Модельний електродвигун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Модельний електродвигун — будь-який електричний двигун, що спричиняє рух моделі (ходовий двигун). Про двигуни, що рухають виконавчі механізми, див. статтю сервомашинка.

На моделях знаходять широке вживання колекторні і безколекторні електродвигуни.

Колекторні мотори широко застосовуються на авто і судномоделях, де немає настільки жорстких, як в авіамоделізмі вимог до мінімальної маси двигуна.

На літаючих моделях широко використовуються безколекторні електродвигуни. Обмотки в такому двигуні нерухомо закріплені на статорі (нерухома частина двигуна), а ротор оснащений постійними магнітами. Комутацію обмоток в них здійснює не механічний колектор, а спеціальний електронний регулятор - драйвер. Така конструкція значно підвищує ККД мотора та дозволяє отримувати високу потужність при значно менших размірах і масі в порівнянні з колекторним мотором.

Особливості модельних електродвигунів[ред. | ред. код]

Деякі авіамодельні двигуни випускаються в зборі з редуктором.

Типи колекторних електродвигунів, що застосовуються на різних видах моделей[ред. | ред. код]

Застосування модельного електродвигуна класу 300 на кордової моделі автомобіля

По-перше, двигуни розділяються по класах залежно від розмірів (довжина корпусу в міліметрах х 10):

  • 130 клас
  • 280 клас
  • 300 клас
  • 370 клас
  • 540 клас

По-друге, бувають двигуни із закритим і з відкритим щітковим вузлом. Закритий щітковий вузол означає що двигун нерозбірний і його не можна обслуговувати. В двигунів з відкритим вузлом знімається задня кришка, можна знімати щітки і витягати ротор.

Класифікація двигунів[ред. | ред. код]

У автомоделях по спортивній класифікації двигуни бувають наступних класів:

  • Стандарт
  • Стік
  • Модифід

Аналоги бесколлекторного вузла[ред. | ред. код]

Найближчим аналогом УКД по механічній характеристиці є безколекторний електродвигун (вентильний електродвигун, в якому електронним аналогом щітково-колекторного вузла є інвертор з датчиком положення ротора (ДПР).[1]

Налаштування[ред. | ред. код]

Потужність, крутний момент, максимальні оберти залежать від кількості витків у двигуні і потужності (типові) використаних постійних магнітів. Момент і оберти також залежать від числа магнітних полюсів ротора і статора двигуна.

У спортивних класах моделей, призначених для участі в змаганнях, існує не так багато можливостей змінити характеристики двигуна, тем паче що це може бути заборонено правилами.

У авіа- і судномоделях режим роботи двигуна налаштовують підбором гвинта з такими параметрами, при яких струм через двигун не перевищує максимальний, вказаний виробником.

Обслуговування[ред. | ред. код]

Файл:FSR engine radiator.JPG
Охолодження двигуна на моделі човни

Головною небезпекою є перегрів. Ця проблема стосується в найбільшій мірі автомоделей, оскільки їх кузови часто роблять максимально закритими, аби запобігти потраплянню всередину пилу і грязі. Але при цьому до двигуна не буде припливу повітря. Охолоджується двигун металевим радіатором, що облягає його корпус, інколи встановлюється невеликий вентилятор.

У судномоделях для охолоджування двигуна використовують воду, що забирається з-за борту. Вода прокачується по металевій трубці, обернутій довкола корпусу двигуна.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Аналоги бесколлекторного вузла. Архів оригіналу за 17 червня 2020.