Могилянський Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Могилянський Микола Михайлович
Народився 18 грудня 1871(1871-12-18)
Чернігів, Російська імперія
Помер 1 лютого 1933(1933-02-01) (61 рік)
Прага, Чехословаччина
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРУкраїнська Держава Українська Держава
Національність українець
Діяльність Дипломат
Галузь етнографія
Відомий завдяки професор-антрополог
Alma mater Чернігівська чоловіча гімназія
Петербурзький університет
Військово-медична академія
Заклад Головний педагогічний інститут[d]
Посада Надзвичайний і Повноважний Посол Української Держави у Франції
Термін 1918
Партія Конституційно-демократична партія
Батько Могилянський Михайло Якович
Мати Максимович Марія Миколаївна
Родичі Могилянський Михайло Михайлович

Микола Михайлович Могилянський (1871, Чернігів, Російська імперія1933, Прага, Чехословаччина) — український громадський і державний діяч, український дипломат, етнограф і археограф, професор-антрополог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 грудня 1871 у Чернігові.

У 1889 р. закінчив Чернігівську чоловічу гімназію і продовжив навчання на природознавчому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету. На останніх курсах спеціалізувався в галузі географії та антропології.

Після закінченні в 1893 р. університету ще рік навчався у Військово-медичній академії.

У 1894 р. виїхав до Берліна, де слухав лекції в університеті.

Протягом 1895–1897 навчався в Парижі, в «Антропологічній школі», спеціалізувався з антропології, археології й етнографії. Його першу наукову роботу було надруковано в «Revue de I'Ecole d’Anthropologie de Paris».

Після повернення до Петербурга працював у Музеї антропології Академії наук. Водночас займався педагогічною діяльністю, в 1898-1910 рр. викладав географію в Учительському інституті та Першому кадетському корпусі.

З 1901 р. – зберігач, завідувач етнографічного відділу Російського музею, за дорученням якого неодноразово виїздив в експедиції для збирання етнографічного матеріалу.

У 1907-1908 рр. знайомився з музейною справою у Швеції, Норвегії, Данії, був присутній на відкритті «Nordeska Museet» в Стокгольмі. За своїми політичними поглядами М. Могилянський належав до ліберальної інтелігенції, був членом партії кадетів.

У 1918 року переїхав до Києва. За часів Української Держави з 20 травня 1918 року виконував обов'язки товариша державного секретаря. Обіймав посаду голови юридично-редакційної Комісії української делегації на мирних переговорах між Українською Державою та РРФСР. У вересні 1918 року призначений Гетьманом Павлом Скоропадським послом Української Держави у Франції, проте прибув до Парижу вже після встановлення в Україні влади Директорії УНР.

У травні 1920 року виїхав до Константинополя, місяць по тому – до Парижа, де став редактором журналe «Молода Україна», створив Український національний комітет. І в еміграції він продовжував свою наукову і педагогічну діяльність.

У 1921–1923 рр. викладав в Сорбоні (фр. Faculte des Sciences), в «Lyce'e Henri-IV» і «Lyce'e Janson de Sailly ».

З 1923 р. мешкав у Празі, де читав лекції в Російському педагогічному інституті імені Яна Каменського (1923–1926), в Російському народному університеті (1924–1926), Російському інституті сільськогосподарської кооперації (1926).

Був членом Російської академічної групи в Парижі та Празі. Його статті друкувались у багатьох засобах масової інформації: «Последние новости», «Руль», «Общее дело», «Сегодня», «Родное слово». «Голос минувшого», «Звено», «Архив русской революции», «Научные труды Русского народного университета в Праге», «Slavia», «Prager Presse» та ін. Чехословацький уряд виплачував ученому професорську стипендію.

Помер 1 лютого 1933. Похований на Ольшанському православному кладовищі в Празі. Могила зберегалася до останнього часу, але нещодавно її знесли через те, що минув строк оренди. Нащадки запізнилися на один рік.

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

  • Батько — Михайло Якович, закінчив юридичний факультет Університету Св. Володимира у Києві і займався юридичною практикою. Обіймав посаду товариша голови карної палати Чернігівського окружного суду.
  • Мати - Марія Миколаївна (в дівоцтві — Максимович), освічена, культурна жінка. Закінчила Левашовський пансіон у Києві та,— з відзнакою, — класи Фундуклеївської гімназії. На початку XX ст. Марія Миколаївна працювала секретарем у петербурзькому видавництві М. В. Пирожкова, що друкувало прогресивних російських і українських авторів. Померла М. М. Могилянська 14 липня 1918 р.
  • Мав Микола Могилянський двох братів та сестру. Михайло — український літературний критик і публіцист, літературознавець, науковий співробітник ВУАН і керівник Комісії для складання біографічного словника, а молодший — Петро, відомий у Петербурзі адвокат.
  • Дружина - Дружина Марія Дмитрівна. Народилась 10 листопада 1873 р. в Санкт-Петербурзі в дворянській родині.Закінчила Сорбонський університет. На початку ХХ ст. одним з найкращих навчальних закладів Петербурга вважалась приватна гімназія, серед засновників якої була М.Д. Могилянська. Вона викладала там французьку мову. За радянських часів продовжувала свою педагогічну діяльність, викладала німецьку мову в Академії мистецтв і пожежному технікумі Ленінграда. 8 березня 1933 р. був підписаний ордер на обшук в квартирі М.Д. Могилянської та її арешт. Того ж дня М.Д. Могилянську заарештували. Проходила вона по слідчій справі № 169-33 р. підпільних народницько-есерівських осередків? якими керував «Ідейно-організаційний центр народницького руху». 21 квітня 1933 р. відбулося засідання трійки ОГПУ Ленінградського військового округу, на якому М.Д. Могилянську, звинувачену за ст. 58-11 Кримінального кодексу, засудили до п’яти років ув’язнення в концтаборі. Втім, ув’язнення до концтабору замінили на висилку до Казахстану на той же термін.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]