Мод Олофссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мод Олофссон
Maud Elisabeth Olofsson
 
Народження: 9 серпня 1955(1955-08-09)[1][2] (69 років)
Arnäs parishd, Швеція[2]
Країна: Швеція[2]
Партія: Партія центру (Швеція)
Автограф:
Нагороди:
Grand Cross of the Order of the Dannebrog Великий хрест ордена «За заслуги перед Польщею» почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мод Елізабет Олофссон (швед. Maud Elisabeth Olofsson; нар. 9 серпня 1955, Швеція) — шведська політична діячка. З 2001 по 2011 рр. очолювала Партію Центру.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 9 серпня 1955 року в Арнесваллі, але її дитинство пройшло в Гьогбюні, комуні Ерншельдсвік, Вестерноррланд.

У політиці з 1974 року; була омбудсменом молодіжної організації Центристської партії, в 1976 році була членом місцевої ради Лулео. З 1992 по 1994 рік під час правоцентристського уряду Карла Більдта, працювала радником міністра Бьорье Гьорнлунда в Міністерстві праці. З 1996 року член правління Центристської партії. З 1997 по 2001 працювала генеральним директором сільськогосподарських товариств Hushållningssällskapet в Вестерботтені. 19 березня 2001 року обрана лідером партії, змінивши Ланнарта Далеуса[3]. Після виборів 2002 року перший з 1973 року підйом Центристської партії на виборах був приписаний до так званого «ефекту Мод».[4]

Політичні погляди Олофссон пов'язані з традиційною позицією Центристської партії - шукати підтримки у сільських районах Швеції в поєднанні з правоцентристською економічною політикою. Однак це було примітно новою особливістю в історії Центристської партії, Олофссон охарактеризувала ідеологію своєї партії як соціал-лібералізм. Хоча іноді Центристська партія співпрацювала з соціал-демократами при владі, за Олофссон партія вибрала явну опозиційну роль, зміцнивши свій союз з лібералами, християнськими демократами і Помірною коаліційною партією.

Олофссон поліпшила партію, зробивши її більш відкритою для Євросоюзу і ринкового лібералізму. Брала участь у створенні альянсу «Alliansen»[5].

Перемігши на виборах 2006 року, фракція змогла сформувати новий уряд на чолі з Фредріком Райнфельдтом. Олофссон призначили заступницею прем'єр-міністра і міністром підприємництва та енергетики[6][7].

17 червня 2011 року Олофссон оголосила про свій відхід з посади лідера партії, 23 вересня 2011 року її наступницею стала Енні Леф[5]. Після виходу на пенсію вона зіткнулася з критикою після того, як стало відомо, що шведська державна енергетична компанія Vattenfall занадто багато заплатила нідерландській компанії Vattenfall Nederland в 2009 році, коли Олофссон була відповідальним міністром.

З 2012 року голова торгової асоціації «Visita».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У Олофссон немає академічної освіти, лише середня освіта.

Мод Олофссон одружена з колишнім менеджером з персоналу муніципалітету Робертсфорс Рольфом Олофссон (нар. 1948). У пари є троє дітей.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Rapport från kvinnoprojektet: Robertsfors kvinnor mot år 2000 (1992)
  • Min dröm för Sverige (2006)
  • Ett land av friherrinnor: mina rötter, värderingar och drömmar för Sverige:: (2010)
  • Jag är den jag är (2014)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Munzinger Personen
  2. а б в Sveriges befolkning 2000Sveriges Släktforskarförbund, 2020.
  3. David Arter. Архівована копія. — ISBN 978-0-7190-7047-1. Архівовано з джерела 29 квітня 2021
  4. Thomas Poguntke, Paul D. Webb. Архівована копія. — ISBN 978-0-19-921849-3. Архівовано з джерела 29 квітня 2021
  5. а б Elisabeth Elgán, Irene Scobbie. Архівована копія. — ISBN 978-1-4422-5071-0. Архівовано з джерела 29 квітня 2021
  6. Jamaica Observer Limited. Jamaica Observer. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  7. Eilperin, Juliet (2 січня 2010). With help from Sweden, 4 Northern Virginia families are 'Climate Pilots'. 0190-8286. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 21 березня 2021.
  8. Aufstellung aller durch den Bundespräsidenten verliehenen Ehrenzeichen für Verdienste um die Republik Österreich ab 1952 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2020. Процитовано 14 квітня 2021.
  9. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 29 kwietnia 2011 r. o nadaniu orderów. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 21 березня 2021.