'ї[2]. Умовно виділяють недостатньо вивчені сім'ї андаманців, папуасів, австралійців-аборигенів, американських індіанців[2].

Відокремлене положення займають такі великі мови, як японська (123 млн мовців), корейська (80 млн мовців); також баскська, юкагірська, бурська та нівхська[2].

Індоєвропейська[ред. | ред. код]

Індоєвропейська мовна сім'я поділяється на 10 мовних груп (індоарійська, романська, германська, слов'янська та інші), що об'єднують близько 100 різних мов, якими розмовляє 44,8 % населення світу[2]. До найбільш поширених мов цієї сім'ї належать: англійська (450 млн мовців), гінді (260 млн мовців) і урду (70 млн мовців), іспанська (300 млн мовців), бенгальська (240 млн мовців), російська (240 млн мовців), португальська (170 млн мовців), німецька (100 млн мовців), французька (100 млн мовців), українська (понад 50 млн мовців)[2]. Лінгвісти вважають, що мови цієї сім'ї виникли на межі Південно-Східної Європи і Західної Азії на початку нашої ери і розповсюдилися від країн Західної Європи до Індо-Гангської низовини. У XVI—XIX століттях мови цієї сім'ї поширились по всіх континентах світу[2].

Сино-тибетська[ред. | ред. код]

Сино-тибетська мовна сім'я друга за кількістю мовців, нею розмовляє 22,6 % населення світу. Китайською мовою на початку 2010-х років розмовляло понад 1,3 млрд осіб. Територіально займає дуже компактну територію Східної і Південно-Східної Азії[2].

Нігеро-кордофанська[ред. | ред. код]

Мовами нігеро-кордофанської мовної сім'ї розмовляє 6 % населення світу[2]. Поширені у Африці на південь від Сахари.

Семіто-хамітська[ред. | ред. код]

Докладніше: Афразійські мови

Мовами семіто-хамітської мовної сім'ї (афроазійської) розмовляє 5,6 % населення світу[2]. Арабська мова налічує 180 мовців. Поширені у Північній Африці та на Близькому Сході.

Австронезійська[ред. | ред. код]

Мовами австронезійської мовної сім'ї розмовляє 4,9 % населення світу, індонезійська мова налічує 250 млн мовців[2]. Поширені на островах Тихого океану, Зондському аріхпелазі й Тайвані (Азія), Мадагаскарі (Африка)[2].

Дравідійська[ред. | ред. код]

Докладніше: Дравідійські мови

Мовами дравідійської мовної сім'ї розмовляє 3,9 % населення світу[2]. Приблизно 85 мов, поширених на півдні Індостану.

Алтайська[ред. | ред. код]

Докладніше: Алтайські мови

Алтайська мовна сім'я. Мови тюркських, монгольських і тунгусо-маньчжурських народів, що населяють широкий пояс в Азії від Туреччини до Кореї. Загалом 550 млн мовців.

Австроазійська[ред. | ред. код]

Австроазійська мовна сім'я об'єднує понад 150 мов, поширених у континентальній частині Південно-Східної та Південної Азії. Близько 117 млн мовців.

Ніло-сахарська[ред. | ред. код]

Ніло-сахарська поширена у Східному Судані (Африка).

Кавказька[ред. | ред. код]

Докладніше: Кавказькі мови

Кавказька мовна сім'я об'єднує приблизно 40 місцевих мов Кавказу, якими говорять 12 млн людей.

Уральська[ред. | ред. код]

Докладніше: Уральські мови

Мовами уральської мовної сім'ї говорять фінів, саамів, угорців, хантів, мансі та інші народи, що населяють північ Європи і Західного Сибіру. Загалом 22 млн мовців.

Койсанська[ред. | ред. код]

Докладніше: Койсанські мови

Койсанська мовна сім'я. Зникаюча невелика мовна сім'я народів пустельної частини півдня Африки.

Ескімосько-алеутська[ред. | ред. код]

Ескімосько-алеутська мовна сім'я. Зникаюча невелика мовна сім'я корінних народів крайньої півночі Північної Америки.

Чукотсько-камчатська[ред. | ред. код]

Чукотсько-камчатська. Зникаюча невелика мовна сім'я народів Камчатки і Чукотки. 13 тис. мовців.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (англ.) Rowe, Bruce M.; Levine, Diane P. (2015). A Concise Introduction to Linguistics. Routledge. с. 340–341. ISBN 1317349288. Процитовано 24 лютого 2018 року. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п Кузик С. П., 2002

Література[ред. | ред. код]

  • Левицький Ю.-М. Людські мови : енциклопедичний довідник у 2-х тт. — МонреальЛ., 2013. — 1755 + 245 с.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.

Посилання[ред. | ред. код]