Могилянська Ладя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ладя Могилянська
Ladya Mohylyanska - Dmitlag - 1937.jpg
Ім'я при народженні Лідія Михайлівна Могилянська
Народилася 7 листопада 1899(1899-11-07)
м. Чернігів
Померла 6 червня 1937(1937-06-06) (37 років)
Громадянство Російська імперія, УНР, УСРР, СССР
Діяльність поет
Мова творів українська
Роки активності 1919–1937
Жанр вірш

Ла́дя Могиля́нська (справжнє ім'я Лі́дія Миха́йлівна Могиля́нська) (26 листопада 1899, Чернігів — 6 червня 1937) — українська поетеса. Дочка письменника Михайла Могилянського, сестра прозаїка Дмитра Тася.

Жертва сталінського терору.

Біографія[ред. | ред. код]

Ладя (Лідія) Могилянська народилася 7 листопада (25 жовтня за ст. ст.)1899 року в Чернігові в сім'ї відомого письменника Михайла Могилянського. Вона також сестра поета і прозаїка Дмитра Тася (Могилянського).

Навчалася в гімназії в Петербурзі, потім у Чернігівській жіночій гімназії. З 1917 року постійно жила в Чернігові. Одружилася з журналістом Віктором Коновалом, сином поета Івана Коновала (літературний псевдонім Вороньківський), українським есером.

За часів большевицького режиму закінчила 2 курси Чернігівського інституту народної освіти, працювала в комісії з вивчення історичних пам'яток Чернігівщини при губернському відділі народної освіти, збирала місцевий фольклор.

16 січня 1929 року була заарештована Чернігівським окружним відділом ГПУ УСРР. Обвинувачувалась за ст. 54-4, 54-10 Кримінального кодексу у друкуванні, розповсюдженні контрреволюційної літератури, в участі у контрреволюційній організації «Демократичний союз», яка закликала до боротьби з тодішнім ладом. Згідно з постановою колегії ОГПУ від 9 липня 1929 року засуджена до найвищої міри покарання — розстрілу, із заміною на десять років ув'язнення у таборах. Строк відбувала на Соловках і Бел-Балттаборі — на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. Звільнена достроково у 1933 році.

Удруге заарештована у травні 1937 року у справі Фіріна (Семен Григорович Фірін — начальник Дмитрівського табору НКВД) за участь у контрреволюційній терористичній організації (насправді — цілком міфічній). Рішенням НКВД і прокурора СРСР від 5 червня 1937 р. засуджена до найвищої міри покарання. Цього разу вирок виконано — Ладю Могилянську розстріляли 6 червня 1937 р. в Москві на Донському кладовищі. Там не тільки розстрілювали, а і ховали попіл тих невинно убієнних, кого спалювали в крематорії,розташованому на території кладовища.

Реабілітована 6 березня 1957 р., за справою 1929 р. — в 1990-му році.

Про Ладю Могилянську залишили спогади товариші по ув'язненню академік Дмитро Лихачов, композитор М.Черняк.

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

  • Донька — Інна Коновал. Народилась в Чернігові, під час Другої світової війни виїхала до Німеччини. Подальша доля невідома.

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютувала 1919 року на сторінках провінційної чернігівської преси. Протягом 1923–1929 років друкувалася в журналах «Життя й революція», «Нова громада» (обидва — Київ), «Літературно-науковий вістник» (Львів), «Зоря» (Дніпропетровськ), «Всесвіт», «Червоний шлях» (обидва — Харків), чернігівських газетах «Селянське життя» та ін. За життя поетеса не видала жодної збірки віршів українською мовою.

На засланні Ладя Могилянська брала участь у табірних виданнях: друкувалася в журналі «Соловецкие острова», збірниках «Музыка двух каналов», «Музыка трассы» (обидва — 1936). На будівництві каналу Москва—Волга редагувала табірну газету українською мовою «За нову людину». В журналі «Огонек» за 1935 рік серед талановитих прозаїків та поетів першою була названа Л. Могилянська на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. У видавництві КВЧ (культурно-воспитательная часть) Дмитровлага НКВС СРСР 1935 року вийшла збірка її російськомовних віршів «Два канала» (серія «Библиотека перековки» № 9). Книжку оформив художник Гліб Кун.

Література[ред. | ред. код]

  • Петрицкий Владимир. Приоткрытая тайна ГУЛАГа // Невский библиофил. — 2005. — Вып. 10.
  • П'ядик Юрій. Могилянські // Зона. — 2004. — Вип.18. — С. 187—194.
  • Федоров Николай. Канал и судьбы // Дмитровский вестник. — 2003. — 11 сентября
  • Скуратовский Вадим. Ладя Могилянская. Из полузабытых имен // Столичные новости. — 2003. — 8—14 июля.
  • Лихачев Дмитрий. Воспоминания. — СПб.: Logos, 1995. — С. 250—251.
  • Шевчук Валерій. Могилянські: забута письменницька родина України // Україна. — 1988. — № 27. — С. 8—9.
  • "Я думав,які теми були б цікаві..." Праці Григорія Кураса,спогади і матеріали про українського історика. Видавець Лозовий В.М. Чернігів - 2010