Афанасій (Мовчанівський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єпископ Афанасій (Мовчанівський)
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Народження: 1887(1887)
с. Пархомівка Сквирського повіту Київської губернії,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть: 8 січня 1938(1938-01-08)
Сандармох (Карельська АРСР), СРСР СРСР
Священство: Єпископ Сквирський, вікарій Київської єпархії (Київський екзархат РПЦ)
Чернецтво: 1924
Єп. хіротонія: 1924

Єпи́скоп Афана́сій (у миру Я́ків Опана́сович Мовчані́вський, також Я́ків Пана́сович Молчано́вський[1]) (*1887(1887), с. Пархомівка Сквирського повіту Київської губернії — † 8 січня 1938, розстрільний полігон НКВД СРСР в урочищі Сандармох, нині в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії, РФ) — церковний діяч в Україні, архієрей Київського екзархату Російської православної церкви. Єпископ Сквирський, вікарій Київської єпархії в середині 1920-х років[2].

Жертва більшовицького терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в с. Пархомівка, нині Володарського району на Київщині в сім'ї дячка. У деяких церковних джерелах (переважно російських) вказано також місце народження с. Яраначей[3][4] Білоцерківського повіту Київської губернії (похибка в написанні, села з цією назвою на Київщині ніколи не було).

Освіту здобув у Київській духовній академії зі ступенем кандидата богослов'я. Під час навчання був регентом академічного хору (1910—1912), брав участь в упорядкуванні й комплектуванні нотної бібліотеки хору[1]. Висвячений на священика, служив у київській Введенській церкві на Подолі, потім — у Притиско-Микільській. Розлучившись із дружиною, 1924 року прийняв чернецтво з ім'ям Афанасій. Після того — єпископ Сквирський (у деяких джерелах — Сквирський і Бердичівський), вікарій Київської єпархії (таємна хіротонія в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври) — чин хіротонії здійснили єпископ Уманський Макарій (Кармазин) та єпископ Ананьївський Парфеній (Брянських)[2].

Активно боровся проти обновленців, у серпні 1924-го арештований, перебував у будинку примусових робіт. Звільнений у вересні 1925-го, після чого жив у Києві, постійно служив у Іонинському монастирі, що в урочищі Звіринець. У середині травня 1926-го висланий до Курська, потім через Москву — до Омська. У той час репресованому церковному діячеві допомагав матеріально єпископ Георгій (Делієв). Афанасій визнавав місцеблюстителем митрополита Крутицького Петра (Полянського), таємно листувався з єпископом Василієм (Богдашевським). Як стверджує історик церкви, православний богослов Лев Реґельсон, єпископ Афанасій, перейшовши в опозицію до митрополита Сергія (Страгородского), не приєднався до жодного з церковних угруповань[2].

Під час заслання знову був арештований разом з іншими архієреями, що становили опозицію митрополитові Сергію, якого вважали ставлеником більшовиків. Рішенням окремої наради при колегії ОДПУ СРСР від 26 липня 1929 року Яків Мовчанівський дістав три роки концтабору. Відбував покарання на Соловках до звільнення 1930 року. Знову засуджений 1933-го за статтею 58-10 КК РСФСР на три роки й відправлений на Соловки. У неволі 1935 року був покараний — позбавлений заліку робочих днів за весь період перебування в таборі. Після звільнення 1936 року жив у Повенці, працював інспектором санітарної служби Біломорканалу[5].

У період «єжовщини» арештований 14 жовтня 1937-го, звинувачений у тому, що систематично проводив серед в'язнів і вільного населення контрреволюційну агітацію проти керівників партії та уряду, критикував у контрреволюційному дусі заходи радянської влади[6]. Окрема трійка УНКВД Ленінградської області 19 грудня 1937-го ухвалила рішення про розстріл. Страчений 8 січня 1937 р. в урочищі Сандармох поблизу Повенецької затоки Онезького озера.

Посмертно реабілітований 14 липня 1989 року Прокуратурою Омської області СРСР (щодо репресій 1929 року)[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]