Могила Єви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

21°29′31″ пн. ш. 39°11′24″ сх. д. / 21.49194° пн. ш. 39.19000° сх. д. / 21.49194; 39.19000

Могила Єви в 1894 році.

Могила Єви або Гробниця Хавви (араб. مقبرة أمنا حواء‎ — Мукбарат умна Хавва) — археологічний об'єкт, що знаходиться в Аль-Амарія (араб. حي العمارية‎), одному з центральних внутрішньоміських районів міста Джидда Саудівської Аравії. Згідно з мусульманською традицією вшановується як поховання легендарної Хавви (Єви). За переказами, після гріхопадіння, Хавва опинилася в районі Джидди або Мекки, а Адам потрапив на Шрі-Ланку і залишив на Адамовій вершині слід, шанований буддистами як слід Будди, а шиваїтами як слід Шиви.

Саме місце могили було забетоновано релігійною владою Саудівської Аравії в 1975 році, з причини того, що паломники в порушення ісламських традицій молилися на могилі після сезону хаджа[1][2].

Історичні відомості[ред. | ред. код]

За повідомленням саудівської дослідниці Хатун Аджвад аль-Фассі (нар. 1964), Ібн аль-Факіх аль-Хамадані, перський і арабський географ кордону IX століття і X століття, повідомляв, що два друга пророка Мухаммеда, згадували про могилу Хавви.

Анжело Пеше (1864–1925), політик, мандрівник і літератор згадує могилу Хавви у своїй книзі про Джидду[3]. Він наводить найдавнішу документальну згадку про гробницю:

… у Хамдані (10 століття), який стверджує «Казали, що Адам був в Міні, коли відчув бажання побачити Єву … що Єва прийшла [до Адама] з Джидди, і що він пізнав її на Арафаті». Першим, хто говорить про гробницю Єви, що знаходиться в Джидді, є Ідрісі (сер. 12 ст.). Арабська мандрівний поет Ібн Джубайр (кін. 12 ст.), який пише як очевидець (на відміну від Ал-Ідрісі, він відправився в Джидду для паломництва) стверджує, що в Джидді «є місце, що має древній і високий купол, яке, як кажуть, було пристановищем Єви … на її шляху до Мекки.»… Ібн аль-Мужавір (13 століття), а також ж Ібн Халлікан (13 століття) проводять чіткі вказівки на могилу Єви в Джидді[4]. Ібн Батута (14 століття) ігнорує питання в цілому, а такі історики, як Табарі, Масуді та інші, стверджують, що, згідно з традицією, Єва похована в Джидді, але опускають подробиці про її могилу.

Розміри[ред. | ред. код]

План Могили Єви, виконаний Річардом Френсісом Бертоном в «Personal Narrative of a Pilgrimage to El Medinah and Meccah» (1857)

Французький географ Еміль-Фелікс Готьє (1864–1940) оцінює довжину гробниці в межах близько 130 метрів[5].

Аун ар-Рафік Паша (Шериф Мекки і Амір Хіджазу в 1882–1905) намагався знести гробницю, але це викликало суспільний резонанс. Після ар-Рафік висловився з цього приводу:

"Невже ви думаєте, що «наша мати» була настільки висока? Якщо ця дурість є міжнародною, нехай могила стоїть. "[6]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. انقسام في السعودية بشأن إزالة «مقبرة أمنا حواء», الجزيرة.نت 29 يناير 2009.
  2. Manṣūr Ibrāhīm Ḥāzimī,'Izzat ibn'Abd al-Majīd Khaṭṭāb, Salma Khadra Jayyusi, et al , 0aEnJNBD-QAC & lpg = PR13 & lr = & pg = PA295 # v = onepage & q & f = false Beyond The Dunes: An Anthology of Modern Saudi Literature. — London; New York: I.B. Tauris; New York: Distributed in the US by Palgrave Macmillan, 2006. — P. 295. — ISBN 1-4294-1859-1, ISBN 978-1-4294-1859-1, ISBN 1-85043-972-9, ISBN 978 −1-85043-972-1
  3. Pesce А. , Jiddah: Portrait of an Arabian city. — London, UK: Falcon Press, 1974. — p. 126–130. — Ix, 239 p. — ISBN 0-902675-34-6
  4. Ibn Qalaqis , Wafayāt al-a'yān wa anbā 'abnā' az-zamān (وفيات الأعيان وأنباء أبناء الزمان). / Ed. by F. Wüstenfeld. — Göttingen: Dieterichsche Universit-tsbuchhandlung, 1835–1842. — Table II. — P. 69. — n. 772 ( Карл Альфонсо Налін цитує у своєму Raccolta di scritti editi e inediti. Vol. I, L'Arabia Sa'ūdiana. / Ed. By M. Nallino. — Rome: Istituto per l'Oriente, 1939. — P. 178. — 1 v. (XII-303 p. -XXIV p. de pl .- [3] f. de cartes dont 2 dépl.). — (Pubblicazioni dell'Istituto per l'Oriente))
  5. Gautier E.-F. , Moeurs et coutumes des Musulmans. Un vol. in-8 °. — Paris: Payot, 1931. — P. 66. — 1 v. (305 p.). — (Collection de documents et de témoignages pour servir à l'histoire de notre temps)
  6. Amīn Rayḥānī Around the coasts of Arabia. — London: Constable & Co, 1930. — P. 74. — X, 364 p.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]