Модель Болдінґа — Ніколса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Модель Болдінґа — Ніколса
Функція розподілу ймовірностей
Параметри (дійсне)
(дійсне)
Для спрощення позначень нехай
, і
Носій функції
Розподіл імовірностей
Функція розподілу ймовірностей (cdf)
Середнє
Медіана замкненої форми не існує
Мода
Дисперсія
Коефіцієнт асиметрії
Твірна функція моментів (mgf)
Характеристична функція

У популяційній генетиці модель Болдінґа — Ніколса — це статистичний опис частот алелів у компонентах поділеної популяції[1]. Для частоти основного алеля p в субпопуляціях, частоти алелів відособлених за законом різноманіття Райта з індексом фіксації , розподіляються як незалежні спроби випадкових величин з розподілу

де B — бета-розподіл. Цей розподіл має середнє і дисперсію [2].

Модель створена Девідом Болдінґом і Річардом Ніколсом і широко використовується в криміналістичному аналізі профілів ДНК і в моделюванні популяцій для генетичної епідеміології.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Balding, DJ; Nichols, RA (1995). A method for quantifying differentiation between populations at multi-allelic loci and its implications for investigating identity and paternity. Genetica. Springer. 96 (1–2): 3—12. doi:10.1007/BF01441146. PMID 7607457.
  2. Alkes L. Price; Nick J. Patterson; Robert M. Plenge; Michael E. Weinblatt; Nancy A. Shadick; David Reich (2006). Principal components analysis corrects for stratification in genome-wide association studies (PDF). Nature Genetics. 38 (8): 904—909. doi:10.1038/ng1847. PMID 16862161. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2008. Процитовано 19 лютого 2009.