Моздок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Моздок
Мæздæг

Location Mozdok RSO-A.png

Q4486998? Герб
Прапор Герб

Координати 43°45′00″ пн. ш. 44°39′00″ сх. д.H G O

Країна Росія Росія
Регіон Північна Осетія
Район Моздоцький
Голова

Голова поселення:

Любов Токарєва

Голова адміністрації:

Сергій Джанджаков
Дата заснування 1763
Місто з 1785
Площа 17  км²
Висота центру 130  м
Населення 39 232[1]  (2013)
Густота населення 2307.76  осіб/км²
Національний склад осетини, росіяни, кумики, вірмени, чеченці, кабардинці
Конфесійний склад православні, мусульмани
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код +7 86736
Поштовий індекс 363750
Автомобільний код 15
Код ЗКАТУ 90230501
GeoNames 524736
OSM пошук у Nominatim
Моздок. Карта розташування: Росія
Моздок
Моздок
Моздок (Росія)
Моздок. Карта розташування: Північна Осетія
Моздок
Моздок
Моздок (Північна Осетія)

Мозд́ок (ос. Мæздæг) — місто в Північній Осетії, адміністративний центр Моздоцького району.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на лівому березі річки Терек, за 92 км на північ від Владикавказа.

Історія[ред. | ред. код]

Назва поселення походить від черкеського «мез дегу» — «глухий (темний) ліс». До теперішнього часу заплавні ліси Терека зведені.

У 1759 власник Малої Кабарди Кургока Кончокін прийняв хрещення (нове ім'я — Андрій Іванов (Кончокін)) і переселився з хрестом підданими в урочище Мездогу. З числа переселенців, головним чином хрещених осетин і кабардинців, була створена горянська Моздоцька козача команда, що налічувала трохи більше 100 чоловік.

До 1763 була побудована фортеця, з 1765 місто Моздок. Його основне населення склали грузини, вірмени, черкеси, осетини, греки.

У 1770 переселення в район 517 сімей волзьких козаків і створення Моздоцького козачого полку Терського війська. У їх числі був Омелян Пугачов, який був обраний козаками військовим отаманом. Пізніше він був заарештований представниками державної влади і з 1771 по 1772 утримувався у в'язниці Моздока, звідки скоїв втечу.

У 1777 почалося створення Азово-Моздоцької укріпленої лінії, Моздоцька фортеця — найбільш східна її точка.

З 1785 повітове місто Кавказького намісництва.

У 1804 році в Моздоку проживало 1411 вірмен і 811 грузин, що становило 63% населення всього міста.[2]

З 1822 адміністративний центр Моздоцького повіту Кавказької області.

У 1823 побудований нафтоперегінний завод, перший у Росії.

29 листопада 1866 заштатне місто Моздок відраховане від Ставропольської губернії до Терської області[3].

Наприкінці XVIII — початку XIX століть Моздок був великим економічним центром регіону, але після будівництва залізниці (1870), що пройшла південніше міста, він втратив економічне значення і статус міста (до 1925 Моздок мав статус слободи).

У лютому 1944 року Моздок переданий зі складу Ставропольського краю до Північної Осетії. Під час Великої Вітчизняної війни деякий час був окупований німцями.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 2010 року населення Моздока складало 38 768 осіб[4]. З них:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов)
  2. М. Самсонадзе. Торговля в Грузии: первая треть XIX в. // Мецниереба, 1990 — С. 102(132).

    К 1800 году, например, в Кизляре жили 1622 армянина и 673 грузина, что составляло 73% всего города. В 1804 г. в Моздоке проживало 1411 армян и 811 грузин (63% населения). Значительная часть армян в эти города, несомненно, переселилась и из Грузии

    (рос.)
  3. Хроника административно-территориальных изменений, коснувшихся Ставрополье с 1785 года по настоящее время(рос.)
  4. Том4. Таблица 4. Национальный состав РСОА по муниципальным образованиям по переписи 2010 года. Архів оригіналу за 2013-08-19. (рос.)