Мойсей (поема)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мойсей
Франко І. Мойсей. Львів, 1905.pdf
Автор Франко Іван Якович
Мова українська
S: Читати у Вікіджерелах

Мойсе́й (поема) — поема Івана Франка, написана під час національно-революційних заворушень 1905 року. Це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини вождя i народу в процесі наполегливого шукання «обітованої землі», про майбутні сили мас, здатних висунути зі свого середовища в процесі революційного руху проводирів, що приведуть до перемоги.

Історія написання[ред. | ред. код]

У 1904 р. Франко побував в Італії, де його вразив шедевр Мікеланджело — скульптура Мойсей. Це стало своєрідним поштовхом для написання поеми. Писав свій твір Франко протягом січня-липня 1905 р. Пролог був написаний аж тоді, коли поему зверстали. А ідейним поштовхом до написання прологу були революційні події 1905 р. в Росії та в Україні. Франко сподівався, що революція нарешті принесе визволення українському народові. Письменника особливо хвилювало питання взаємин широких мас з тими політичними силами, які могли б очолити їхні виступи.

Жанр[ред. | ред. код]

За жанром «Мойсей» — філософська поема, яка складається з прологу і 20 пісень (роздумів). Поштовхом до створення образу Мойсея була скульптура Мікеланджело — образ біблійного Мойсея, яку побачив І.Франко, перебуваючи в 1904 р. в Італії.

Тема поеми[ред. | ред. код]

На матеріалі біблійного сюжету показати конфлікт вождя з народом. «Основною темою я зробив смерть Мойсея як пророка, непризнаного своїм народом. Ся поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні».

Ідея твору[ред. | ред. код]

Засудження зради національних інтересів та проголошення ідей служіння рідному народові.

Сюжет[ред. | ред. код]

В основу поеми Франко поклав біблійний сюжет. Він не переспівує біблійної історії, а використовує лише один її фрагмент: поет вперше ставить своїх героїв перед очі читачеві вже після сорока років їх блукання пустелею, у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної їм землі в Палестині. Саме тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтується і забуває про Божі заповіді та обіцянки. Але зі смертю Мойсея не вмерли його ідеї та наміри: Єгошуа продовжує справу пророка і провадить ізраїльтян до обіцяної землі. Наприкінці поеми Франко висловлює надію, що українців, так само як євреїв Мойсей, поведе новий молодий лідер.

Проблематика[ред. | ред. код]

  1. стосунки народу та вождя;
  2. зневіра в собі;
  3. сутність справжнього лідера;
  4. конфлікт поколінь, рабської свідомості;
  5. невміння згуртуватися → відсутність власної державності.

Франко проводить паралелі між євреями, які 40 років шукають землю обітовану, та українцями, які протягом своєї історії не можуть сформувати незалежну державу.

Особливості написання[ред. | ред. код]

Вступ написано терцинами, які вперше застосував Данте в своїй «Божественній комедії». Перший рядок в терцині римується з третім, а середній — з першим і третім рядком наступної строфи.

Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Виникає своєрідний ланцюг рим: аба, бвб, вгв.

Посилання[ред. | ред. код]

[1]